Вірш Пантелеймона Куліша “До рідного народу” наголошує на значенні рідної мови для кожного. “До рідного народу” аналіз вірша – тема, ідея, основна думка, жанр, художні засоби.
“До рідного народу” аналіз вірша
Жанр “До рідного народу”: громадянська лірика.
Тема “До рідного народу” : звернення поета до народу всупереч жорстокості самодержавства захистити рідну мову, не дати можливості царизму перетворити українців на «малоросів» і позбавити їх єдиного скарбу.
Ідея “До рідного народу”: заклик шанувати і оберігати найцінніше, що є у народу — рідну мову, не дати «сусіднім хижакам» її знищити.
Ідея вірша у рядках: “Єдиний скарб у тебе — рідна мова… Вона твого життя міцна основа, ревніша над усі скарби й багатства.”
Основна думка “До рідного народу”:
а) доки існує мова — доти живе нація;
б) Єдиний скарб у тебе — рідна мова, / заклятий для сусідського хижацтва: / вона твого життя міцна основа, / певніша над усі скарби й багатства. /
“До рідного народу” віршовий розмір (римування): Шестистопний ямб з останньою усіченою стопою; римування перехресне, рима жіноча.
Художні засоби “До рідного народу”
Звертання: «Народе без пуття…», «О варвари!..»
Епітети: «предків диких», «безумної одваги», «гірких п’яниць», «розбишак великих», «луччих предків», «душ святих», «сором тяжкий», «великий добродій», «зеркало всесвітнє», «розбоєм лютим», «путь скверний».
Риторичні оклики: «Гірких п’яниць та розбишак великих!», «О варвари!..».
Метафори: «жене неволя», «з рідним словом тулишся».
Порівняння: «з словом тулишся мов злодій».
Інколи поетам доводилося говорити гіркі слова правди на адресу свого народу. Але це з великої любові, з бажання просвітити його, прямувати до добра і світла. П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб — рідну мову, але й “з рідним словом” туляться, “мов злодій”. Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра.
П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: “Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся”. У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.
“До рідного народу” вірш Куліша
До рiдного народу,
подаючи йому украïнський переклад
Шекспiрових творiв
Я ридаю, як згадаю
Дiла незабутi
Предкiв наших, тяжкi дiла!
Якби ïх забути,
Я оддав би веселого
Вiку половину!
Оттака-то слава наша.
Слава Украïни!
Шевченко
Народе без пуття, без честi i поваги,
Без правди у завiтах предкiв диких,
Ти, що постав з безумноï одваги
Гiрких п’яниць та розбишак великих!
Єдиний скарб у тебе — рiдна мова,
Заклятий для сусiдського хижацтва:
Вона твого життя мiцна основа.
Певнiша над усi скарби й багатства.
Се голос луччих предкiв з домовини.
Тих душ святих, що марно погибали
У злигоднях Великоï Руïни,
Котру старцi твоïм трiумфом звали.
О варваре! покинь трiумфувати
Та зчервонiй од сорома тяжкого:
Що всi сусiде мають що назвати,
А ти своïм не назовеш нiчого.
Що захопив єси серед руïни.
Забрав усе великий твiй добродiй;
Жене тебе неволя з Украïни,
Iз рiдним словом тулишся мов злодiй.
На ж зеркало всесвiтнє, визирайся,
Збагни, який ти азiат мiзерний,
Своïм розбоєм лютим не пишайся.
Забудь навiки путь хижацтва скверний
I до сiм’ï культурникiв вертайся.
Якщо ви можете доповнити аналіз вірша “До рідного народу” лишайте інформацію в коментарях.
