Катерина Штанко «Дракони, вперед!» переказ стислий нагадає про головні пригоди Михася та його дракона Хоми. На цій сторінці цей твір викладено дуже скорочено.
«Дракони, Вперед!» стислий переказ
Частина 1 Зростити чудовисько
Розділи 1-5
Михась був незвичайним хлопчиком, бо його головним захопленням були рослини. Навіть у школі його називали Ботаніком. Захоплення почалося з того, що взимку хлопець знайшов суху цибулину й разом із дідусем проростив її. Зелені паростки так вразили Михася, і він перетворив свою кімнату на мініатюрні джунглі, мріючи про рідкісні рослини, такі як орхідея-привид чи бонсай.
Під час сімейної відпустки в Ялті Михась дуже хотів відвідати Нікітський ботанічний сад, але молодший брат Котька погано спав, постійно вередував, тому екскурсія постійно відкладалася. Зрештою, Михась заявив батькам, що поїде в ботсад сам. Тоді батьки все ж поїхали з ним. Однак навіть там Котька заважав Михасю насолоджуватися рідкісними рослинами. Хлопчик вирішив оглядати сад сам. Тато підтримав це рішення, і вони домовилися зустрітися біля виходу о третій.
Блукаючи садом, Михась потрапив на заборонену дослідну ділянку №77, повну унікальних рослин. Там він побачив квітку, що заговорила до нього, але, пам’ятаючи казки, хлопець не зірвав її. Далі він знайшов молодильне яблуко, яке могло зробити його молодшим на 11 років, і вирішив взяти його для дідуся.
Потім хлопчик натрапив на кущ із незвичними пуп’янками, з яких з’являлися крихітні ельфи, які постійно танцювали і намагалися затягнути Михася у танець. Прочитавши застереження на табличці, хлопець тричі сказав «Я не танцюю», щоб ельфи від нього відчепились і пішов далі.
Біля старої верби, що була порталом, він випадково викликав пряль, які почали заплітати нитками все навколо. Наляканий, Михась скористався кнопкою тривоги. Звук сирени був настільки гучним, що Михась пішов углиб дослідницької ділянки, де побачив драконяче дерево, плід якого впав йому до ніг. З’ївши фрукт, схожий на грушу, Михась вирішив зберегти кісточку, щоб виростити таке дерево вдома.
Михася на забороненій ділянці знайшли двоє чоловіків у жовтогарячих скафандрах, вони запитали, що він там робив і чи щось їв. Він віддав їм яблуко, але нічого не розповів ні про зʼїдений фрукт, ні про кісточку. Після огляду та дезінфекції Михась познайомився з чоловіками, що його спіймали. Ними виявились два студенти Олекса і Мурат, що навчалися в аспірантурі Інституту Експериментальних Досліджень Фольклорної Флори та Фауни. Вони залишили Михасю телефон інституту, щоб він міг зателефонувати, якщо щось станеться.
Після цього Михась з батьками пішов у готель. Виходячи з ботсаду, Михась сховав кісточку драконячого дерева у колясці брата. І уже в номері Михась побачив, що його малий брат знайшов кісточку і гриз її. Михась ледве забрав її. Через це братик почав плакати і батьки, заявивши, що від сина лише неприємності, відвели його спати.
Повернувшись додому, Михась посадив кісточку драконячого дерева у горщик, але вона не проростала. Якось Котька випадково полив горщик томатним соком, це розлютило Михася. Та уже наступного дня зернятко проросло. Михась попросив у брата вибачення і в знак примирення подарував йому улюблену книгу про Вінні Пуха.
Поливаючи рослину соком, Михась спостерігав, що його зернятко почало дуже швидко рости, але воно не було схоже на драконяче дерево з ботсаду.
Розділи 6-10
Після повернення з Криму в житті Михася почали відбуватися дивні речі. Він бачив маленьких істот, схожих на котів сфінксів, які навмисно підказували йому неправильні відповіді в школі й раділи його поганим оцінкам. Їх він назвав «похибками». Крім того, під час його «правильних» відповідей біля нього вибухали маленькі феєрверки, хоча ніхто, окрім нього, цього не помічав. Поділитися з іншими хлопець пробував, але усі вважали це вигадками. Тому Михась вирішив тримати все в таємниці. Також він почав розуміти мову тварин та рослин, які тепер спілкувалися з ним, просили полити, поговорити. Лише його драконяче дерево нічого не просило й постійно мовчало.
Та найголовніше, що Михась навчився розуміти мову меншого брата і вони стали друзями. Котька часто сидів у його кімнаті біля драконячого дерева, воно особливо йому подобалось. Одного разу він поклав біля нього грушу, а коли Михась захотів її з’їсти, знайшов лише огризок. Михась почав уважніше придивлятися до рослини й несподівано зрозумів, що це не дерево, а справжній дракон! Коли хлопчик звернувся до нього, той закліпав очима, а потім злетів у повітря й почав випускати маленькі язики полум’я.
Тут у кімнати Михася з’явився маленький волохатий дідуганчик. Він представився як Домінус Верба і пояснив, що з 1632 року опікується родиною Вербицьких. Дідок розповів, що цей дракон належить до грушевого підвиду і є вегетаріанцем, їсть лише овочі та фрукти. Він росте дуже швидко – по 7 метрів на рік і через 7 років досягне 49 метрів. Також дідок Домінус розповів, що після з’їденої в Криму драконячої груші хлопчик сам став драконом, хоч зовні не змінився, як і його менший брат, який гриз кісточку загадкового фрукта. Саме тому брати мають особливий зв’язок з драконом. Спочатку дракончик соромився розмовляти, бо погано вимовляв літеру «р», але Михась дав йому ім’я Хома, і вони стали друзями.
Михась ховав дракона від батьків під ліжком, лише Котька знав про його існування. Вони любили дракона і часто гралися утрьох. Якось у кімнату Михася зайшла мама і побачила дракона. Вона подумала, що це породисте цуценя, і батьки дозволили його залишити за умови, що Михась доглядатиме за ним. Дракончик міг прикидатися іншою твариною, тому батьки не знали, хто насправді живу у кімнаті їх сина. Але тепер Михась мав вигулювали Хому на вулиці під виглядом собачки.
Одного дня під час прогулянки Михась зустрів сусіда-однолітка Олелька Пихача на прізвисько Лєлік, який теж вигулював собаку. Хлопець був з найзаможнішої родини й неохоче спілкувався з іншими дітьми. Коли хлопці підійшли ближче один до одного, то Михась побачив, що Лелік насправді вигулює не пса, а справжнього м’ясоїдного дракона Спайка. Лєлік попередив, що його дракон може з’їсти Хому і порадив триматися подалі. Це так налякало грушевого дракончика, що він кілька днів прикидався хворим аби не виходити з квартири. Але Домінус Верба нагадав, що він все ж дракон і переконав його подолати свій страх.
Згодом Михась дізнався, що у їх дворі зникли всі тварини. Ходили слухи, що це відбувалося через чудовисько з підвалу. Михась з Хомою вирішили перевірити вентиляційну шахту, звідки чулося моторошне ревіння. Коли вони підійшли, лапа Спайка схопила Хому, але Михась врятував друга, вдаривши його лапу цеглиною. Повернувшись додому, Хома почав вихвалявся Котькові, що він врятував Михася від чудовиська. Почувши цю брехню, Михась обурився, але Домінус пояснив, що всі дракони люблять вихвалятися – це в них у крові.
Розділи 11-15
Невдовзі випав перший сніг, і Хома, який ніколи його не бачив, спершу подумав, що це вата. Проте Михась пояснив, що це сніг, і заніс жменьку до квартири, щоб довести, що це просто замерзла вода. Дракон дуже засмутився, адже не любив воду. Тоді Михась вдягнув Хому у мамин шалик та свої старі кросівки і вони пішли на прогулянку. Хомі дуже сподобалося залишати сліди, вони навіть зіграли в гру «снігові слідчі» — один мав ховатися, а інший шукати його за слідами. Під час гри вони помітили сліди, які вели до підвалу, де хтось годував Спайка смаженою куркою.
Михась вирішив перевірити, чи справді у підвалі ховається дракон, і пішов до Лєліка, щоб запитати напряму. Однак у під’їзді Пихачів була консьєржка, яка не впустила хлопця без запрошення. Тоді він хитрістю проник усередину, але біля квартири стояв охоронець,який вигнав його. У цей момент до підʼїзду на лімузині під’їхав Лелік, і хлопець одразу запитав його про Спайка. Лелік розплакався і розповів, що після зустрічі зі справжнім драконом Спайк перестав його слухатися, вкусив тата і той вигнав Спайка з дому, і тепер його дракон змушений жити на вулиці. Він попередив, що Спайк не заспокоїться, доки не з’їсть Хому.
Настали зимові канікули, і Михась з Хомою думали, як позбутися Спайка. Вони розглядали різні варіанти — викликати поліцію, підпалити підвал, підсипати снодійне, але жоден не підходив. Коли родина Пихачів вирушила на відпочинок на Мальдіви, хлопці зраділи, що їхня проблема могла вирішитися сама — Спайка нікому було годувати і він міг померти з голоду. Проте вже ввечері вони не могли спокійно їсти, думаючи про голодного дракона. Вночі Михась узяв котлети й сосиски, щоб таємно підгодувати його, і зустрів там Хому, який робив те саме.
Спайк виявився справжнім ненажерою, і запаси їжі швидко закінчилися. Щоб дістати більше м’яса, хлопчик витратив усі гроші, які збирав два роки на омріяне дерево бонсай. Але і цього не вистачило на кілька днів. Якось вони побачили вуличного музиканта, і Хома запропонував заробляти гроші таким же способом. Спочатку Михась не погоджувався, адже не мав інструментів і не вмів грати. Тоді Домінус Верба запропонував йому використати вуркОту, яку Михась отримав від карпатського майстра музичних інструментів на прізвисько Шпак.
Коли хлопці зібралися на свій перший виступ, мама дала Михасеві візок із Котькою, щоб той погуляв із ним. Хоч хлопець хотів відмовитися, Хома переконав його, що це буде перевагою — ніхто не відмовиться дати гроші дитині у візочку. Троє «братів» — Михась, Котька і Хома — вирушили до великого переходу в центрі міста. Там вони стали між кав’ярнею та газетним кіоском і розпочали виступ: Михась грав на вуркОті, Котька гримів клацкою, а Хома завивав свою «пісню». Дракончик вважав, що дуже гарно співав, але насправді це було звичайнісіньке виття. Спочатку перехожі не сприймали їхній виступ серйозно, але згодом навколо зібрався натовп, а їх мисочка наповнилась грошима. Михась радів, що і заробити вийшло, і що ніхто зі знайомих його не бачив, а Хома вже почав мріяти про оперну кар’єру.
Розділи 16-20
Коли брати закінчили виступ до них з кав’ярні вийшли двоє чоловіків: високий, елегантний у фіолетовому плащі та низенький, широкоплечий із кобурою під сірим плащем. Вони запропонували Михасеві продати його фруктового дракона, пропонуючи спочатку тисячу, а потім десять тисяч доларів. Михась відмовився й вирішив утекти, бо почув, що вони збираються викрасти його молодшого брата та дракона. У поспіху хлопець спустився у підземний перехід. Він так поспішав, що заблукав у переході і зайшов до якоїсь занедбаної частини. Раптом там згасло світло… Михась відчув, як повз нього промайнув сильний порив вітру, а Котька з Хомою злякано заверещали. Через кілька секунд світло повернулося, Михась побачив пустий візочок і обрізаний повідець у руці.
Хлопчик намагався знайти брата та дракона серед перехожих, але ніхто їх не бачив. Один чоловік порадив звернутися до поліції, та там хлопцеві не повірили. Сумний Михась повернувся на місце викрадення, він не знав, як повернутися додому без брата. Він жбурнув миску із заробленими грошима, бо звинувачував себе у тому, що сталося, і пішов додому… Біля будинку він почув знайоме шарудіння – це був Спайк. Хлопець розповів йому про викрадення, і дракон запропонував разом йти на пошуки.
Спайк винюхав слід і привів Михася до дорогого магазину “Еліт”, де продавали вироби з драконячої шкіри. Михась увійшов усередину й представився племінником директора, попросив його покликати. До нього вийшов Амур Ґалант – той самий чоловік у фіолетовому плащі. Він наказав своєму напарнику Трешу відвести Михася до драконарію та згодувати драконам. Спайк зрозумівши, що хлопець потрапив у біду, у вигляді тіні теж пішов за Михасем.
У драконарії утримували багато драконів, серед яких був і викрадений Хома. Амур Ґалант наказав згодувати Михася велетенському м’ясоїдному дракону Хай-Тобі-Грецю, а Котька – золотистій драконихі Лихоманці. Але дракони відмовилися їх їсти, адже після того, як брати з’їли чарівні груші, вони самі стали драконами. А дракони драконів не їдять.
Амур Ґалант зрозумівши це зрадів, адже у нього було ще два дракони. Мишко намагався переконати лиходія, що він людина. Тоді Ґалант заграв на чарівному барабані, музика якого примусила всіх драконів танцювати. Брати теж пустилися в танок і навіть не помітили, як перетворилися на блакитних грушевих драконів. Хай-Тобі-Грець розповів хлопцям, що колись на Землі дракони їли людей, але чарівники приборкали їх за допомогою магічних інструментів, музика з яких змушувала виконувати волю тих, хто ними володів. І називали таких людей Навігаторами драконів. Саме ці чарівні інструменти виявляли сутність драконів, і тому Михась з Котькою змінили свою подобу на драконячу. Розповідь Хай-Тобі-Греця перервав Ґалант. Він наказав Трешу приготувати смертельну ін’єкцію, яка б вбила Михася. Але в цей момент з’явився Спайк і знищив барабан, зламавши чари.
Розділи 21-25
Ґалант злякався, звільнив Михася, віддав йому ключі, щоб випустити інших драконів. У цей час Треш вихопив пістолет і вистрелив у Спайка, поранивши дракона…. Інші дракони замкнули Ґаланта з його спільником у клітці, і почали думати, що робити далі. Помираючий Спайк просив покинути його, бо вважав, що він нікому не потрібен. dovidka.biz.ua Тоді Михась з Хомою пояснили йому, що Лелік його дуже любить і скоро повернеться, що він його не кидав.
Згадавши про аспіранта Олексу з ботсаду, Михась зателефонував йому, і той порадив до світанку доставити Спайка в заповідник «Кам’яне море» в Криму. Дракон Хай-Тобі-Грець запропонував терміново туди усім разом.
Один з драконів Гарбузяний Пих розплавив купол металевий драконарію своїм вогнем, і всі девʼять драконів вирвались на волю. Наостанок Пих ще й спалив галантерейну крамницю Амура Ґаланта. Нічна подія викликає справжній фурор серед мешканців столиці, усі говорили про пожежу в центрі Києва, про НЛО, що кружляло над містом і про арешт Ґаланта, що займався шахрайством і контрабандою.
Дракони розлетілись у різні боки, вони були щасливі, бо вперше літали на волі. Але через туман вони загубили один одного і не знали де знаходяться. Хай-Тобі-Грець ніс пораненого Спайка, драконка Лихоманка заспокоювала маленького Котьку і літала над ялинкою на Майдані незалежності, а сестри-близнючки сховалися у Ботанічному саду, щоб дочекатися світанку. Гарбузяний Пих лишився біля драконарію, знову і знову підпалюючи його. Тільки Хома зорієнтувався і полетів додому, де невдовзі його знайшов Михась. Вони сумували, бо не знали як знайти інших драконів, а без їх допомоги Спайка не встигли б доставити до Криму…
Неочікувано до них з’явився Домінус Верба і наказав Михасю зіграти на чарівній вуркОті. Це розігнало хмари та повернуло йому людську подобу. Домінус пояснив, що Михась є Навігатором драконів. Дізнавшись це, Михась заграв ще раз і всі дракони прилетіли до нього. Спочатку дракони сумнівалися, чи 11-річний Михась може бути їх Навігатором, але Домінус Верба нагадав, що лише завдяки йому вони звільнилися. Тоді усі визнали, що Михась є їх Навігатором, лише Гарбузяний Пих не погодився.
Але до світанку лишалось мало часу, тому вони негайно вирушили до Криму. Михась у людській подобі осідлав Хай-Тобі-Греця, вигукнув «Дракони, вперед!» і вони полетіли.
ЧАСТИНА 2 Сягнути місяця
Під час подорожі дракони захоплювалися краєвидами. Михась, як справжній Навігатор, розповідав їм про зірки, Всесвіт і Місяць. Гарбузяний Пих не вірив йому, тому полетів до Місяця, вважаючи, що він розміром із футбольний м’яч. Хома з сестрами Лимонками наздогнали його та пояснили, що це оптична ілюзія. Лихоманка розповіла легенду своєї бабусі про те, що на зворотному боці Місяця живуть дракони і чарівники. Побачивши відображення Місяця у Дніпрі, Гарбузяний Пих вирішив схопити його, але почав тонути. Його врятували Хома та сестри-драконихи. Після цього він визнав правоту Михася й назвав його Навігатором.
Летіли вони довго, втомлений Михась заснув на спині Хай-Тобі-Греця, а Хома зачепився за його хвіст і теж задрімав. Інші дракони, сповнені вражень, не хотіли спати. Побачивши літак, сестри Лимонки прийняли його за дракона та почали до нього залицятися. Вони тягли літак у різні боки, а потім, побачивши людей у кабіні, почали бити по ній, вимагаючи, щоб дракон їх виплюнув. Михась заграв на чарівному інструменті й покликав драконів, а пілоти вирішили нікому не розповідати про побачене, щоб не втратити роботу.
Літак зазнав пошкоджень і мав здійснити аварійну посадку. Михась попросив драконів допомогти літаку приземлитися, бо в того було пошкоджене шасі. Завдяки цьому пасажири залишилися неушкодженими. Начальник охорони аеропорту планував збити невпізнані об’єкти, але після порятунку літака передумав.
Скоро дракони дісталися Запоріжжя, і Михась розповів їм про Дніпровські пороги та ці місця. Лихоманці сподобалася назва міста, і вона полетіла його оглядати. Тим часом Михась розповів Хай-Тобі-Грецю історію про чарівний фрукт, який перетворив його на дракона.
У Запоріжжі у цей час грабіжники вкрали 1 мільйон гривень в інкасаторів і втекли. Поліція щодуху гналася за злочинцями. Лихоманка це побачила і вирішила, що машина грабіжників – це жук, що намагається злетіти. Вона підкидала авто в повітря кілька разів сподіваючись, що цей жук полетить, а коли це їй набридло, то поставила його біля «матері» — патрульного автомобіля. Грабіжники, перелякавшись, здалися поліцейським, благаючи врятувати їх від монстра.
Коли Лихоманка знову повернулася до драконів, Михась попросив їх не контактувати з людьми, адже ті бояться їх. Дракони обурилися, вони вважали, що люди несправедливо зображують їх у казках як лихих створінь, хоча самі часто шкодять іншим. Михась розумів, що в цьому є частина правди.
Після розмови усі дракони зупинилися на відпочинок в Олешківських пісках. Гарбузяний Пих розпалив багаття та виконав вогняний танець. Інші дракони співали пісні. Михась знайшов у піску механізм, схожий на бомбу, і зрозумів, що там небезпечно. Він наказав драконам летіти далі.
Але Котька вирішив взяти собі цей металевий предмет на згадку і грався ним, сидячи на спині дракона. Виявилося, що це нерозірвана бомба. Михась, помітивши це, забрав її у брата, вимінявши на ліхтарик. Щоб не лякати інших, він тримав її в руках, чекаючи поки вони перелетять Херсон. Невдовзі він з Хомою відлетів від інших, щоб знешкодити смертельний пристрій, а драконам наказали летіти далі, не чекаючи на них.
Михась довго не міг знайти місце, де можна було б позбутися бомби, адже не хотів нашкодити людям чи природі. Це дратувало Хому, який швидко втрачав сили, несучи Михася. Нарешті хлопець побачив піщану косу і наказав летіти туди. Хома ослаб і почав падати, але в останню мить Михась викинув бомбу, яка вибухнула неподалік. Від вибуху Хома втратив частину хвоста. Поруч із ними з’явилася Лихоманка. Вона була сумна, бо загубила карту та інших драконів. Михась заспокоїв її та покликав друзів за допомогою воркУти. Вони продовжили шлях, бо часу на порятунок Спайка залишалося мало.
На світанку дракони дісталися Криму, і Михась наказав усім драконам шукати Карабі-яйлу. Через втрату карти це стало проблемою. Але невдовзі дракони облетіти гори та знайшли потрібне місце.
Місцеві дракони побачивши зграю Михася, створили вогняну смугу для посадки. Коли вони приземлилися, до Спайка підбігли Олекса та Мурат, але було запізно. Спайк востаннє глянув на Михася, попросив передати привіт Олелькові і почав розчинятися в повітрі.
Олекса порадив грати Михасю на воркуті, щоб не дати Спайкові зникнути. Михась заграв сумну мелодію, від якої дракони плакали, а їхні сльози перетворювалися на кристали. Прибув Великий Майстер – Шпак-музика, що колись подарував Михасю чарівний інструмент. Разом із ним була його онука Альфа Бетельгейзе. Вони заграли разом, і їх музика оживила Спайка. Майстер розповів, що Амур Ґалант убив уже 18 драконів заради грошей, а його сховок був захищений закляттям, тому вони не могли його знайти.
Потім Майстер попросив онуку Альфу, у якої очі, волосся та одяг постійно змінювались, показати Михасеві місцевість. Альфа розповіла, що має таку зовнішність, бо народилася під зіркою Бетельгейзе, що у сузірʼї Оріона. Спочатку дівчина допомогла перетворити Котьку з дракона на дитину, а потім відвела Михася разом з його драконами до великої камʼяної брили, де було вирізьблено кодекс драконячих законів.
Всі дракони були в захваті, що побачили цей монумент про який так багато чули і потім вибачились за те, що погано відгукувались про людей у Олешківських пісках. Згодом Альфа розповіла, що вони мають полетіти на Місяць у школу драконів, а їхнім завучем стане Астеріон – дракон її діда.
Великий Майстер поки мав залишитися на Землі, щоб знайти ще кількох загублених драконів. Альфа та Астеріон вирушили на Місяць разом із Михасевими драконами. Вони попрощалися, пообіцявши ще зустрітися. Михась і Котька вирушили додому.
Через три тижні Михась зустрівся з Олельком на даху їх будинку. Лєлько розповів йому про Спайка. Виявляється, Олелько знайшов його на виставці собак і зрозумів, що це дракон і випросив батька забрати його собі.
На даху будинку Михась заграв на своїй воркУті і згодом до них з Місяця прилетіли грушевий Хома та чорний Спайк. Всі були дуже раді бачити один одного, дракони почали розповідати про навчання на Місяці. Олелько не розумів як його дракон опинився на місяці, тому Михась пообіцяв розповісти йому цю цікаву історію.
Автор – Гнатюк Юлія
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
