«Дума про козака Голоту» аналіз

Аналіз «Думи про козака Голоту» – тема, ідея, художні засоби, жанр та характеристика допоможуть скласти літературний паспорт твору.

«Дума про козака Голоту» аналіз твору (паспорт)

Синоніми до слова “голота”: біднота, злидота, сірома, бідацтво.

Жанр – народна дума (про це говорить пісенно-розповідний характер героїчного змісту).

Тема: зображення однієї з найжорстокіших сторінок в історії України – війни проти турецько-татарських загарбників.

Ідея: прославлення українських воїнів, як справжніх захисників своєї Батьківщини.

Основна думка: хоч і минули ті часи, оповиті кров’ю, проте слава мужніх козаків не згасає. Адже своїми подвигами вони заповіли нам стояти на обороні рідної землі.

Композиційно дума складається із заспіву, епічної розповіді (власне розгортання сюжету) і кінцівки. Поетична форма має непослідовне римування ( переважно дієслівне).

Цікаво! Найдавнішим є запис тексту думи, що має назву “Дума про козака Голоту”.

Використано такі художні тропи та фігури, як

епітети (коня вороного; ясненьку зброю),
порівняння (ой на татарина скрива, як вовк, поглядає)
звертання (татарко, татарко),
анафори й риторичні оклики ( ой чи ти думаєш те, що я думаю? ой чи ти бачиш те, що я бачу?).

Такі елементи, безумовно, роблять думу оригінальним твором усної народної творчості.

В основу твору покладено події 16-17 століть – період, коли точилися жорстокі війни з татарськими загарбниками. Єдиними гідними супротивниками татарів були українські козаки. Цим мужнім і відважним воїнам присвячено безліч дум, пісень, легенд та історій.

Характеристика козака Голоти

У «Думі про козака Голоту» протиставляються два світи: чесний і справедливий козак Голота, який всім серцем любить Батьківщину та корисливий татарин. Хоч наш козак мирна, добра людина, проте не знає страху, «не боїться ні огня, ні меча».

Постоли у козака були в’язові, онучі – китайчані. Козак одягнений дуже бідно, у його шапці:

“Зверху дірка,
Травою пошита,
Вітром підбита,
Куди віє, туди й провіває”

Татарин бородатий же зовсім інакший “… на розум небагатий”. Для нього головне – нажива, корисливість, підлість. Він мріє заволодіти свободою українського воїна, тому нападає першим, мов той хижий птах. Татарин мріяв козака живцем у руки взяти, щоб вихвалятися перед великими панами, щоб много червоних, не лічачи, брати.

Але лишився в українців ще порох у порохівницях. Голота дає гідну відсіч своєму супротивнику й доводить, що український народ назавжди залишиться вільним і вірним рідному краю. Він “хвалить-вихваляє” поле киліїмське.

Образ козака Голоти не є історичним. В тексті його часто порівнюють із вовком («…на татарина скрива, як вовк, поглядає»), наголошуючи на основній особливості українського лицаря – прагнення до свободи.