Переказ «Дума про Марусю Богуславку» допоможе згадати про що розповідається у цій легендарній історії.
“Дума про Марусю Богуславку” скорочено
На березі Чорного моря, у кам’яній темниці, вже тридцять років перебувають у неволі 700 українських козаків. Вони бідні невільники, які не бачать Божого світу, не знають, який нині день, бо давно відірвані від рідної землі.
До них приходить дівчина-невільниця — Маруся Богуславка, дочка українського священика. Вона питає козаків, чи знають вони, який нині день. Ті з болем відповідають, що не знають, бо вже тридцять років у темниці й не бачили світла.
Тоді Маруся каже їм, що сьогодні Великодня субота, а завтра — святий празник Великдень. Козаки, почувши це, засумували ще більше, впали на землю, і почали лаяти Марусю, що нагадала їм про рідну землю, про свято, яке вони не можуть святкувати.
Та Маруся просить їх не проклинати її, бо має план їх визволити. Вона розповідає, що коли турецький пан поїде до мечеті, то залишить їй ключі від темниці, як це вже не раз бувало. Тоді вона прийде, відчинить двері й випустить козаків на волю.
Так і сталося: на Великдень Маруся звільняє всіх бранців і просить їх тікати в християнські міста. Вона просить передати батькам, що не хоче, аби її викупали, бо вже потурчилась і звикла до розкоші.
У кінці звучить молитва за визволення всіх невільників із бусурманської неволі до рідної, християнської землі.
Відео “Дума про Марусю Богуславку” слухати
Про що дума про Марусю Богуславку ви дізнаєтесь переглянувши це відео:
