Повість Еріка-Емануеля Шмітта «Дитя Ноя» розкриває перед читачами трагедії Другої Світової війни та долі, які вона зачепила і змінила. Головні герої твору «Дитя Ноя» пройшли крізь ці випробування, їх характеристика допоможе розкрити образи та їх риси характеру.
“Дитя Ноя” характеристика героїв твору
- Отець Понс
Цей високий, худий чоловік з чорними очима, ризикуючи власним життям, переховував в церковному сиротинці єврейських дітей. Він знаходився в селі Шемле. Так до нього і попав хлопчик Жозеф, батьки якого змушені були тікати від нацистів. З часом вони потоваришували та стали кращими друзями. Отець Понс відкрив своєму вихованцю свою таємницю: він збирав колекцію єврейської культури, котра зараз піддавалась тотальному знищенню. В підземеллі недіючої каплиці отець Понс зберігав Тору, містичні поеми, молитовні єврейські книги, коментарі рабинів та підсвічники. Для хлопчика наставник уявлявся як біблійний Ной. Отець Понс, видаючи єврейських дітей за християн, намагався таємно привчати їх до єврейських свят та традицій.
За своє життя йому вдалось врятувати 271 дитину. Йому присвоїли в грудні 1983 року звання «Праведника світу». Але про це він так і не дізнався, тому що незадовго до цієї події помер.
Риси характеру отця Понса: добрий, милосрдний, турботливий, мудрий, співчутливий, сміливий, мужній.
- Жозеф
Єврейський хлопчик, який був змушений був розлучитись з батьками заради своєї ж безпеки. До війни у нього було щасливе дитинство та люблячі батьки. Коли нацисти почали переслідувати євреїв, то хлопчик був змушений носити жовту зірку. А пізніше навіть жити у чужих людей. Спочатку у графині де Сюлле, а потім на Жовтій віллі у отця Понса. Цілих три роки Жозеф не бачив своїх батьків. Отець Понс став для нього не просто наставником, але і кращим другом. Він ніколи не почувався себе самотнім. В школі йому доводилось вдавати з себе католика і він захопився християнством. Але за переконаннями отця Понса він визнав себе євреєм та став плекати релігію своїх батьків. Після смерті отця Понса, уже дорослий Жозеф стає новий Ноєм та рятує те, що піддається знищенню.
- Руді
Ще один вихованець Жовтої вілли, котрий став товаришем для Жозефа. Він був старшим за нього і навчав його правил поведінки в школі. Руді теж сповідував іудейську релігію. Він не дуже добре вчився та часто бешкетував. Усю його родину – батьків, братів та сестер, заарештували та вивезли у вантажівці. Руді уцілів тільки тому, що прогулював школу.
Ставши дорослим, він підтримував дружбу з Жозефом все життя. Руді відвідував друга в Бельгії, а Жозеф часто приїздив до нього в Палестину.
- Лея Бернштейн
Мама Жозефа була для нього справжнім сонцем та радістю. Коли вона з Жозефом їхала в трамваї, то почула розмови про арешти євреїв. Лея вирішує відвести сина до подруги, графині де Сюллі. Там вони провели останній свій вечір і мама показала Жозефу їхню особливу зірку – зірку Жозефа і мами. В роки переслідування вони з чоловіком ховались на фермі, де працювали по господарству.
- Мікаель Бернштейн
Батько Жозефа, який працював до гонінь кравцем. Після закінчення війни він знову кинувся у бізнес щоб дати синові та дружині все найкраще.
- Графиня де Сюллі
Подруга Леї Бернштейн. Бельгійка прихистила разом з чоловіком Жозефа в своєму прекрасному великому будинку. Вона піклувалась про хлопчика, навчала його французькій мові та представляла Жозефа як свого голландського небожа, сина генерала фон Гребельса. Коли поліція вчинила обшук в її будинку, то вона зрозуміла: поліція може розвідати, що Жозеф насправді їй не племінник. Тому турботлива жінка передала хлопчика отцю Понсу.
- Мадемуазель Марсель
Аптекарка та знайома отця Понса. В своїй таємній лабораторії вона робила фальшиві фото та документи для єврейських дітей. Жозеф охарактеризував її як картоплину в пташиному тулубі з доброю душею.
Аптекарка вигадала для головного героя нову історію життя: йому було шість років (хоча хлопчику ось-ось мало виповнитись вісім), а його батьків не стало минулої зими через грип. Жінка навіть пограбувала бургомістра щоб дістати продуктові картки для нового вихованця Жовтої вілли. Коли прийшов момент причастя, мадемуазель Марсель з отцем Понсом розуміли, що хлопчики-євреї не можуть його прийняти. Тому аптекарка зробила так, що всі 12 захворіли. Плюс вона долучила до «хворих» вихованців-католиків щоб не викликати зайвих підозр.
Але апогеєм її відважності стало виконання на церковному органі «Уродженки Брабанта» перед завершенням війни. За виконання національного гімну жінку схватили гестапівці та провели обшук її дому. Навіть під тортурами вона нічого не сказала, тому Марсель вивезли на Схід. Звідти вона вже не повернулась.
- Мама Руді
До війни вона була відомою піаністкою. Всі члени сім’ї загинули. Отцю Понсу вдалось її знайти в Брюселлі після концтабору. Після ув’язнення її було не впізнати: колись висока владна жінка перетворилась на невисоку стару та майже лису жінку. Вона стала майже пласкою. Мама Руді заграла дуже сумну мелодію на фортепіано, яка запам’яталась Руді на все життя.
дякую
топ