Гобіт, або Туди і Звідти (The Hobbit or There and back again) — новела-казка Джона Толкіна, один з перших творів жанру фентезі. Уперше книга була видана 21 вересня 1937 року. Її продовженням є трилогія «Володар Перснів». Джон Толкін “Гобіт або Туди і Назад” сюжет надзвичайно цікавий та захоплюючий.
“Гобіт або Туди і Звідти” дуже скорочено
Події твору відбуваються у вигаданому світі Середзем’я.
Головні герої
- Більбо Беггінс – маленький хобіт, сміливий та рішучий.
- Гендальф – добрий та мудрий чарівник.
- Торін Дубовий Щит – гордий і сміливий цар гномів.
- Гноми – дванадцять гномів, піддані Торіна.
Смауг – величезний дракон, який вигнав гномів із Самотньої Гори.
Ельронд – ватажок ельфів Рівенделла.
Голлум – неприємна слизяча істота, власник чарівного кільця.
Беорн – сильний і страшний перевертень.
Бард – відважний лучник.
Мер – правитель Есгарота.
Одного разу чарівник Ґандальф завітав до добропорядного гобіта Більбо Торбина (англ. Bilbo Baggins) (інший варіант перекладу: Більбо Злоткінс) і позначив його помешкання символом, який значив, що тут мешкає досвідчений викрадач, який шукає роботу. Через цей знак до нього згодом завітали гноми: Торін Дубощит, Балін, Двалін, Філі, Кілі, Біфур, Бофур, Бомбур, Дорі, Норі, Орі, Оїн і Глоїн. Вони розповіли, що вирушають за скарбом діда й батька Торіна — Трора і Траїна, захованим у горі Еребор під охороною дракона Смоґа (варіант перекладу: Смауг). Ґандальф мав карту. Гномам і чарівникові ж вдалося вмовити Більбо піти з ними, хоч він не хотів і не вмів того, що від нього вимагалося.
У Морок-лісі гобіту доводиться рятувати гномів від величезних павуків. Бомбур падає в Чорну річку і засинає. А згодом гноми стають в’язнями лісових ельфів Трандуїла. Гобіт знову визволяє своїх друзів, і вони всі разом нарешті дістаються до Озерного міста, де їх спершу приймають як героїв. Знайшовши вхід до печери, гноми посилають Більбо всередину. Там Більбо заводить розмову з драконом. Розлючений Смоґ вилітає, щоб знищити Озерне місто, але його вбиває лучник Бард (варіант перекладу: Берд). Гноми потрапляють у скарбницю, де Більбо отримує свою частку: кольчугу з мітрилу та золото. Тут він знаходить великий коштовний камінь Аркенстон (англ.Arkenstone), який являє собою гранений діамант котрий випромінює неясне сяйво, який шукає Торін, не бажаючи нікому віддавати його гобіт вирішує лишити цей камінь собі.
Гору беруть в облогу люди Озерного міста і лісові ельфи, які теж прагнуть частини скарбів. Торін викликає на допомогу свого родича Даїна. Щоб запобігти війні, Більбо потай віддає камінь людям і зустрічає Ґандальфа. Той прибув, щоб попередити всіх про навалу ґоблінів та варґів. Торін, дізнавшись про вчинок Більбо, дуже сердиться на гобіта. Розпочинається фінальний бій. На допомогу гномам прибувають гноми Даїна, Беорн та орли. Більбо пропускає битву, бо йому в голову поцілює камінь. У бою гинуть Торін, Філі та Кілі. Нарешті битва виграна. Скарб ділять чесно, Більбо відмовляєтсья від великої частини мотивуючи це тим, що він не зможе його довезти до дому, вони погоджуються на дві скрині(одна з золотом інша зі сріблом), і всі повертаються додому. Тут на гобіта чекає несподіванка — скориставшись зникненням Більбо, його родичі Лякошель-Беґінзи відкрили аукціон з продажу його майна.
Після повернення гобіта додому до нього почали погано ставитись, вважаючи його дивакуватим, але він став багатшим. Одними з небагатьох хто любив ходити до Більбо були його племінники, бо він любив балувати їх золотом і сріблом.
Книга закінчується візитом до оселі Більбо Ґандальфа та Баліна. Повечерявши, вони закурили люльки, і Більбо вимовив: «Ось і добре».
“Гобіт або Туди і Звідти” скорочено
Глава 1
У затишній норі під землею жив хобіт на ім’я Більбо Беггінс. Якось він побачив старого з палицею, якого не одразу впізнав. Це був знаменитий чарівник Гендальф.
Гендальф шукав однодумців для втілення свого плану. Поспілкувавшись із Більбо, він зупинив свій вибір на тому маленькому хобіті.
Наступного дня у нору Беггінса почали приходити гноми. Вони поводили себе безцеремонно, з’їли всю його їжу. Коли прийшов Гендальф, Більбо зрозумів, що його втягнули в якусь історію. Він дізнався, що гноми втратили Самотню Гору, де оселився жахливий дракон Смауг. Разом з гномами і чарівниками Більбо вирішив вирушити в небезпечну подорож як зломщик.
Глава 2
Був липень, але надворі була злива, коли гноми з Більбо вирушили в дорогу. Настрій у мандрівників був не найвеселіший. Він зіпсувався, бо Гендальф кудись зник, ще й поні з поклажею втік. Їжі на вечерю було мало, а на сніданок вже майже нічого не залишилося.
Засмучені гноми намагалися запалити багаття, але безуспішно. Помітивши вдалині вогник, вони відправили Більбо в розвідку, бо хобіти вміли рухатися в лісі абсолютно беззвучно.
Біля багаття Більбо побачив трьох велетнів, які смажили баранину. Він хотів продемонструвати свою майстерність зломщика, але величезний троль встиг упіймати його. На шум прибігли гноми, яких тролі почали ловити в мішки.
Друзів би чекало нещастя, якби не з’явився Гендальф. Він до ранку перетворив велетнів на каміння. У печері тролів друзі знайшли чимало скарбів. Більбо взяв собі кинджал, а частину скарбів закопав.
Глава 3
Гендальф сказав, що вони зроблять невеликий привал у Рівенделлі, де мешкали ельфи. Вони з великою привітністю зустріли чарівника та його супутників. Дізнавшись про ціль подорожі, мудрий ватажок ельфів – Ельронд – уважно оглянув карту та повідомив, що точне знаходження замкової свердловини вони зможуть знайти у день останнього осіннього місяця.
Розділ 4
Гобіт і гноми йшли горами до перевалу. Дорога була важка та небезпечна. Було холодно, віяв пронизливий вітер, розмовляли вони пошепки, щоб ненароком не викликати обвал каміння.
Якось мандрівників застигла гроза. Сховатись від негоди вони вирішили в сухій печері, яку знайшов один із гномів. Там друзі й заснули. Розбудили їх господарі печери – «величезні потворні гобліни».
Грубо схопивши гномів і Гобіта, вони привели їх до свого володаря – велетня гобліна «з величезною головою». Коли він побачив “меч з лігва тролів”, то заревів від люті – це був той самий меч, який знищив не одну сотню гоблінів.
Гноми і Більбо могли загинути, але в останній момент їх врятував Гендальф, вбивши Великого Орка.
Друзі знову вирушили в дорогу, але згодом їм знову довелося кілька разів вступати в битву з орками, і в результаті Більбо відстав від товаришів.
Розділ 5
Більбо зайшов у тунель, який привів його до берега підземного озера. Там «жив старий Голлум, маленька слизова істота». Голлум познайомився з Гобітом і почав грати з ним загадками. Вони заходилися загадувати загадки, не поступаючись один одному у кмітливості.
Коли Більбо вже не знав, що казати, він запитав Голлума, що в нього в кишені. Той розгубився і не зміг відповісти. Несподівано він зрозумів, що в кишені Гобіта може лежати його «чарівність» – чарівне кільце, здатне зробити свого власника невидимим.
В люті Голлум кинувся на Більбо, але той встиг надягти кільце на палець і неушкодженим опинитися на волі.
Розділ 6
Більбо пощастило, і він швидко знайшов гномів та Гендальфа. Своєю раптовою появою він спричинив великий переполох. Розповівши про свою зустріч із Голлумом, він змовчав про чарівне кільце. Але Більбо здалося, ніби чарівник вже знав про це.
Друзі поспішили покинути гори до настання ночі. Несподівано вони почули вовче виття – це були нещадні вороги, що поспішали назустріч оркам, які збиралися напасти на поселення людей.
Гендальф наказав усім негайно залізти на дерева. Він почав кидати у вовків вогняними шишками, і невдовзі все навколо палало. Цієї миті «на галявину з криками вибігли гобліни», і друзі опинилися в пастці.
Врятували їх Орли, яким «стало цікаво, що відбувається внизу». Зглянувшись на гномів, вони забрали їх у безпечне місце і забезпечили провізією.
Розділ 7.
Орли перенесли мандрівників подалі від гір. Гендальф повідомив гномів, що покидає їх, оскільки він має інші справи. Ті плакали, бо не хотіли залишатися одні, благали чарівника не кидати.
Гендальф попередив друзів, що познайомить їх із сильним і страшним перевертнем Беорном. Щоб ненароком не розсердити його, чарівник вирішив уявити йому по черзі гномів, бо в гніві він жахливий, а в хорошому настрої добрий.
Беорн перебував у хорошому настрої і дав притулок маленьким мандрівникам. Він із задоволенням послухав про їх мандрівку, і особливо його втішила звістка про вбитого Великого Орка.
Подякувавши Беорну за гостинність, друзі вирушили в дорогу. Коли настав час прощатися з Гендальфом, всі засумували. Чарівник наказав гномам і хобіту бути обережними і в жодному разі не сходити зі стежки.
Розділ 8
Гномам довелося йти через густий темний ліс. Кілька разів Більбо залазив на дерева, але так і не зміг побачити кінця цього лісу.
Згодом мандрівники стали помічати вогні багать, навколо яких хтось бенкетував. Забувши про застереження Гендальфа, вони кинулися до вогнів. Проте вони стали зникати, і гноми зрозуміли, що заблукали.
Тоді їм «стало по-справжньому страшно». Цієї миті на гномів напали жахливі створіння – величезні волохаті павуки. Вони швидко обплели гномів липким павутинням, перетворивши їх на кокони. Тільки Більбо вдалося врятуватися завдяки чарівному кільцю. Він відвернув увагу павуків та звільнив своїх друзів. Щоб пояснити своє дивовижне везіння, йому довелося розкрити секрет про кільце.
Розділ 9
Щойно гноми оговталися після зіткнення з павуками, як стали жертвами нападу озброєних ельфів. Ті не надто люб’язно обійшлися з ними, зв’язавши їх у довгий ланцюжок. Більбо зміг і цього разу залишитися непоміченим. Він пішов слідом за ельфами і незабаром опинився у їхньому палаці.
Гномів помістили у підземеллі, де був склад порожніх бочок. Скориставшись зручною нагодою, Більбо вкрав у охоронця ключі та звільнив друзів. Гноми залізли в бочки, і згодом ельфи, нічого не запідозривши, зіштовхнули їх у воду. Потім ельфи зв’язали бочки докупи і відправили їх вниз по річці.
Розділ 10
Більбо, що сидів на одній з бочок, милувався околицями. Незабаром перед його поглядом постала велична Самотня Гора. За поворотом річки було видно Довге озеро, на берегах якого розкинулося величне місто Есгарот.
Ельфи залишили бочки біля берега й вирушили до міста трохи відпочити. Цим скористався Більбо та звільнив друзів.
Торін Дубовий Щит – цар гномів – велично вступив у місто і велів відвести його до мера. Спочатку мер не повірив словам Торіна, оскільки гноми були одягнені в лахміття і мали жалюгідний вигляд. Коли ж Торін оголосив, що він і є король Під Горою, натовп зрадів – всі були раді поверненню гномів.
Мандрівникам обробили рани та нагодували. Після стільки мандрівок друзі змогли відпочити.
Потім Торін заявив, що хоче зі своїми супутниками рушити до Гори та повернути свої скарби. Вони поринули в човни і вирушили через Далеке Озеро до обителі дракона.
Розділ 11
Через два дні гноми були біля підніжжя Самотньої Гори. Дракона не було видно, тому мандрівники вирушили до Головної брами. Під час огляду місцевості вони зробили висновок, що ворота напевно охороняє дракон – надто багато тут було вороння, і всюди клубився чорний дим.
Тоді гноми обійшли гору і знайшли потаємні двері. Але відкрити їх не змогли.
Нарешті Більбо згадав слова Ельронда про останній день осені. Дочекавшись, коли сонце сховалося за обрій, друзі побачили, як останній його промінь вказав на замкову щілину в стіні. Торін вставив у неї свій ключ, і двері відчинилися.
Розділ 12
Гноми довго сперечалися про те, хто має першим увійти в темний отвір – надто вже було страшно зробити це. Довелося це зробити Більбо, хоча він теж дуже боявся. Він благополучно дістався лігва дракона, який спав. Під ним була купа скарбів, і Більбо, не витримавши, схопив важку золоту чашу і втік.
Коли дракон прокинувся, то одразу помітив зникнення чаши. В люті він вирушив на пошуки злодіїв. Гноми лише дивом врятувалися від переслідування, сховавшись у потайному ході.
Коли гноми оговталися, вони вмовили Більбо ще раз прокрастись у їхню скарбницю. Хобіт надів кільце, проте дракон все одно його відчув. Вони почали розмовляти, і Більбо був врадений обізнаністю дракона.
Смауг почав хвалитися своєю міцною лускою, але Більбо помітив, що на його грудях є лиса ділянка – кілька лусочоу злізло, і в цьому місці дракон був голий, як равлик без раковини.
Дізнавшись потрібну інформацію, Більбо повернувся до гномів і все їм розповів. Їхню розмову підслухав старий дрізд, що сидів неподалік на гілці.
Розділ 13
Коли гноми вирішили вибратися з печери, вони зрозуміли, що вхід завалений камінням. Трохи заспокоївшись, вони попрямували до своєї скарбниці. Серед куп золота Більбо випадково помітив Аркенстон – дорогоцінний камінь, найголовніший скарб Одинокої Гори. Недовго думаючи, хобіт сховав камінь у своїй кишені.
На подяку за свою сміливість Більбо отримав від Торіна подарунок – кольчугу «із сріблястої сталі, яку гноми звуть “мітриль”», а також багато прикрашений пояс та шолом.
Смауга ніде не було видно. Гноми перебралися на далекий вартовий пост і почали спостерігати.
Розділ 14
Розлючений дракон кинувся до Есгарота і почав усе змітати на своєму шляху. Люди в паніці тікали з міста, рятуючись від полум’я та руйнувань. Лише деякі сміливці наважилися стріляти в дракона. Серед них був відважний лучник на ім’я Бард, але згодом у нього залишилася лише одна стріла.
Несподівано на плече Барда сів старий дрізд і щось прошепотів. Він розповів лучнику про слабке місце дракона, і той, скориставшись порадою, смертельно поранив дракона.
Дізнавшись про загибель Смауга, багато ельфів і жителів Есгарота вирішили вирушити до Одинокої Гори – всіх турбували думки про незліченні скарби гномів.
Розділ 15
Тим часом гноми нічого не знали про останні події, і з тривогою чекали появи Смауга. Радісну звістку їм приніс той самий старий дрізд. Також він повідомив, що люди злі на гномів через те, що дракон повністю знищив Есгарот. Дрозд порадив їм довіряти Барду, який вирішив заново відбудувати рідне місто Дейл, що колись процвітало біля підніжжя Самотньої Гори. «Після довгих років розорення люди, ельфи та гноми можуть знову зажити у світі», однак це коштуватиме Торину грошей.
Жадібність охопила царя гномів – він не хотів ні з ким ділитися своїми скарбами. Люди та ельфи були здивовані, коли біля входу до печери побачили кам’яний завал, який поспішили зробити гноми. Бард почав волати до совісті Торіна. У розмову вступили й інші воїни, які вважали, що «щонайменше дванадцята частина скарбів має бути віддана Барду». Але на всі умовляння Торін відповів випущеною з лука стрілою.
Розділ 16
Дні йшли за днями, гноми проводили час, розкладаючи і розбираючи скарби. Більбо зрозумів, що має щось зробити, щоб не почалася боротьба між людьми, ельфами та гномами.
Потай вибравшись з печери, він вирушив до короля Ельфів та Барду і віддав їм Аркенстон – так вони зможуть швидше домовитися з упертим Торіном. Усі почали хвалити Більбо, зокрема й Гендальф, який зненацька з’явився у таборі. Він передбачав, що Гобіта чекають непрості випробування, з якими той має упоратися.
Розділ 17
Наступного ранку Бард і король Ельфів прийшли на переговори з Торіном і показали його головний скарб – камінь Аркенстон. Дізнавшись, що це справа рук Більбо, король гномів у гніві хотів убити його. Завадила цьому лише поява Гендальфа.
Торіна охопила пристрасть до драконових скарбів, він не хотів чути про жодні домовленості. Назрівала велика битва. Несподівано чорна хмара закрила небо, від грому здригнулася гора. Це були полчища орків, гоблінів та варгів, що наближалися до Самотньої Гори. Над військом, як сарана, летіли неторопи. Велика битва таки почалася, але супротивники були вже зовсім іншими.
У розпал битви з неба спустилися орли – «велике військо з усіх гірських гнізд півночі». Найбільше їм радів Більбо, але камінь, кинутий зверху, звалив його з ніг.
Розділ 18
Коли Гобіт прийшов до тями, битва вде була закінчена. Люди, ельфи та гноми змогли перемогти завдяки орлам, які зіштовхували гоблінів у прірву або зганяли вниз, на списи ворога.
Гендальф розповів Більбо про загибель Торіна Дубового Щита теж загинув під час битви з орками та гоблінами, та був похований під Одинокою Горою з Аркенстоном на грудях.
Королем став інший гном, який передав Барду обіцяну частину скарбів.
Лучник вчинив благородно і розподілив їх між ельфами та мешканцями зруйнованого Есгарота.
Більбо отримав у дарунок дві скриньки, наповнені золотом і сріблом та подався додому.
Розділ 19
Дорогою додому Більбо і Гендальф відвідали Ельронда в Рівенделлі і розповіли про свої пригоди. Гобіт згадав і про скарб тролів, надійно схований ним біля річки. Відкопавши його, він поквапився додому, де все його майно вже розпродавалося з аукціону.
Більбо довелося довго переконувати родичів, що він живий. Його повернення наробило багато галасу.
Більшість своїх скарбів Більбо витратив на викуп власних меблів, подарунки своїм родичам і друзям. Він нікому так і не розповів про чарівне кільце і був дуже щасливий до кінця життя.
