Емоційні стани людини

Розглянемо емоційні стани людини та форми їх виявлення.

Основні емоційні стани людини

Світ емоційних явищ надзвичайно різноманітний. Тому їх можна розріз­няти за еволюційною, функціональною та структурною ознаками.

За еволюційною ознакою виділяють три рівні проявів емоції:

– Перший рівень –  емоційний (чуттєвий) тон відчуттів (відчут­тя задоволення або ж незадоволення, приємного чи неприємного), який емоційно зафарбовує чуттєві образи та самопочуття людини.

– Другий рівень — емоції, що мають чіткий предметний характер. Це широкий спектр позитивних або негативних емоцій, які відображають ситуатив­не ставлення людини до якоїсь події.

– Третій рівень – почуття, наприклад, комічного, гумору, іронії, піднесеного, трагічного тощо.

Форми переживання емоційних станів:

– настрій,

– афект,

– стрес,

– дистрес,

– фрустрація.

Настрій — це емоційний стан індивіда, що на певний час зафарбовує його стосунки з дійсністю. Це емоційне тло життя. На відміну від інших емоційних явищ, настрій не має очевидного предметного змісту, його дже­рела нерідко полягають у несвідомому або ж у фізіологічних процесах організму, підпорогові подразники від яких сигналізують про біологіч­ний смисл тих чи тих порушень у їх роботі.

Стрес — це емоційний стан індивіда, який вини­кає в ситуаціях, що порушують усталений перебіг його життя. Цей стан полягає у неспецифічній реакції організму на вимоги, які до нього висува­ються. Дослідження цієї реакції, започатковані Г. Сельє 1936 p., спричинили створення теорії стресу.

Афекти — це дуже сильні, бурхливі й відносно нетривалі емоційні стани, що виникають, коли суб’єкт не здатний знайти вихід з надзвичайної і неспо­діваної ситуації. Як правило, така ситуація безпосередньо стосується про­відної потреби індивіда або навіть ставить під загрозу його життя. Пере­живаючи афект, індивід може поводити себе всупереч соціальним нормам, втрачає контроль над своїми діями. Афекти мають бурхливу динаміку і тривалу післядію. Вони порушують пізнавальну діяльність, мають вигляд рухових, погано координованих реакцій, які потім погано відтворюються.

Дистрес спричинюється довготривалим переживанням стресового стану внаслідок постійної дії проблемного або небезпечного фактора; збереженням психофізіологічного напруження навіть після усунення загрози; надмірно сильною психофізіологічною напругою, що не відповідає ступеню загрози.

Фрустрація  — це негативний емоційний стан, що супроводжується усвідомленням неможли­вості досягти поставленої мети. Він виникає е, ситуаціях, що перешкоджа­ють реалізації лінії життя індивіда. Тому фрустрація сигналізує про інтенсивність його негативного ставлення до причин, які породили таку ситуацію. Іноді фрустрація буває тривалою, що призводить до різкого звуження кола життєвих зв’язків індивіда. Тоді все, що відбувається, він розглядає під кутом зору події, яка спричиняє фрустрацію. Остання може стосуватися не лише майбутнього чи теперішнього, а й минулого. Залеж­но від цього розрізняють характер емоції: у першому разі це буде страх, у другому — гнів, у третьому — сум.

До основних емоційних станів (за американським психологом Керролом Ізардом) відносять:

– інтерес,

– радість,

– здивування,

– страждання,

– гнів,

– страх,

– сором та ін.