Читати скорочено “Федько, прибулець з Інтернету” повість Сергія Гридіна варто, щоб згадати пригоди головних героїв та сюжет. Переказ твору допоможе згадати ключові події твору.
Сергій Гридін “Федько, прибулець з інтернету” скорочено
Розділ 1
Дев’ятирічний Сашко сумував – був останній день канікул, а повертатись до школи зовсім не хотілось. Він любив проводити час за комп’ютером і навіть називав його «моя Залізяка». Друзі називали його Біленький через хвилясте біле волосся, а сам Сашко любив інформатику і навіть ходив на додаткові заняття з неї, які проводила вчителька Галина Петрівна. Тато хлопця створював комп’ютерні програми, тож він багато знав про комп’ютер.
Тепер Сашко ввімкнув свою Залізяку і пішов на кухню. Знайшов у холодильнику ковбасу і, зробивши бутерброд, вирішив перекусити, як раптом почув дивне «ойойой» зі своєї кімнати. Дивно – в квартирі хлопець був сам. «Може це звукова карта глючить?», – подумав Сашко. Він вирішив з’ясувати що сталось і, зазирнувши під комп’ютерний стіл, побачив там дивне створіння. Воно мало чотири лапки, хвіст, велику, схожу на драконячу, голову зі свиним рильцем, а спина його переливалась різними кольорами. Сашко, щоб перевірити справжність звіра, штрикнув його олівцем. Воно одразу ж нахмурилось і почало погрожувати, розповіло, що воно – страшний комп’ютерний вірус. Тоді хлопець вирішив вдарити його ракеткою (що було під рукою), бо знав, що віруси для комп’ютера дуже погані. Але створіння почало благати не бити його і Сашко, розсміявшись, вирішив не робити цього.
Вірус розповів, що колись він справді був комп’ютерним вірусом, але після зіткнення з однією недоробленою антивірусною програмою він отримав дивовижну здатність потрапляти в реальний світ і навіть міг літати на своїх маленьких крильцях. Але, оскільки він все ж був вірусом, його намагались вигнати з усіх комп’ютерів, тож йому доводилось постійно тікати й переховуватись. А він же насправді добрий! Сашко пожалів Віруса і дозволив лишитися в себе, він навіть дав йому ім’я Федько, як у сусіда з першого поверху.
Розділ 2
Вірус пообіцяв робити все, що скаже Сашко. Але поки він хотів їсти. Сашко приготував собі бутерброд і розігрів суп, а коли взявся робити бутерброд Федьку, вірус з’їв усі його приготування! А після обіду одразу заснув. Сашко відніс Федька до себе на ліжко, а сам сів обідати. Аж тут пролунав дверний дзвінок. То прийшов Петрик, найкращий друг Сашка.
Петрик і Сашко відрізнялись один від одного. Сашко був швидким, струнким і спортивним. А Петрик повільним, трошки повненьким і з коротко підстриженим волоссям. Він любив читати і знав дуже багато всього, через що в школі його стали називати Професором. Петрик прийшов до Сашка пограти в комп’ютерну гру, бо свого комп’ютера в нього не було. І от тепер, зайшовши до Сашка в кімнату, Петрик всівся прямо на Федька! Обоє перелякались і почали кричати! Сашку на силу вдалось вгамувати друзів. Коли ж він розповів Петрику про Федька, той дуже здивувався і зрадів – хлопці з класу лікті кусатимуть від заздрощів! У них вдома справжнісінький комп’ютерний вірус!
Розділ 3
Петрик нагадав, що прийшов пограти у комп’ютерну гру про піратів, тож друзі сіли за комп’ютер. Поки вони грали, за ними спостерігав Федько. Він сказав, що вони не вміють добре грати у гру, а Петрик з Сашком попросили не заважати. Тоді Федько став темносинім, надувся і…
Сашко відкрив очі й побачив, що знаходиться на березі океану. Як так? Він був одягнений в піратський одяг, а поруч стояв Петрик, теж одягнений піратом, але якимсь більш бідним. Поряд на камені сидів Федько. Виявляється, він переніс хлопців у справжню гру, щоб було веселіше! І тепер потрібно пройти її до кінця, щоб вибратись в реальний світ! Друзі вжахнулись!
Сашко, Петрик і Федько стали оглядати територію. Неподалік берега в океані вони побачили піратський корабель. Їх теж помітили – пірати стали висаджуватись у шлюпку і виставили свої шаблюки. Хлопці вирішили негайно тікати. Федько попросився на руки, бо не міг багато й швидко йти через свої короткі лапки. Сашко взяв віруса на спину і так вони рушили в джунглі. Підіймались вгору вже довго, тож вирішили перепочити.
Розділ 4
Сашко й Федько ще спали, а Петрик вирішив дослідити навколишню територію. Він пішов за яскравими метеликами і впав у глибоку яму! Сашко прокинувся і пішов на крик про допомогу, але… Сам зачепився шпагою за коріння і полетів простісінько в яму! Тепер була надія лиш на Федька. Він пішов шукати якусь гілляку, але перечепився через іншу й сам загримів у яму. Ситуація була безнадійною – яма була глибокою, схожою на колодязь, коріння, щоб зачепитись і вибратись, не було. Від страху Федько почав плакати й завивати. Аж раптом почувся чийсь голос: «Хто це тут завиває?».
Розділ 5
До ями підійшов якийсь білий гном. Він виявився добрим і допоміг друзям вибратись з ями. Крейдяник (так його звали) розповів, що на Землі існує цілий окремий світ, захований від людей під землею. Разом з Крейдяником друзі потрапили в Місто Підземних Копачів. Тут усі працювали видобуваючи з надр землі корисні копали. Їх розміщали ближче до поверхні, щоб люди могли їх легше знайти. Найкращим працівникам видавали супертранспорт – дощечки «Мобізем-2010». На цій дощечці (що видовжилась так, аби там помістилось четверо) герої вирушили на поверхню.
Швидкість дощечки була шаленою, тож дістались до сонця й світла за мить – Біленькому дуже сподобалось і він навіть почав мріяти про те, щоб мати й самому таку круту штуку! От класно було б прилетіти на такій до школи! Петрику ж і Федьку навпаки ні. Останнього навіть нудило, тож Крейдяник дав йому пожувати сухої кори, після чого його нудота пройшла. Друзі подякували й попрощались з коротуном, який так вчасно прийшов на допомогу!
Розділ 6
Друзі опинились на пагорбі, з якого й почались їхні пригоди. Поряд була табличка «Рівень 2». Петрик з Сашком почали думати що робити далі. Федько крутився поряд і співав. Хлопці зрозуміли, що вірус наївся кори від Крейдяника. Поспівавши трохи, він заснув. Біленький і Професор і собі взялись їсти кору – вони дуже зголодніли. Спочатку їм було весело і легко, вони теж співали і танцювали, а потім страшенно захотіли спати і миттю заснули біля Федька.
Розділ 7
Друзі прокинулись у темній печері. Поки вони спали, їх схопили пірати! Тепер з ними розмовлятиме сам Великий Джек. Головний пірат прийшов у супроводі своїх посіпак і великої зеленої папуги Гертруди. Вони вирішили помучити своїх бранців. Гертруда першою дзьобнула Петрика в ніс, а потім напала на Сашка, але той зміг захиститись і відкинув пташку до стіни. Вона впала прямо поруч із кліткою, в якій тримали Федька.
Розділ 8
Несподівано Федько сподобався Гертруді і вона взялася дбати про нього. Розв’язала віруса і принесла поїсти. Федько попросив ще й десерт. Коли пташка полетіла геть, вірус розв’язав друзів і разом вони придумали план як схопити папугу. Коли Гертруда повернулась, то побачила Федька на землі. Вона кинулась до нього, аж тут Сашко й Петрик схопили її і, зв’язавши, посадили у клітку. В цей момент на порозі з’явились пірати. Всі приготувались до бою, але ніхто не нападав першим. Аж тут Великий Джек побачив Гертруду в клітці й кинувся її рятувати. Він послизнувся на банані і гепнувся посеред печери. Пірати кинулись його піднімати, й самі посковзнулись на бананах. Хлопці та вірус скористались нагодою і чкурнули геть. Наостанок Петрик підпалив порох і все навколо вкрилось димом. На галявині поряд з печерою вони побачили напис «Рівень 3».
Розділ 9
Чомусь порох не вибухнув, проте хлопців не надто засмутило – головне – вони втекли від піратів. Довго йшли, аж втомились, тож прилігши відпочити, одразу всі поснули.
Першим прокинувся Петрик. Він побачив, що вони зупинились біля красивезного озера, тож вирішив скупатись. Роздягнувся і булькнув у воду. Та коли зібрався на берег, побачив, що його одягу немає. Його викрав маленький чоловічок з геть чорною шкірою. Петрик зробив собі спідницю з листя й очерету і пішов будити друзів. Професор розповів про те, що сталось, і разом з Сашком та Федьком пішов знову купатись. Коли вони були в озері, їх раптово оточили пігмеї – маленькі чоловічки з чорною шкірою. Від переляку хлопці заплющили очі й сподівались на чудо. Та коли розплющили їх, побачили, що пігмеї пішли, але забрали з собою Федька!
Розділ 10
Хлопці дуже засмутились через зникнення віруса, тож одразу пішли його шукати по слідах пігмеїв. Вони йшли узбережжям, коли натрапили на дивну істоту – дикобраза, який не мав половини голок. У вусі цей звір мав кільце, був дещо забіякуватим і читав реп. Його звали Гаматі, і після розповіді Петрика про зникнення Федька, запропонував свою допомогу. Рушили далі вже втрьох.
Розділ 11
Разом з Гаматі Сашку й Петрику йшлось веселіше. Гаматі підбадьорював друзів та обіцяв, що вони обов’язково знайдуть свого друга. За розмовами компанія впритул наблизилась аж до табору тубільців. Це стало несподіванкою для них самих, тож на них одразу почала наступати місцева охорона – два великі крокодили. Та раптом якийсь голос наказав їм зупинитись. Прибульців підвели до великого каменя, на якому сидів вождь, а вождем виявився не хто інший, як Федько!
Розділ 12
Федько запросив друзів до себе в королівські палати і розповів, що коли його схопили пігмеї, один дідок, побачивши його, сказав: «Маюмба!» і після цього вірус став вождем. Федько замовив для хлопців пишний обід, а після нього гостям провели екскурсію селищем пігмеїв, показували наскельні малюнки з якимсь дивним монстром і твариною, схожою на Федька. Та друзі були надто втомлені, щоб все це роздивлятись, тож пішли в приготовані хижки спати.
Розділ 13
Зранку першим прокинувся Сашко. Він дуже здивувався, коли побачив, що всі тубільці лишили селище – було пусто й тихо. Та головне – не було Федька! Сашко розбудив Петрика і разом вони вирушили на пошуки. На допомогу їм прийшов тубілець, який поцупив одяг Петрика. Він повів їх до великої галявини біля озера, на якій зібрались всі тубільці. Вони співали й танцювали, а поряд, на самісінькому кінці берега лежав зв’язаний Федько! Раптом тубільці закричали «Маюмба!» і з озера виринуло велетенське чудовисько! Пігмеї піднесли Федька ще ближче до берега і чудовисько, обережно схопивши віруса довгими жовтими зубами, розвернулось і почало заглиблюватись.
Розділ 14
Аж тут несподівано з’явилась папуга Гертруда. Вона налетіла на чудовисько і дзьобнула його спочатку в одне, а потім в інше око. Від болю чудовисько завило й випустило Федька. Тубільці розбіглись хто куди, Біленький підхопив віруса, а Професор і Гаматі кинулись йому на допомогу. Дикобраз схопив папугу і зв’язав її. Гертруда настільки йому сподобалась, що він вирішив тепер від’єднатись від гурту і йти далі своєю дорогою разом з папугою. Друзі зрозуміли його і, на прощання обійнявшись, відпустили. Самі ж Сашко, Петрик і Федько продовжили свій путь.
Розділ 15
Та на шляху в товаришів знову станув Великий Джек зі своїми чотирма помічниками. Пірати були налаштовані рішуче і навіть поранили Біленького. Хлопці занепали духом – вони вже надто втомились. Здавалось порятунку немає, аж раптом прямо над хлопцями з’явилась величезна чорна хмара, яка голосом Федька промовила: «Зараз я покажу, як моїх друзів кривдити! Та я вам усі мізки відформатую! Дорогу в кібер-простір забудете!». Хлопці та пірати злякались. Пролунав сильний вибух, Петрика і Сашка підняло в повітря, закрутило і…
Біленький розплющив очі вже у своїй кімнаті. Петрик теж приходив до тями. На екрані комп’ютера виднілось сповіщення про кінець гри. Друзі дуже зраділи, але разом з тим засумували – адже це Федько ціною власного життя врятував їх від загибелі! Як тільки Сашко з Петриком зібрались плакати, то почули за спиною голос живого й неушкодженого Федька, який знову просив їсти.
Розділ 1
Так-так, це справді перший розділ, але вже наступної книги про пригоди Сашка й Петрика, а також їхнього комп’ютерного друга Федька.
Сашко сидів на ліжку і сумував – тепер його в школі дражнитимуть «анти антивірусом»! А все через Федька! Та вірус, що сидів поряд, виправдовувався й казав, що ні в чому не винен. А було все так…
В школі був звичайний урок інформатики. Сашко з Петриком згадували нещодавні пригоди, а вчителька Галина Петрівна пояснювала нову тему – про віруси та антивіруси. Та на кожне її ствердження про те, що віруси погані, з-під парти Сашка лунало заперечення – то був Федько, що забрався в портфель Сашка. Вчителька довго терпіла ці витівки, але врешті, коли весь клас почав нестримно реготати, вивела Сашка з класу. Сміялись усі, навіть Петрик! А однокласник Монтицький сказав, коли виводили Сашка: «Позбулися анти антивіруса!».
Автор переказу – cup_of_flowers
Авторьскі права на переказ належат сайту dovidka.biz.ua.
