Франсуа Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель» скорочено читати варто, щоб згадати сюжет твору, який висміює людські вади, недосконалість церкви та державну систему XVI століття.
«Гаргантюа та Пантагрюель» скорочено читати
«Гаргантюа та Пантагрюель» – французький сатирико-філософський роман доби Відродження, написаний впродовж 1534 – 1564 рр. Роман складається з 5 книг, остання з яких була опублікована після смерті Франсуа Рабле.
Вперше українською переклав Анатоль Перепадя.
Головні герої твору «Гаргантюа та Пантагрюель»:
- Гаргантюа – добрий король країни Утопії з роду велетнів;
- Пантагрюель – син Гаргантюа;
- Брат Жан Зубодробитель – молодий та життєрадісний монах ордену святого Бенедікта. Відважний воїн.
- Панург – студент, що був у полоні в Туреччині;
- Грангуз’є та Гаргамелла – батьки Гаргантюа.
Книга 1:
Батько Гаргантюа – добродушній велетень Грангуз’є, правитель Утопії, у свій час був великим жартівником і любителем вина з соляною закускою. Будучи зрілим він, він одружився з Гаргамеллою «дівчиною видною», котра зачала хорошого сина і проносила його 11 місяців.
Незвичайно міцний малюк з’явився на світ через ліве вухо матері. Почувши страшний рев свого первенця, Грангуз’є вирішив дати тому ім’я Великої глотки – Гаргантюа.
У віці від трьох до п’яти хлопчик тільки спав, їв, пив та валявся у бруді. На шостий рік життя Гаргантюа поділився з батьком знахідкою, що для підтирання більш за все підходять маленькі гусята. Грангуз’є зрозумів, що син має неабиякий розум і відправив його на навчання до Парижу.
Гаргантюа вчився під керівництвом Понократа. Одного разу лернейські пекарі везли у місто коржі. Пастухи Гаргантюа попросили, щоб їх пригостили, але отримали відмову. Так почалася війна між Пікрохолом та Грангуз’є, велетні без труднощів знищили замок суперника.
Коли син повернувся додому, був пір, на якому Грангуз’є познайомив його з Братом Жаном – монахом, що відважно бився у війні з Пікрохолом. Для нового друга вдячний Гаргантюа наказав побудувати телемське абатство, де кожен міг бути заможним і вільним.
Книга 2:
54-річний Гаргантюа і його дружина Бадбек, дочка короля амавротів, стали батьками. Немовля було настільки крупним, що вбило матір під час пологів. Похрестивши дитину Пантагрюелем, що означає «все жадаючий», батько почав пити.
З народження Пантагрюель був неймовірно сильним: одного разу, вирішивши посмоктати одну з корів, він від’їв у неї половину вимені і живота. Дитина росла не днями, а годинами. Гаргантюа вирішив відправити сина на навчання до Парижу.
Під час першої прогулянки Пантагрюель зустрів парубка, тіло якого було вкрито синцями. Запитавши що з ним сталося, велетень отримав відповідь спершу іноземною, а вже потім французькою мовою. Панург, саме так звали хлопця, приїхав з Туреччини, де знаходився у полоні.
Отримавши інформацію про унесення Гаргантюа феєю Морганою у Країну фей, син поспішив на допомогу. Поки Гаргантюа був відсутнім, його землі спустошили дисподи. Розлючений Пантагрюель затопив табір ворожих лицарів своєю сечею.
Скоро велетень захворів: не міг ні їсти, ні пити. Лікарі порадили очистити шлунок, для чого створили шістнадцять великих мідних шарів, у які увійшли люди з необхідними інструментами. Принц проковтнув «ліки» та одужав завдяки старанням цих людей.
Книга 3:
Покоривши Дипсодію, Пантагрюель вирішив заселити землі Утопії. Панургу він віддав замок Рагу, що приносив добрий щорічний заробіток, але за два тижні студент витратив гроші за три роки. Друг пообіцяв повернути борг велетню до грецьких календ, тобто ніколи.
Панург вирішив одружитись і спитав поради у принца. Не дійшовши висновку, вони навмання відкрили книгу Вергілія і прочитали цитату, яку розтлумачили по-різному. Приятелі зверталися по пораду до багатьох, поки одна людина не запропонувала звернутися до оракла Бажественної пляшки.
Панург та Пантагрюель готуються до подорожі.
Книга 4:
По дорозі герої зустріли корабель з Ліхтарії. Панург вступив у суперечку з купцем Гиндича, щоб провчити його студент купив одного барана. Вибравши вождя зграї, парубок кинув його в море, всі вівці послідували прикладу. Купець, намагаючись завадити їм, впав за борт та потонув.
Друзі досягли земель Прокурації, де люди заробляли на життя ображаючи дворянина до тих пір, поки той їх не поб’є, а згодом вимагавши гроші погрозами.
В морі корабель спіткала буря. Спершу Пантагрюель молився, але опісля тримав щоглу обома руками. Всі кинулися на допомогу, і тільки Панург лежав на палубі та ридав.
Велетень та студент відвідали: острів Руах, де нічого не їдять та не п’ють, крім вітру; острів папіфигів, що раніше були заможними і вільними весельчаками, але одного разу хтось з них показав фигу портрету Папи, що було наругою; острів папоманів.
Книга 5:
Герої також встигли побувати: на острові, куди змогли потрапити лише після чотирьох днів посту, де місцеві жителі – птахи; на «Острові залізних виробів»; на Острові плутней, де земля суха і неродюча; на острові, де жили пухнасті коти – створіння жахливі, що жили винятково хабарями.
Нарешті друзі досягли Ліхтарії, де жив оракл Пляшки. Королева Бакбук погодилась допомогти і надала принцу та його приятелю один ліхтар, який відвів Пантагрюеля та Панурга до храму. Посеред будівлі був фонтан, вода якого на смак була, як напій, що кожен сам собі уявляв.
Бакбук запропонувала почути голос оракула і щось кинула у фонтан, з якого пролунало «Трінк». Жінка дістала книгу і розшифрувала послання як «пий». Панург випив вино одним ковтком і зрозумів, що йому пощастить у шлюбі, повернувшись додому він знайде гідну наречену.
Попрощавшись з королевою, що передала лист Гаргантюа, велетень і студент відправились до рідної Утопії.
Автор: CatalinaY
«Гаргантюа та Пантагрюель» детальний переказ
Книга перша
1–10. Батько Гаргантюа – добродушний велетень Грангузьє, правитель Утопії. Він любить хороше вино та солону закуску. Одружився він пізно, з гарною дівчиною Гаргамелле, яка завагітніла та народила здорового сина через ліве вухо. Замість звичного дитячого крику після народження маля загорлало: “Лакати! Лакати!”. Почувши страшний рев свого первістка, Грангузьє назвав сина Великим ковтком – Гаргантюа. Новонародженому дали вина, занурили в купіль, а потім за християнським звичаєм охрестили.
11–20
Від трьох до п’яти років Гаргантюа тільки й робив, що їв, спав і пив. Також він валявся в бруді, шльопав по калюжах, сморкався в суп і розважався, як міг.
Коли Гаргантюа було 6, він поділився з батьком своєю знахідкою: для підтирання найкраще використовувати маленьких гусенят. Велетень-батько був уражений розумом та винахідливістю сина.
З цього дня хлопчика почали навчати наймудріші наставники: Тубал Олоферн, Дурако Простофіль, Понократ. Грангузьє, не сумніваючись, що з його сина буде знаменитий учений, відправив його на навчання до Парижа.
Під час огляду міста Гаргантюа сподобались великі дзвони собору Богоматері. Він вирішив, що вони можли б замінити бубонці на шиї у його кобили, тому він зняв їх і забрав з собою. Парижанам ледве вдалося умовити велетня повернути дзвони на місце.
21–38. Гаргантюа навчав Понократа. Чоловік швидко зрозумів, що не може змінити неправильний спосіб життя Гаргантюа. Він вирішив навчати свого учня за іншою схемою та ділився з ним знаннями навіть під час гігієнічних процедур та вживання їжі.
Якось пекарі привезли в місто коржики. Пастухи Гаргантюа попросили їх почастувати коржами, але пекарі відмовилися. Тоді пастухи відібрали коржики силою, і це започаткувало війну між королем Пікрохолом і Грангузьє. Батько покликав на допомогу Гаргантюа, і велетні знищили замок Пікрохола.
39–58. Коли Гаргантюа прибув до батьківського замку, Грангузьє влаштував великий бенкет. Він познайомив сина з Братом Жаном – ченцем, який відважно бився на війні з Пікрохолом. Монах виявився веселим товаришем по чарці, і Гаргантюа з ним подружився.
Після бенкету друзі вирушили в похід, в якому розбили вціліле військо Пікрохола.
Гаргантюа був добрим з переможеними і щедрим зі своїми соратниками. Для Брата Жана він наказав побудувати Телемське абатство, в якому кожен мав право одружуватися і бути багатим і абсолютно вільним. Статут ченців-телемітів казав: “Роби, що хочеш”.
Книжка друга
1–8. У 54 роки Гаргантюа зі своєю дружиною Бадбек, дочкою короля амавротів стали батьками. У них народився син Пантагрюель. Хлопчик був великим і важким, а його мати померла під час пологів.
Велетень довго не міг звикнути до смерті дружини, але згодом вирішив перестати плакати і почати пити.
З народження малюк Панатгрюель відрізнявся неабиякою силою. Одного разу він, зголоднівши, вирішив посмоктати одну зі корів. Однак він настільки захопився, що з’їв у неї половину вимені та півживота разом із печінкою та нирками.
Пантагрюель ріс дуже швидко, збільшуючи свою небувалу силу. Батько вирішив відправити його вчитися до Парижа, де й сам колись отримував освіту. Юнак суттєво поповнив свої знання після прочитання книг, взятих з бібліотеки святого Віктора.
Якось Пантагрюель отримав від батька листа, в якому той просив сина не збиватися зі шляху і присвятити себе науці. Після цього листа юний велетень захотів вчитися ще краще.
9–22. Під час однієї з прогулянок Пантагрюель зустрів людину, тіло якої прикрашали численні синці. Велетень, пожалів нещасного, вирішив розпитати його про причини такого жалюгідного його стану.
Незнайомеця звали Панургом, і він із Туреччини, де був у полоні. Пантагрюелю сподобався новий знайомий, і він запропонував йому свою дружбу та запросив у гості.
У той час в суді розглядали позов двох вельмож, але рішення на чиюсь користь ніяк не могли прийняти. Вирішили покликати Пантагрюеля, який славився своєю вченістю. Рішення його було мудрим, всі залишилися задоволеними.
23–34. Коли «Пантагрюель дізнався, що його батька Гаргантюа фея Моргана забрала в Країну фей, він поспішив на допомогу. За час відсутності велетня на його землі напали дипсоди і спустошили їх.
Розгніваний Пантагрюель знищив 660 ворожих лицарів, затопивши їхній табір своєю сечею. Дипсодія була повністю підкорена.
Через деякий час Пантагрюель захворів: у нього болів живіт, він не міг ні пити, ні їсти. Лікарі, порадившись, вирішили очистити шлунок велетня від усього, що могло завдавати йому сильного болю.
Для цієї мети «було виготовлено шістнадцять великих мідних куль», у кожну з яких увійшли люди з необхідними інструментами. Пантагрюель проковтнув ці кулі, наче пігулки. У шлунку люди відчинили дверцята і почали наводити чистоту. Завдяки цьому Пантагрюель вилікувався.
Книжка третя
1–8. Пантагрюель вирішив заселити спорожнілі землі Діпсодії жителями рідної Утопії. Вірному другу Панургу щедрий велетень подарував чудовий замок Рагу, що давав вельми солідний щорічний дохід. Однак гуляка Панург примудрився розтратити всі свої доходи за три роки наперед лише за два тижні. Він пообіцяв Пантагрюелю виплатити всі свої борги до дощика в четвер (тобто ніколи). Панург вважав, що життя без боргів і не життя зовсім.
Проте Пантагрюель мав іншу думку. Він вважав, що бути боржником соромно, потрібно працювати і заробляти.
9–20. Якось Панургу спало на думку одружитися, і він вирішив запитати поради у свого кращого друга. Пантагрюель навів і плюси і мінуси весілля. Не знайшовши рішення, друзі звернулися до поета Вергілія. Відкривши книгу навмання, вони прочитали цитату, але тлумачили її зовсім по-різному. Не допоміг розвіяти сумніви і сон, що приснився Панургу.
Пантагрюель близько до серця прийняв сумніви товариша. Він розповів йому про знамениту сивілу, яка безпомилково передбачає майбутнє. Однак і передбачення чаклунки друзі зрозуміли кожен по-різному.
21–38. Щоб розсіяти сумніви найкращого друга, Пантагрюель був готовий зрушити гору. Щоб отримати відповідь він звернувся до старого поета Котанмордана. Мудрець же продекламував їм настільки суперечливий вірш, що ще більше заплутав друзів.
Ні Епістемон, ні вчений Тріппи, ні Брат Жан не змогли дати пораду Пануругу – одружуватися чи ні.
Лікар і богослов порадили Панургу одружитися, при цьому перший повідомив, що роги – природний додаток до подружжя, а другий відповів, що вони з’являться тільки якщо Богу буде так завгодно.
39–52. Пантагрюель опинився на судовому засіданні, де як підсудний виступав суддя Брідуа. Його звинувачували в тому, що він ухвалив несправедливий вирок за допомогою гральних кісток. Брідуа виправдовувався тим, що він уже старий, що має поганий зір, що без окулярів він уже не так точно розрізняє кількість очок на кістках.
Пантагрюель виголосив промову на захист судді, і Бріду був виправданий. Друзі попросили поради щодо одруження у блазня судді – Трибули, і той порадив їм звернутися до оракула Божественної пляшки.
Панург, Пантагрюель та його друзі спорядили флотилію, навантажили судна великою кількістю незвичайної трави пантагрюелін і приготувалися до відплиття.
Книжка четверта
1–17. На п’ятий день подорожі друзі зустріли корабель із Ліхтарі. Панург посварився з купцем на прізвисько Індичок і вирішив його провчити. Для цього він купив у нього барана, який був ватажком стада. Потім він кинув його за борт, і всі вівці зістрибнули в море. Індичок намагався зупинити їх, але сам упав у море і потонув.
А мандрівники дісталися забрудненої землі Прокурації. Тут жили суцільно ябедники та прокурори. Місцеві жителі заробляли тим, що ображали якогось дворянина доти, доки той не бив їх. Тоді під страхом ув’язнення провокатори вимагали від кривдника грошей.
18–42. Якось Пантагрюеля та його друзів застигла сильна буря. Велетень молився та обома руками підтримував щоглу. Друзі поспішили йому на допомогу, і лише Панург лежав, вчепившись у палубу і голосно плакав.
Коли буря минула, мандрівники відвідали острови Дикий і Жалюгідний, жителі яких були ворогами: одні були постниками, інші жирними ковбасами. Пантагрюель хотів припинити війну і примирити ворогів. Але дізнався, що жодна з ворогуючих сторін не хотіла миру.
43–54. Друзі знову вирушили в дорогу і незабаром висадилися на узбережжі острова Руах, мешканці якого не пили та не їли нічого, крім вітру. Замість будинків у них були флюгера, а у садах вони вирощували лише анемони.
Потім мандрівники відвідали острів папефігів, колись багатих і вільних веселунів. Тепер же це були бідні й нещасні люди, які постраждали від своїх надмірних веселощів. Якось один з папефігів показав фігу портрету тата. А у Папоманії цей знак сприймався за пряме знущання та наругу, і між остров’янами почалася страшна битва. Острів веселунів був зруйнований і пограбований, і про минулі веселощі вже не могло бути й мови.
Потім друзі причалили біля острова папоманів. Дізнавшись, що вони на власні очі бачили живого тата, місцеві жителі надали їм найпривітніший прийом.
55–67. Знову вийшовши у море, друзі почули гучні голоси та кінський іржання, однак так і не змогли нікого побачити. Лоцман пояснив їм, що минулого року на кордоні Льодовитого моря почалася битва, і в холодному повітрі замерзли всі звуки. Тепер, коли повітря відтало, шум битви було знову чути.
Правителем одного з островів, який опинився на шляху Пантагрюеля та його товаришів, був всемогутній месер Гастер – перший у світі магістр наук і мистецтв. Жителі острова вшанували його як Бога і приносили йому в жертву всіляку їжу. Вони були впевнені, що Гастер винайшов усі науки та мистецтва.
Книжка п’ята
1–18
Під час морської подорожі друзі несподівано почули дзвін. На наступний острів вони змогли потрапити лише після того, як постили чотири дні. Місцевими жителями тут були різні птахи, які починали співати, ледь почувши дзвін.
Згодом мандрівники прибули до Острова залізних виробів. На гілках дерев тут були заступи, мотики, садові інструменти, коси, серпи, шпателі, сокири, пилки, рубанки.
Мандрівники відвідали острів Застінок, у якому жили Пухнасті Коти – тварини огидні та жахливі. Вони жили виключно за рахунок хабарів, споживаючи їх у неміряних кількостях. Друзям насилу вдалося втекти звідти.
19–47. Через кілька днів друзі увійшли до гавані Матеотехнії. Правителька цього острова була відома тим, що харчувалася чимось абстрактним і зцілювала «невиліковних хворих».
Далі Пантагрюель із товаришами відвідали Атласну країну, перш ніж потрапити до країни Ліхтарії, де мешкав оракул Пляшки. Мандрівники попросили у королеви Ліхтарної країни дати їм провідника – одного з ліхтарів, щоб той відвів їх до оракула. Королева Бакбук привітно зустріла мандрівників та пообіцяла їм допомогти.
Ліхтар відвів Пантагрюеля, брата Жана і Панурга в храм Пляшки, який вразив друзів своєю пишністю. У центрі храму був фонтан, і королева Бакбук запропонувала своїм гостям випити води з фонтану. На подив друзів, вода набувала смаку того напою, який кожен з них уявляв.
Бакбук запропонувала гостям послухати оракула і вперед вийшов Панург. Бакбук щось кинула у чарівний фонтан, і пролунало чітке слово «Трінк». Бакбук дістала книгу та розшифрувала послання оракула: слово “Трінк” позначало “Пий”. Бакбук подала пляшку вина Панургу і наказала випити його. Після цього Панург вже точно знав, що йому пощастить у весілля і після повернення додому він знайде гідну наречену.
Королева передала листа королю Гарагнтюа і просила передати всім вітання. Мандрівники попрощалися і вирушили до рідної Утопії.
