Мацуо Басьо «Хайку» (Хоку) читати вірші українською мовою та скачати текст у зручному форматі.
Хайку (Хоку) — жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5 складів у першому рядку, 7 у другому та 5 у третьому). Хайку відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.
Мацуо Басьо «Хайку» скачати
Вірші Хоку скачати fb2, pdf, epub. «Хайку» Мацуо Басьо завантажуйте повністю і безкоштовно (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):
*розшифрування, щоб зрозуміти який формат Вам підходить:
FB2 – легка структурована книга, ідеально для читання з мобільного;
EPUB – підходить для більшості рідерів, структурована книга;
PDF – відкривається будь-де, зручно для друку.
Мацуо Басьо «Хайку» читати (переклад Лукаша)
На голій гілці
самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір.
* * *
Як шумить-гуде банан,
як у кадуб капа дощ,-
чую цілу ніч.
* * *
Холод, ніч, нудьга…
Чути плюскоти весла
десь од берега.
ВДАЧА
Оттакий я єсть:
глянь на росяні дзвонки —
то й сніданок весь.
* * *
Пущу коня вбрід —
полегесеньку впишусь
в літній краєвид.
* * *
На старім ставку
жаба в воду плюснула —
чули ви таку?
* * *
Гедзь на будяку:
ти стривай, не клюй його,
горобейчику!
* * *
Степу рівнява —
ніде оку зачепитись.
Жайворон співа.
* * *
Я заріс, як щіть.
А худий який, блідий!
Весняні дощі…
* * *
Видиться мені:
плаче з місяцем стара
в гірській глушині.
* * *
Вже й по маю — ах!
Птахи плачуть, а у риб
сльози на очах.
* * *
Трава-мурава…
Узялася сном-марою
слава бойова.
* * *
Тиша, мир і лад.
Десь там тоне межи скель
цвіркотня цикад.
* * *
Осінь із дощем…
Навіть мавпа лісова
вкрилась би плащем.
СТАРИЙ ВІДЛЮДНИК
Зсохнеться ось-ось,
як узимку на шнурку
димлений лосось.
* * *
Окуні морські
зуби щирять із полиць:
в лавці холодно…
* * *
Крук — немилий птах,
але як милує зір
в ранішніх снігах!
* * *
Рушу, й раптом — хить!
Ухоплюсь за колосок…
це розлуки мить.
* * *
Чистий водоспад…
3 ярих сосен глиця в воду
падає улад.
* * *
Побравши ціпки,
зійшлись діди сивочолі
усі на гробки.
* * *
Хризантеми пах…
У кумирнях з прадавен
темні лики Будд.
* * *
Довгий, довгий шлях —
і ніхто не йде навстріч,
лиш осіння ніч…
* * *
Чом так постáрів
я цеї осені?
Птиці, хмари.
* * *
Осінь-праосінь…
Як там живе сусіда?
Не знаю зовсім.
* * *
В мандрах я знеміг.
Полем паленим шуга
сон мій — чи юга?
* * *
Десять літ тут жив.
Едо! Я іду. Прощай!
Ти — мій рідний край.
* * *
Мавпа зойкне — співчуття…
А як плаче в непогідь
кинуте дитя?
ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ
Цілував би — жаль:
од моїх пекучих сліз
іней піде в тань…
* * *
Рік кінчивсь, а мандри ні:
далі в стоптаних сандалях,
в зношенім брилі…
* * *
Жаль на серце впав:
при дорозі рожі цвіт
кінь мій общипав…
* * *
Я, метеличок,
собі крильця обірву:
на, цвіти, мачок!
* * *
Мандрівник — і все:
це тепер моє ім’я.
Йде осінній дощ.
* * *
Берег високий.
Потішив мені душу
самотній сокіл.
* * *
Із далеких літ
скільки всього нагадав
цей вишневий цвіт!
* * *
Тяжка година!
До нічлігу ледь добрів —
цвіте гордина!
* * *
Квіття горове
шелевіє-шелестить…
Водоспад реве.
* * *
Зозулі рóзспів
в передсвітанні тоне.
Далекий острів.
* * *
Чужина чужа —
знов мандрую у світи…
Мжить осіння мжа.
* * *
В мандрах десь і вмру…
Вітер в душу наганя
холод і журу.
* * *
Кулюсь на коні:
тінь моя коцюрбиться
мовчки по землі.
* * *
Журавель знеміг,
на холодне поле впав…
Мандрівця нічліг.
* * *
Сакура стара —
невже справді зацвіла?
Спогад, ніби дим…
* * *
Ніч шляхи мела:
скільки снігу там зосталось
після помела!
* * *
Виходжу з Кінчý,
мов із мушлі той м’якун.
Осінь наскінчу.
* * *
Он рибалка-птах:
любо глянуть, як пірна,
але й сумно — ах!
ЧИСТОТА
Білий лотос-цвіт:
не цурається багна,
із якого зріс.
* * *
Червень на порі.
Хмари-тучі залягли
на Бурли-горі.
* * *
Стань, мандрівцю, глянь:
попід тином оно-но
сірики цвітуть!
* * *
Чи весна прийшла,
чи старий минувся рік?
Святоблива ніч.
Переклад Миколи Лукаша
Мацуо Басьо «Хайку» читати (переклад Бондаренко)
Невже заснула.
Душу солов’ю довіривши свою,
Верба плакуча?
* * *
Засохла гілка —
Крука притулок.
Осінній вечір.
* * *
Метелик також
Прилетів поїсти
Салату з квітів білих хризантем.
* * *
Старий ставок.
Пірнуло жабеня —
Вода сплеснула.
* * *
Під деревом
Вишнева заметіль
Мій суп і рибу цвітом засипає.
* * *
Осіння паморозь!
Рукою доторкнешся,
І на долоні сльози палахтять.
* * *
Сто краєвидів за коротку мить
У запалі
Намалювали хмари.
* * *
Камелією? Сливою?
Цікаво, чим у минулому
Був цей старий держак?
* * *
Хто за осіннім вітром мандрував,
Спав просто неба,
Той збагнути може мої пісні!
* * *
Горобчику, мій друже,
Не чіпай малого гедзика,
Що бавиться на квітці!
* * *
Вода замерзла,
Розколовши глечик.
І тріск раптовий розбудив мене.
* * *
Бананові деревця мотлошить
Осінній вітер.
Дощ в цебрі хлюпоче.
* * *
Як легко я живу на цьому світі!
Усе багатство —
Глечик з гарбуза.
* * *
Кружальцями
Чи на чотири частки
Цю першу диню різати мені?
* * *
Град несподіваний
Розлючено лупцює
Мій кипарисовий крислатий капелюх.
* * *
Чим пригоститися?
З харчів у моїй хатці —
Хіба що ці комарики малі.
* * *
Прокинься, друже!
Запали вогонь!
Я хочу диво показати — грудку снігу!
* * *
Осіння перша мряка!
Навіть мавпа,
Здається мріє про дощовичок.
* * *
Прощається весна!
Пташки голосять,
У риб — німотні сльози на очах.
* * *
Упав у бухту
Сиротливий крик —
Зозулі голос.
* * *
Жорстокість долі!
Воїна шолом
Став конику маленькому притулком.
* * *
Підмівши двір,
Збирався вийти з храму, —
Аж знову листя з білої верби!
* * *
Яке блаженство!
Снігу аромат
З Південної долини долинає.
* * *
Ну що, малята!
Утікаймо разом
Від градопаду буйного цього!
* * *
Мінливість долі!
Паростком бамбука
Стає колись людина врешті-решт.
* * *
Серпанок весняний.
Сливовий цвіт і місяць —
Завершений пейзаж!
* * *
Навіть ворона,
Що обридла всім.
Красунею здається сніжним ранком!
* * *
Біліють
Вимиті до блиску цибулини.
Осінній холод!
* * *
У ранішній росі.
Та ще й в грязюці,
Якою свіжою здається диня ця!
* * *
Що ближче осінь,
То тісніше в хатці
Зближаються і душі і серця.
* * *
Збирався на базар,
Та передумав.
На ясний місяць краще подивлюсь!
* * *
Аби опертися,
За колосок хапаюсь, —
Розлуки розпач!
* * *
За пасмом гір,
Неначе з хмари дощ, —
Засніжена вершина Фудзіями!
* * *
Дорога ця —
Така пуста, безлюдна!
Осінні сутінки.
Переклад Іван Бондаренко
Мацуо Басьо «Хайку» (Хоку) японською (оригінал)
古池や蛙飛びこむ水の音
***
咳をしても一人
***
菜の花や月は東に日は西
***
柿食えば鐘が鳴るなり法隆寺
***
雪の朝二の字二の字の下駄の跡
