Іван Карпенко-Карий “Хазяїн” читати скорочено варто, щоб згадати до чого привела героя жадібність. Автор висміяв моральне убозтво глитаїв, які в гонитві за наживою втрачають людську подобу, стають огидними і жалюгідними хижаками.
«Хазяїн» скорочено аудіокнига. Іван Карпенко-Карий
“Хазяїн” скорочено по діях читати
Персонажі
- Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер;
- Марія Іванівна – дружина;
- Соня – їх дочка;
- Феноген – права рука хазяїна;
- Маюфес – фактор (посередник при купівлі-продажі чогось);
- Павлина – кравчиха;
- Зеленський та Ліхтаренко – економи;
Куртц — шахмейстер
- Петро Петрович Золотницький – багатий пан;
- Калинович – учитель гімназії;
1 дія
До Пузиря приходить Маюфес та зустрічає там Феногена. Маюфес і Феноген розмовляють про зношений халат та кожух хазяїна, а халат він смердить, а одного разу швейцар навіть не пускав його у земський банк. Хоча грошей у Пизиря достатньо, та на новий одяг Терентію Гавриловичу шкода витрачати кошти. Феноген розповідає, що хотів би купити ділянку землі, і просить Маюфеса з цим допомогти. Фактор погоджується.
Зеленський боїться, що Пузир гнівається на нього й зменшить жалування (зарплату), тому просить Феногена вмовити хазяїна цього не робити. За послугу економ пропонує 25карбованців, і Феноген дає згоду.
Дружина Пузиря зібрала грошей і хоче подарувати чоловіку на іменини новий халат. Щоб його пошити, потрібно 280 рублів. На полях вона придумала вишити «буряки з розкішним бадиллям, а на бортах… барана і овечку…» – це основні джерела прибутку хазяїна. Вона обіцяє кравчисі Павлині добре заплатити, якщо халат буде готовий до ювілею. Павлина має пошити халат й запропонувати Терентію Гавриловичу за невисоку ціну. Просто подарувати халат дружина Пузиря боїться: чоловік буде злий на неї за великі розтрати.
Залатаний халат забирає Феноген. Соня радиться з матір’ю, чи говорити батькові про пропозицію Івана Калиновича, та мати радить почекати ювілею.
Маюфес повідомляє, що купець Михайлов оголосив себе банкротом, і хоче сховати до осені 12000 овець у Пузиря. Терентій Гаврилович роздумує, та Маюфем переконує його. Хазяїн дає згоду з умовою, що отримає 20% від виручки. Маюфес натякає, що не проти поїсти, Пузир пропонує йому пообідати на вокзалі: «Всякий чорт сюди прийде голодний, а ти його годуй! Нема, щоб з собою привіз солонини там, чи що. Нехай не звикають!». Так і не нагодував гостей.
Заходять економи – Ліхтаренко та Зеленський. Терентій Гаврилович кличе економів і Куртца, сварить Зеленського, бо той платить робітникам по 35 копійок в день і годує їх (вони обробляють буряки), Ліхтаренко – 25 копійок і на своїх харчах. Зеленський виправдовується: на Ліхтаренковій економії в Мануйлівці робітники бідні, і готові працювати за мізерну плату – «Що робочий там дешевий, де зелі немає,.. де бідність». Пузир призначає Ліхтаренка на економію Зеленського в Чагарник, аби він і там зробив бідність, а другого економа переводить у Мануйлівку, однак жалування не зменшує. І повчає, що треба взяти мужицькі наділи в оренду, а без землі роби з ними (мужиками), що хочеш. На що Зеленський говорить: «… у Мануйлівці є такий учитель – артільник і біля нього чоловіка три…, що через них і Ліхтаренко зуби поламає».
Хазяїн повідомляє Куртцу про нових овець, шахмейстер пропонує взяти на роботу ще одного помічника, та Пузир не дає згоди. Крім того, Терентій Гаврилович хоче звільнити чабана Клима, та Куртц вступається за чоловіка.
Феноген розповідає Пузиреві про обман Ліхтаренка й Зозулі (чоловіки таємно продали перекупнику Хаскелю частину пшениці хазяїна). Економ випрадовується: не страшно, що слуга трохи нажився, але при цьому приніс значний прибуток хазяїнові. Терентій Гаврилович злиться, виганяє Ліхтаренка й наказує звільнити Зозулю.
Пузир дивиться листи. Один — від сусіда Чобота, який просить дозволу сватати його дочку Соню. Феноген дає пораду Пузирю спитати думку доньки, та Терентій Гаврилович впевнений, що вона не відмовиться, бо Чобіт багатий і має тільки одного сина.
В іншому листі написано, що Терентій Гаврилович отримує ордена Станіслава ІІ-ї ступеня, бо він дав гроші на притулок. Радий Терентій Гаврилович думає «…по случаю… зроблю шубу з лисячого хутра».
Приїздить Золотницький, пропонує стати четвертим компаньйоном, внести 400 тисяч, поставити сахарний завод. Пузир відмовляється. Сідають обідати. Чоловіки домовляються разом поїхати в місто, де Пузир має отримати орден. Петро Петрович цікавиться, чому Пузир не ходить на земські збори, його ж обраним гласним; на найближчих зборах розглядатиметься важливе питання: постачання їжі людям до врожаю. Хазяїн повідомляє, що його це не цікавить.
Терентій Гаврилович показує Золотницькому лист від Харитоненка з проханням пожертвувати гроші на пам’ятник Котляревському (робити це хазяїн не хоче). Петро Петрович обурений, бо сам хотів пожертвувати 300 карбованців на пам’ятник, та Терентію Гавриловичу байдуже до Котляревського й поетів узагалі.
Золотницький відмовляється сідати з Хазяїном «Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе… я соромлюсь сидіть поруч з тобою за столом»., якщо той не пообіцяє пожертувати гроші на пам’ятник й піти на земські збори. Пузир погоджується, щоб товариш не зробив йому безчестя.
2 дія
Перто з Дем’яном та іншими робітниками йдуть до дому Пузриря й вимагають поращити харчування, бо в борщі, нема ні картоплі, ні буряків, а хліб роблять із поганого борошна. Феноген пробує їх вигнати, та на шум виходять Марія Івановна з дочкою. Робітники показують господиням черствий хліб, який їм дають. Марія Івановна не готова втручатися в справи чоловіка, а Соня говорить: «…У мене все тіло труситься від жаху, що у нас таким хлібом годують людей… Я все зроблю, щоб вас годували краще!» дівчина наказує Феногену, щоб людям давали кращий хліб і в борщ клали картоплю і буряки, адже «… хліба, як води в морі…»
Робітники йдуть, а хазяїн скоро приїздить з міста, з орденом на шиї. Соня показує йому хліб, що його «ні вламать, ні вкусить». Соня просить батька давати робітникам кращу їжу. Пузир говорить, що білим хлібом робочих не нагодуєш, будуть постійно голодним; а цей треба розмочити. Соня відповідає: «… поки я буду знать і бачить, що у нас така неправда до людей, що вас скрізь судять і проклинають, мені ніщо не буде мило, життя моє буде каторгою!». Пузир наказує Феногенові годувати робітників краще до першого вересня, поки не закінчиться збір урожаю.
Соня дає собі оцянку уважно стежити за господарськими справами. У гості приїздить Калинович, Соня ділиться з ним своїми планами. Учитель думає, що вона нічого не зможе змінити, пропонує працювати разом із ним у школі «…насаждать ідеали кращого життя». Соня розповідає, що мати не проти їхнього весілля, а батьку поки не сказали, та якщо він не дасть згоди, то дівчина сама приїде до Калиновича в місто й вони повінчаються. Поговоривши, закохані йдуть до хати грати й співати, аби розчулити батьків Соні. Пузиреві подобається голос Калиновича, він і Соня проводжають учителя.
Ліхтаренко та Феноген погрожують один одному: Феноген знає, що економ, здаючи буряки, отримав 500 карбованців, а Ліхтаренко має інформацію, що слуга й собі узяв 200, продаючи вівці хазяїна. Крім того, Ліхтаренко переклав свою вину на Зозулю, а Феноген — на чабана Клима. Ліхтаренко і Феноген домовляються, красти, де можна, «… а на менших звертать…» Ліхтаренко говорить: «… Колись бусурманів обдирали, а тепер своїх рідних…». До них підходить Зозуля і запитує, за що його звільнили, якщо він не крав. Ліхтаренко та Феноген пояснюють чоловікові, що його звільнили, аби інші слуги боялись і навіть не думали красти хазяїське добро. Обурений Зозуля каже: «Невже вам ні крихти не жаль мене, моєї честі і моєї сім’ї?.. Кати бездушні ви!»
Харитон прибіг і повідомив Терентію Гавриловичу, , що Зозуля «получив в конторі рощот…» і повісився. Калинович на це: «Хазяйське колесо роздавило!»
3 дія
Феноген отримує Маюфесів лист, де написано, що фактор знайшов для слуги хорошу ділянку землі, а також що купця Михайлова заарештуали; та поки вирішує не казати цього Пузреві.
Марія Івановна дає Феногену 5 рублів, щоб той, коли кравчиха принесе новий халат (який пошила за 50 рублів), умовив Пузиря купити його. Феноген погоджується, веде кравчиху до хазяїна, і той, поторгувавшись, купує халат, заплативши 50 карбованців. Кравчиня згадує в розмові, що Михайлова ув’язнили, що він банкрут. Ця звістка Пузиря дуже стривожила, хоч Феноген каже, що то, найімовірніше, просто плітки.
Пузир викликав економів і Куртца. Ліхтаренко повідомляє, що взяв в Мануйлівці землі на 10 років в оренду, і робітники будуть змушені йти працювати на поля хазяїна за невелику платню.
Пузир говорить, що під Херсоном – голод. Мужики всю скотину продають задаром. Хазяїн наказує Феногену і Куртцу поїхати і скупити всіх овець.
Шахмейстер дарує хазяїнові з нагоди іменин статуетку вівці з медаллю. Коли Пузир вийшов, Ліхтаренко радить зняти медаль, аби Терентій Гаврилович не подумав, що слуги глузують з нього та з його ордена. Відтак економ дає Феногенові частину грошей, які нещодавно заробив, і каже, щоб той теж ділився, як матиме прибуток. Крім того, Ліхтаренкові відомо, що Феноген хоче купити землю.
У гості приїжджають Золотницький та Калинович. Золотницький з нагоди ювілею хазяїна дарує Феногенові гроші, і намовляє Терентія Гавриловича зробити так само. Хазяїн дарує йому валаха (вівцю).
Пузир продає новий халат Золотницькому за 100 карбрванців. Злотницький говорить про Калиновича, який той розумний, талановитий, що гарний буде «жених» Соні. А Терентій проти, хоче одружити на доньці Чоботенка: «Голодранець? У Соні є жених – Чоботенко, мільйонер». Злотницький: «Ну навіщо тобі багатий зять, коли ти сам багатий. Пора вже тобі шукать того, чого в тебе бракує ». Пузир: «Я так і роблю: шукаю, де б більше купить землі, бо скілько б чоловік її не мав – все бракує». Злотницький: «…Калинович може бути професором, директором гімназії, от і ти, і твій Чоботенко будете говорити йому – ваше превосходительство». Пузир: «Чи буде він генерал, чи ні – я не знаю; а чим він є – я бачу, і дочки своєї за нього не віддам!».
Заходять Калинович та Соня, умовляють Пузиря змінити думку; Соні, мовляв, не треба приданого, тільки батьківський дозвіл і благословення. Терентій Гаврилович відмовляє «Скоріше вогонь розіллється водою…». Соня говорить коханому: «І коли згоди через два тижні я не добуду, то приїду в город, і ми повінчаємось».
Калинович і Золотницький збираються їхати. Хазяїн нагадує Петру Петровичу про плату за халат, та Золотницький відповідає, що пожертвує грошіна встановлення пам’ятника Котляревському, бо сам Пузирне не пожертував грошей.
Маюфес говорить Феногену, що «слідователь» посадив уже трьох і, мабуть, добереться і до Пузиря (бо той сховав 12 тисяч овець від кредиторів). Забігає парубок до Соні, щоб послали за лікарем, бо Пузир, оглядаючи копи, упав і не може встати, ногу підвернув.
Феноген пояснює: «… побачили біля кіп чиїхсь гусей, що смикали копу, прудко під’їхали до гусей, схопились з бігунків і погналися за гусьми, та спіткнулись через ритвину і сильно упали». Марія Івановна й Феноген ідуть допомогти Терентію Гавриловичу, Соня посилає по лікаря. Ледь живого хазяїна приносять у хату, він одразу велить покликати Маюфеса. Феноген розказує Пузиреві про ув’язнення Михайлова.
Соня хоче послати за лікарем, але Пузир говорить, що краще за фельдшером, бо дешевше. Також просить покликати Петра Петровича Золотницького, «…при смерті хоче помиритися…».
Пузир: «…Я й сам знаю, що не вмру. Рано ще, рано – хазяйство не пускає».
4 дія
Марія Івановна й дочка вмовляють Пузиря лежати, але він каже, що не може, бо мусить пильнувати господарство, і посилає по Маюфеса. Фактор приходить і пропонує Терентію Гавриловичу найняти адвоката, який візьме за послуги 10 000 карбованців; сам Маюфес може дати свідчення в суді за 1000. Хазяїн відмовляється витрачати стільки грошей і проганяє фактора. Феноген говорить, що вони з Ліхтаренком будуть свідками за 200 карбованців для кожного, Пузир погоджується.
Фактор нагадує Феногену, що той має оглянути й купити ділянку землі, Феноген обіцяє приїхати наступного дня. Маюфес намагається присоромити Феногена за його намір говорити неправду в суді й цілувати хрест, та Феногену байдуже.
Приїздить Калинович, заспокоює Соню, що хвилюється за батька. Приходять Калинович і Золотницький. Лікар говорить, що потрібна операція, у Терентія Гавриловича «нарив біля почок» і може бути «зараженіє крові».
Злотницький говорить: «Класична птиця! Рим спасла, а хазяїна погубила! … у чоловіка 22 тисячі кіп…пшениці – ну і треба ж йому гнатись за гусьми, що скубли одну копу!»
Хазяїн відмовляється від операції; донька, лікар і Золотницький намагаються вмовити Терентія Гавриловича, Феноген вважає, що це безнадійно. Куртц повідомляє Пузиреві, що купив 800 овець. Терентій Гаврилович хоче подивитися на них, і лікар йому дозволяє. Отару проводять до вікном його кімнати, побачивши їх він каже «…Худі, бідолаги. Нічого, одгодуємо. Восени чистої прибилі 2 карбованці на штуці…».
Хазяїн дуже погано почувається, але намагається далі керувати господарством, збирається через день-два купувати ще овець.
Феноген говорить, що в Мануйлівці нещастя, робочі повстали і Ліхтаренкові голову розбили. Пузир наказує писати губернаторові та жандармові про це. Лікар висловлює думку, що в Терентія Гавриловича вже почалось зараження крові та пропасниця. Хазяїн не заспокоюється, і коли приходить урядник, то просить його їхати в Мануйлівку й навести там порядок.
Однак урядник відмовляється; він приїхав вручити Пузирю повістку в суд, його викликають у справі Михайлова: «…По ділу злосного банкрота Михайлова слідователь постановив сьогодні привести вас для допроса як обвиняємого в сокритії 12 тисяч овець…».
Терентій Гаврилович наляканий. Пузир просить крізь сльози Золотницького рятувати його честь. Золотницький заспокоює хворого, каже, що брат Калиновича, прокурор, може допомогти. Хазяїн обіцяє благословити дочку на шлюб з учителем, аби тільки його витягли з цієї справи:
«просіть від мене Калиновича… Я дам благословення на шлюб з дочкою… (про себе думає) Обіщать можна все, аби врятував…».
Хазяїн ще намагається давати вказівки Феногену щодо овець.
Лікар говорить, що 2-3 дні і хазяїн помре. Урядник запитує, що передати слідчому, а Злотницький каже:
«Скажіть слідователеві, що Терентій Гаврилович одібрав повістку від смерті і скоро дасть покзаніє перед Богом».
Автор переказу – Гнатюк Юлія
