Аналіз поезії “Гімн до ранньої зорі” допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби вірша.
“Гімн до ранньої зорі” аналіз
З “Ріг-веди”
Перекладач: Леся Українка.
Жанр: гімн.
Римування: відсутнє, вірш – верлібр.
(1)
Тема твору: Привітання ранньої зорі, яка першою приходить на поклик людей і осяює своїм світлом все живе.
Ідея: Рання зоря – це мати всього живого, вона ж бо своїм світлом дає життя.
Основна думка: Хвала ранній зорі, матері і благодійниці всього живого.
“Гімн до ранньої зорі” художні засоби:
- Епітети: повіз великий, богині щасливої, несмертельні боги, славна богиня, людські оселі, з цілого світу, пишні дари, зоря молодая, новая, поклики ранні, несмертна зоря, вільна, осяйна (зоря), розкішнії скарби, дівчина струнка, осяйнеє лоно, дівча молоденьке, блискучу красу, зоре щаслива.
- Метафори: (богиня) з лона темноти з’явилася людські оселі красити; народилась зоря молодая, новая; в наші оселі несмертна зоря завітала; (зоря) вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби; бачим блискучу красу твого тіла (зорі).
- Порівняння: наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти хутко на наші поданки; наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти.
- Звертання: богине; ти, молодая; О зоре щаслива! Ясно палай!.
Гімни до ранньої зорі1. [R. V. 1, 123]
В повіз великий богині щасливої впряжені коні.
Всі несмертельні боги посідали в той повіз.
Славна з’явилась богиня, живуча в повітрі,
з лона темноти з’явилася людські оселі красити.
З цілого світу найперша встає вона й шле нам здалека
пишні дари. Народилась зоря молодая, новая,
будить створіння, найперше приходить на поклики ранні.
В наші оселі несмертна зоря завітала,
нашу хвалу прийняла в високостях повітря,
вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби.
Наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти
хутко на наші поданки. Всміхаючись, ти, молодая,
линеш раніше від сонця, осяйнеє лоно відкривши.
Наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти;
бачим блискучу красу твого тіла! О зоре щаслива!
Ясно палай! Ні одна ще зоря не була така гарна!
(2)
Тема твору: Прихід ранньої зорі і пробудження усього живого від її життєдайної сили.
Ідея: Зоря – вічне світило, її бачили наші предки і побачать наші нащадки, та тепер вона світить нам, тож приймаймо її світло й тепло належно.
Основна думка: Восхваління ранньої зорі, її світла й тепла, що осяює наші життя.
“Гімн до ранньої зорі” художні засоби:
- Епітети: світло лагідне, барви блискучі, ворота деннії, власний достаток, серпанком блискучим, скарбів наземних, минулими зорями, прийдешніх, зір вічних, нашого щастя, предвічної зорі, наші нащадки, зорі прийдешні, в давні віки, повідь огнисту, в долинах небесних, темряву чорну, промениста богиня, повіз чудовий, коні червоні, ясне око.
- Метафори: світло лагідне займається, промінням красить всю землю; слово й молитву провадить зоря, сипле барви блискучі і одчиняє ворота деннії; темрява скрізь панувала; смерті нема їй (зорі), ні старощів, завжди в промінні приходить; повідь огнисту зоря розливає в долинах небесних; темряву чорну жене промениста богиня; вже їде світ весь будити зоря; темрява гине, день наближається.
- Звертання: О дочко небес, ти з’явилась!; Ти, молодая, серпанком блискучим укрита!; Скарбів наземних усіх ти цариця!; Вставайте!; Мати богів!; ясне око землі!; вістовнице поданків!; Зоре прекрасна!; Славу нам дай, ясна зоре, ти, радоще світу!.
2. [R. V. 1, 113]
Світло лагідне займається, промінням красить всю землю.
Слово й молитву провадить зоря, сипле барви блискучі
і одчиняє ворота деннії. У сні всі лежали;
ти ж сповістила, що час нам повстати, життям утішатись,
час нам приносити жертви і дбати про власний достаток.
Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба
і до живих завітала. О дочко небес, ти з’явилась!
Ти, молодая, серпанком блискучим укрита!
Скарбів наземних усіх ти цариця! Ідеш ти
вслід за минулими зорями, ти ж і найстарша
зір всіх прийдешніх, зір вічних. Іди веселити живучих
і оживляти умерлих!.. Зоря відколи нам сіяє?
Зорі сіяли нам досі і потім сіяти нам будуть.
Сяя зоря, в свою чергу, сіяє для нашого щастя.
Вмерли ті люди, що бачили сяйво предвічної зорі,
бачим зорю ми сьогодні, судилась же й нам тая доля,
згинуть і наші нащадки, що зорі прийдешні побачать.
В давні віки красно-пишно зоря променіла; сьогодні
щедро нам світить, і потім блищатиме ясно.
Смерті нема їй, ні старощів, завжди в промінні приходить.
Повідь огнисту зоря розливає в долинах небесних.
Темряву чорну жене промениста богиня.
В повіз чудовий запряжені коні червоні. Вже їде
світ весь будити зоря. Вставайте! бо знову з’явився
нам дух життя, щоб усіх оживляти! Ось темрява гине,
день наближається! Час до роботи прийматься! Час жити!
Мати богів! ясне око землі! вістовнице поданків!
Зоре прекрасна! Світи нам і зглянься на наші поданки!
Славу нам дай, ясна зоре, ти, радоще світу!
Автор аналізу: cup_of_flowers
