Антоніна Гармаш-Литвин «Голос утопленого села» скорочено
Твори та легенди «Мова України», «Як українці отримали собі землю», «Переяслав», «Кобза», «Про запорожців», «Рідне слово», «Вогняна січ», «Дороги рідних пісень», «Пісня без слів» з книги Антоніни Гармаш-Литвин «Голос утопленого села».
Антоніна Гармаш-Литвин «Мова України»
У давні часи Бог послав ангела подивитися, як живуть народи. Ангел повернувся й сказав, що люди вже навчилися спілкуватися, наслідуючи звірів і птахів. Та один народ перейняв мову від квітів і спілкувався піснями. Здивувався Бог і вирішив сам подарувати цьому народові слово. Відтоді українці говорять і співають своєю милозвучною мовою.
Антоніна Гармаш-Литвин «Як українці отримали собі землю»
Після створення світу Бог роздавав народам землі. Українці не поспішали просити собі край, тому всі землі вже були зайняті. Побачивши їхню чемність і доброту, Бог віддав їм землю, яку залишив для себе: родючу, багату на ліси, степи, гори й ріки. Але попередив, що її доведеться постійно боронити від чужинців.
Потім народи просили у Бога особливі дари. Кожен отримав те, чого бажав. Український хлопчик нічого не вимагав і сказав, що буде вдячний за будь-який дар. Тоді Бог подарував йому свою пісню — чарівну й неповторну. Відтоді український народ славиться у світі своєю піснею.
Антоніна Гармаш-Литвин «Переяслав»
Колись на землях сучасного Переяслава з’явилася кочова орда з непереможним богатирем. Хан запропонував: якщо знайдеться воїн, який переможе його силача, місто залишиться неушкодженим.
Коли ніхто не наважився вийти на поєдинок, старий гусляр привів до князя худорлявого юнака. Наступного дня хлопець вийшов без зброї, лише з гуслями. Він заспівав таку могутню пісню, що вороги завмерли. Богатир утратив силу й утік, а за ним втекла й уся орда.
Так юнак перейняв славу чужоземного богатиря, а місто отримало назву Переяслав.
Легенда «Кобза» Антоніна Гармаш-Литвин
У давнину жила в Україні дівчина, яка вміла чути голос природи й складати пісні. Її слава дійшла до турецького султана, який наказав викрасти співачку. У неволі вона відмовлялася співати, а коли заспівала, то оспівала рідний край і прокляла поневолювачів.
Почувши про це, її коханий разом із побратимами вирушив на порятунок. Більшість загинула в дорозі, але козак дістався до в’язниці й визволив дівчину. Коли їх наздогнали переслідувачі, дівчина зникла, перетворившись на незвичайний музичний інструмент. Ворогам вдалося осліпити козака, але інструмент допоміг йому повернутися додому.
Відтоді цей інструмент назвали кобзою, а українських співців — кобзарями.
Антоніна Гармаш-Литвин «Пісня без слів»
Один володар дуже любив музику. Під час походу йому привезли в полон юнака та дівчину з прекрасними голосами. Вони покохали одне одного, але володар заборонив їм зустрічатися.
Тоді хлопець зробив інструмент зі срібними струнами й почав передавати свої почуття музикою. Дівчина відповіла йому мелодією, зігравши на сопілці з калинової гілки. Так вони навчилися розмовляти піснями без слів.
Минали роки, а закохані дедалі більше тужили. Одного ранку вони загадково зникли, залишивши лише свої інструменти. Коли їх привезли на рідну землю, ті ожили музикою.
Відтоді люди навчилися робити скрипку та сопілку. Їхні мелодії й досі нагадують про кохання, свободу та тугу за рідним краєм.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
