Український алфавіт — сукупність літер, прийнятих в українській писемності та розміщених у певному усталеному порядку. А хто написав український алфавіт мало хто знає
Хто написав український алфавіт
Хто написав український алфавіт доволі складно, адже він почав створюватися ще за часів Київської Русі.
Давня українська абетка успадкувала всі літери стародавньої кирилиці, але в зв’язку з розвитком фонетичної системи української мови (занепад зредукованих і зумовлені цим фонетичні процеси, перехід ѣ в і тощо) зростала невідповідність між традиційно вживаними літерами й новоутвореними звуками, що в староукраїнській писемності спричинювалося до змішування літер на письмі (и ~ і ~ ы; ѣ ~ е ~ и ~ і, ъ ~ ьтощо) й руйнування правописних традицій.
Протягом XIX ст. запропоновано вжиток нових літер, що збереглися й в сучасній українській абетці:
- і (О. Павловський, 1818), є (правопис «Русалки Днѣстрової», 1837)
- ї (правопис Пд.-Зх. відділення Російського географічного товариства, 1873).
У 2-й половині XIX ст. з гражданської абетки в Україні випали літери ы, ь, е, ъ; за різними звуками закріпилися літери и, і.
В Західній Україні гражданську абетку вперше застосувала «Руська трійця» в збірці «Русалка Днѣстровая»; з 70-х pp. 19 ст. нею стали послуговуватись «москвофіли» та ін. 1895«Руський правопис», виданий галицькою Шкільною крайовою радою для вжитку в шкільному навчанні, офіційно закріпив гражданський шрифт і фонетичний правопис у Галичині.
На Наддніпрянщині українська абетка й графіка сформувалися в їхньому сучасному вигляді після 1905, що засвідчив «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка.
Згідно з правописом 1933 вилучено літеру ґ, відновлену в третьому виданні «Українського правопису» (1990).
Теперішня українська абетка має 33 літери:
а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, й, ї, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь, ю, я.
Інколи також до неї зараховують апостроф (’), що має фонетичне значення і є обов’язковим знаком на письмі, але літерою не вважається й формально до алфавіту не входить.
Основою сучасної системи правопису стала орфографія, застосована Б. Грінченком у «Словарі української мови» у 1907 — 1909 р.р.
- систематично почав вживатися апостроф після губних приголосних перед є, ї, я, ю,
- після м’яких приголосних використовували лише і, а не ї,
- у великій групі слів писали початкову и : идол, ижиця, индик, иржа.
