У вірші – посмертній присвяті І.Франка “Котляревський” (1873) з циклу “Вольні сонети” співставляються образи “орла могучого” та І.Котляревського, “лавини” й “огника”, що “розгорівся”, та української літератури.
Автор – Іван Франко
Рік написання – 1873
І.Франко “Котляревський”
Орел могучий на вершку сніжному
Сидів і оком вдовж і вшир гонив,
Втім, схопився і по снігу мілкому
Крилом ударив і в лазур поплив.
Та груду снігу він крилом відбив,
І вниз вона по склоні кам’яному
Котитись стала – час малий проплив,
І вниз ревла лавина дужче грому.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Іван Франко “Котляревський” аналіз твору Ви можете доповнити через форму коментарів, щоб допомогти своїм однолітким.
