Є. Гуцало “До Танаськи по молоко” скорочено

Є. Гуцало “До Танаськи по молоко” короткий зміст розповість про головні події в оповіданні.

“До Танаськи по молоко” скорочено (аудіокнига)

Є. Гуцало “До Танаськи по молоко” скорочено читати

Мама вкотре нагадує малому Михалку йти по молоко. Вже звечоріло і більш тягнути немає куди, тож хлопчик після короткої суперечки з мамою вирушає в дорогу. Йде по молоко як завжди до старої баби Танаськи. Вже неподалік від хати малий зустрічає лелеку і розмовляє з ним. Сам питає і сам відповідає за птаха:

“— Гей ти, бузько, про що думаєш?

І сам собі відказує зміненим голоском, наче то вже лелека:

— Про вужів.

— А про жаб? — запитує Михалко.

— Про жаб і про жабунів,— одказує лелека, струшуючи крильми листя на гіллі.

— І все? — запитує Михалко.

— Все не все, тільки ти по молоко поспішай, щоб материн терпець не увірвався, —

радить лелека.

— Як увірветься, то дістанеться не мені, а тобі, хоч ти й високо заліз, — гостро

відказує Михалко, проте далі йде”.

Далі доводиться проходити попри велику темну яму, що був у неї лисий Терень упав. Зараз, звичайно, там нікого немає, та хлопці розповідають, що звідти чути як хтось борсається і сопе, ніби його чорти під землею душать. Михалко, щоб відігнати страх, починає кидати грудки землі в ту яму. Та бачить неподалік на городі тітку Зою і йому одразу стає не так боязко.

“— Михалку, то ти на кого?

Він ще кинув одну грудку, а потім уже відповів:

— А так!

— Чи не в мене?

— Та що ви, тітко!

— То не кидай, бо геть город мені повибиваєш.

Чому б Михалкові не послухатись? Послухався”.

Нарешті вже на вулиці, що на ній знаходиться хата баби Танаськи. Всі хати тут старі й похилені, як і їхні мешканці. Та хата баби Танаськи вже ледь не в землю западає. Михалко підступає і несміливо кличе бабу. Ніхто не відзивається і він заходить в хату. Тихо. Тільки на драбині на горище щось шурхнуло. Михалко ще раз кличе і нарешті ззаду підходить баба Танаська. На драбині – то півень з куркою, а молока вона малому звичайно ж дасть. Михалко набирає повний гладущик ще теплого молока і, подякувавши, вертає додому. Надворі вже й споночіло і йти лячно. Довкруг ще й туман розлігся. Та Михалко не злякається, що він малеча якась? Аж ось щось підходить до нього. Мара якась чи що? Диви, а перекинулось на їхню сусідку Наталку, і схоже на неї, і промовляє як вона. Та Михалко не піддасться марі, знає – варто сказати слово і вона забере з собою.

“— Чи ти, Михалку, чемериці об’ївся, чи тобі мати замок на губи почепила той, що на комору вішає?

Навіть ображає, але хіба в нього терпцю нема? Говори, говори, а він, Михалко, послухає та й піде, і нічого з ним не станеться.

— Ну, мовчи, Михалку, а я пішла”.

І пішла. А малий лишився сам. Далі йти страшно, тож вернувся до баби Танаськи.

“— Знаєте, бабо,— починає брехати,— здибав я Наталку, то казала, щоб ви до них навідалися чогось.

— А чого?

— Не казала.

— То завтра й піду.

— Е, казала, що пильне має до вас. Ідіть зараз.

— Чи яке лихо не трапилось,— уголос розмірковує баба і йде з обійстя”.

Разом з бабою Михалку не страшно. Вона проведе його аж до тієї ями, а звідти додому рукою подати. І справді разом йти не страшно. А в ямі тій, каже баба, жаби живуть. І малому стає не страшно, а навіть весело і він заливається сміхом. Баба розповідає про Сірка, а Михалку так цікаво слухати! Невже й справді жив колись такий, що міг пролізти крізь вушко голки і пірнути в кухоль води? Врешті розминаються з бабою.

“Скоро баба звертає до Наталки, а він, ставши, розмірковує: покликати, щоб

вернулась, чи ні. Врешті кричить услід:

— А може, Наталки вдома немає, га?

Баба поволеньки вертається.

— Га? — питає.

— Ви не йдіть, бо, може, її вдома немає. Хіба вона своєї хати тримається?

— Е, негоже так. А коли в неї лихо яке чи болість…

Іде, шурхочучи по траві. Михалко ж — своєю дорогою. Йому що? Він бабу завертав, а якщо вона не послухалась, не його це діло”.

Недалечко од дому знаходить бичка тітки Зої і вертає його господині. Вдома мама вже зачекалась. Просить його до вечері – а на вечерю свіже молоко і житній хліб. І так від того добре малому Михалку! Згадуючи бабині розповіді про Сірка хлопчик потрохи засинає.

“До Танаськи по молоко” переказ написаний: cup_of_flowers 

Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua від 10 грудня 2019 року.