В. Дрозд “Ирій” цитатна характеристика героїв повісті
Михайло Решето
«Моє життя в ці роки — саме чекання, передчуття празника, невимовно прекрасного, ідеально чистого…»
«Народ прагне нашого живого слова, а мистецтво — це щоденна самопожертва…»
«…я носитиму молоко для пенсійних бабусь, доглядатиму хворих, читатиму сліпим книги, гратиму з малюками у дитячих садках, малюватиму плакати для шкільних вечорів і парадів, чергуватиму в шкільному буфеті, копатиму картоплю на шкільному городі або садитиму дерева…»
Параска, мати Михайла Решета
«…мала єдину слабість — різала кожному у вічі щиру правдоньку, мовила од мисника, вимахуючи правицею, наче рубала тупою сапкою осот на городі…»
«…зворушена власною щедрістю, вона приголомшувала бабів мішками картоплі, капусти, рукавчиками маку, квасолі, сушні та крохмалю…»
Дядько Денис
«…не відмовляв виносити латку лугу, накопати торфу на болоті, поставити плетінь довкола городу чи привезти ломаччя з лісу…»
«…нове життя нового прагне слова…»
«У сірім фетровім капелюсі набакир, у темно-сірому, хоч і припорошеному пакульською пилюкою кітелі, в юхтових чоботях і галіфе з малиновим полум’яним лампасом бачився казковим лицарем, що під бравурні поклики сурм ось-ось рушить на ворога…»
Тітка Дора «…на що… розпалювалася, махала білим ридикюлем і перелічувала майже нові хустки, кофти і Денисові штани, що їх віддала невдячній пакульській хвойді…»
Секретар директора ирійської школи«І пуп’янок почав вочевидь розпушуватися: листочки здригнулися і почали руками в зеленій газовій кофтині з мереживними оборками, а рожеві пелюстки склалися в молоде, вродливе обличчя…»
Яків Паровозник «Був він у темній залізничній формі із срібними крильцями на одворотах, рукавах та окіллі картуза, в накинутій наодмаш коричневій шкірянці, а в руках — фарбована колись у синє линяна й замаслена дерев’яна скринька…»
Андрій Гнида «…не визнавав ані корівчини, ані поросяти, тримав у сінцях табун курей, які неслися по сім разів на день, щонеділі носив на базар яйця, а спродавшись, впивався до зелених чортиків…»
