“Камiнний хрест” скорочено

“Камiнний хрест” Василь Стефаник скорочено читати варто, щоб згадати коротко історію еміграції галицького селянства до Канади. Короткий зміст “Камiнний хрест” наводить лише головні події з життя героїв.

“Камiнний хрест” дуже скорочено

І

Відколи Івана Дідуха запам’ятали в селі господарем, відтоді він мав лише одного коня й малий візок. Він упрягався разом із конем і виконував роботу на полі нарівні з ним. Чоловік ніколи не жалів себе, був надзвичайно працьовитим. Десять років Іван служив в австрійській цісарській армії, а коли повернувся додому його батьки вже померли.

Залишилась лише хата та ділянка горба «щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле. На тім горбі копали жінки пісок, і зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень. Ніхто не орав і не сіяв, і межі ніякої на нім не було». Та Іван не розгубився і почав працювати коло землі. Конем підвозив гній під горб, а сам уже виносив його нагору у мішку. Так його колись і «підвіяв» вітер. Від того Іван зігнувся, після чого «ходив усе зібганий у поясі, а люди прозвали його Переломаний». Хоч горб і «переламав» чоловіка, але кинути його було шкода. Господар обгороджував свою ділянку, обгортав її грудками трави, щоб дощ не змивав гній.

Незважаючи на весь клопіт врожаї той горб давав гарні. Його діти і жінка працювали на інших нивах, які Іван придбав за гроші, котрі заробив у війську. Іван же «найбільше коло горба заходився».

Не тільки цим дивував односельчан старий Дідух. У церкву ходив лише на Великдень, курей зіцірував –  тобто научував їх так, що жодна не наважилася поступити на подвір’я і порпати гній.  Їв він лише на лаві, а не за столом, бо звик так їсти, коли був у наймах та війську.

«Отакий був Іван, дивний і з натурою і з роботою».

II

Гостей у Івана зібралася повна хата. Він піддавшись на умовляння синів та жінки, продав усе майно й наважився їхати із родиною до Канади. Зібрав Іван ціле село, прощався з усіма, дивлячись на знайомі обличчя, ніби хотів навік запам’ятати. Іван бажав здоров’я односельцям, звертаючись до кожного, з ким поруч жив і працював, з ким хрестив дітей, з ким парубкував. Для кожного гостя Іван знаходить тепле слово.

Сердився лише на дружину за те, що плакала, адже то не він її на старість гнав із хати в далекі краї, а страшні злидні.  Але за сердитими словами Івана криється туга, і він говорить: «Люди, такий туск, такий туск, що не памнєтаю, що си зо мнов робить!»

Ill

Пригощаючи гостей, Іван розповідає, як вони наважилися виїхати до Канади. Сини його були письменні, то й дістали якогось листа та карту. Після цього лише про Канаду й говорили у родині. Чоловік розуміє синів, які мріють про нормальне життя, але йому жаль цієї землі, щедро скропленої його потом. Адже він доклав багато зусиль, щоб прогодувати сім’ю. Односельці запевняють його, що не варто сумувати за цим краєм, що земля вже виснажена, і податки велику. Та герой не слухає їх, він вважає, що землю можна врятувати, хоча молодь не хоче прикладати для цього зусиль, молоде покоління зацікавлене в торгівлі та грошах, а на землі робити не хоче.

Коли до нього підійшла Катерина, його старенька дружина, Іван звернувся до неї зі зворушливими словами: попросив пробачення за всі можливі кривди в житті й сказав, що серцем відчуває, що він її «в далеку могилу везе» (тобто аж ніяк не сподівається на добре життя в Канаді. Слова чоловіка вразили усіх присутніх…

IV

Іван звертається до людей з двома проханнями: перше — найняти службу у церкві, коли в селі отримають звістку, що старі вже померли. Він залишив гроші на службе молодому й поважному чоловіку Якову.

Друге прохання Івану ніби й незручно казати, але разом із тим він відчуває, що не може не сказати про це. Поставив Іван на тім горбу, який увесь вік обробляв, кам’яний хрест. Той горб, його поле, був чоловіку надзвичайно дорогий, бо на тім горбі лишив Іван багато сили, здоров’я і праці. Це для нього святе місце. Він казав, що забрав би того горба у пазуху, якби міг. От як йому було шкода покидати домівку! Коли він говорив, сльоза котилася по щоці.

Іван попросив, аби люди, йдучи «на світу неділю поле світити», ніколи не минали горба, де все життя працював Іван, і звертали увагу на кам’яний хрест, який він поставив на пам’ять про себе. Усі присутні бачили, як важливо це для нього.

Кум Михайло запевнив Івана, що будуть його люди згадувати і хреста ніколи не минатимуть. «Отак Михайло розводив Івана».

V

У хаті Івана почалося застілля, чоловіки чимало випили, почали розмовляти, згадували старі часи. Уже п’яний Іван сказав покликати музику, аби грав для молоді.

Серед цього гамору співали Іван та Михайло, «заржавілим голосом» про молоді літа, які вже не повернуться, «то нахилювалися до себе і тулили чоло до чола і сумували». Той спів був дивним, брав за серце.

VI

Син нагадує батькові, що вже б пора йти, щоб устигнути на потяг. А Іван глянув на сина так, що той зблід і подався назад. Посидів старий якийсь час, поклавши голову в долоні, потім рішуче встав та й пішов до хати збиратися, бо вже й справді треба було виходити. Коли він із дружиною востаннє зайшов до хати, то

« ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прірвалася, як би rope людське дунайську загату розірвало — такий був плач».

А Іван, ухопивши дружину, пустився з нею до танцю. Страшний то був танок: «Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук.

Сини силоміць їх виносили з хати, Іван ще й надворі продовжував свій дивний танок. Дружина припала до порога та голосила, «і все рукою показувала в повітря, як глибоко вона той поріг виходила».

VII

Івана проводжали всім селом. Він ішов зі старенькою дружиною, згорблений, і танцював польки.  Аж як усі зупинилися перед хрестом, що Іван його поставив на горбі, то він трохи прийшов до тями й сказав Катерині:

«— Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено (ім’я). Не біси, є і моє і твоє…» (на хресті Дідух вибив не лише своє ім’я, а й ім’я дружини).

Тобто передчуваючи, що у Канаді його чекає лише смерть, Іван на рідній землі вже поставив собі хрест, який символізує надзвичайні муки не лише Дідуха, а й усього українського народу.

“Камiнний хрест” скорочено донесе до вас лише головну думку твору, а внутрішній світ героїв можна зрозуміти лише прочитавши твір повністю.