Карпенко-Карий: цікаві факти з життя

Карпенко-Карий: цікаві факти з життя українського письменника розкажуть багато нового та наймовірного про його біографію.

Іван Карпенко-Карий: цікаві факти

Іван Карпенко-Карий — український письменник, драматург, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.

Справжнє прізвище Карпенка-Карого — Іван Карпович Тобілевич.

Мати Івана була кріпачкою-покоївкою у панів Золотницьких, аж поки її не покохав прикажчик Карпо Тобілевич і не викупив з кріпацтва. Її дітьми були, окрім Івана, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті.

У школі Іван був найсильнішим і дивував усіх тим, що силу ніколи не показував. Хіба щоб захистити слабшого. Усі це знали й побоювалися його.

Молодий Іван Тобілевич, скінчивши чотирикласну школу в місті Бобринці, заради шматка хліба мусив поступити в 14 років до губернської канцелярії як урядовець. Але справа українського театру не переставала хвилювати серце молодого чиновника. З Бобринця Іван Тобілевич ішов до Єлисаветграда пішки шістдесят верст, щоб побачити видатного англійського трагіка Олдріджа, який грав того вечора в трагедії Шекспіра “Отелло”. Так само не боявся він ні труднощів дороги, ні інших невигод, коли в Єлисаветграді гастролювали столичні російські трупи за участю першорядних артистів.

Кар’єру Іван зробив швидко: став чиновником повітового суду, з окладом для його віку немалим — 14 рублів. Потім служив секретарем міської поліції Херсона, Єлисаветграда.

Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді, Карпенка-Карого називали “дивним поліцейським”: він не лаявся по-московськи й зовсім не брав хабарів, приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його п’єс. Коли згодом жандармерія вимагала відсторонити його від служби за неблагонадійність, місцеве начальство не повірило. Позбавляти Івана служби довелося спеціальним наказом Міністерства внутрішніх справ. На місці цього робити не хотіли!

Карпенко-Карий був двічі одружений. Вперше одружився з Надією Тарковською, як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 3 дітей. Через 2 роки після її смерті одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького. З Софією мав ще 2 спільних дітей.

Свій хутір назвав на честь дружини – Надія. Він самостіно косив, орав, сіяв. На хуторі він викопав ставок, ловив рибу — й випускав назад.

Все життя драматург товаришував з Марком Кропивницьким. Вони разом були на чиновницькій службі, пізніше разом організували драматичний гурток і створили театр корифеїв. Кропивницький  учив Тобілевича грати на скрипці. Коли у 1883 р. до Єлисаветграда прибула трупа М. Старицького, вони почали активно співпрацювати на сцені: Карпенко-Карий грав у п’єсах Кропивницького, а той – у п’єсах Тобілевича.

Карпенка-Карого називали батьком української комедії. За висловом Івана Франка, його також називають одним із батьків українського театру.

Іван захоплювався творчістю Шевченка.  Іван Тобілевич грав Назара, а його дружина – Софія Тобілевич – Галю в п’єсі  Шевченка “Назар Стодоля“.
У честь великого поета Іван назвав своїх дітей іменами героїв п’єси – Назар і Галя, а другу дочку назвав Ориною – іменем героїні з поеми “Невольник”. Для псевдоніма Іван Тобілевич теж взяв ім’я одного з головних персонажів “Назара Стодолі” – Карого.

1884 Карпенка-Карого заарештували і заслали до Новочеркаська. Без засобів існування Іван був змушений працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню.

Карпенко-Карий сідав писати п’єсу, тільки повністю продумавши її. А коли писав, то не помічав нічого навколо.

З 18 п’єс драматурга принаймні 3 досі не сходять з сцени: “Мартин Боруля”, “Хазяїн”, “Сто тисяч”. Головні ролі в них він свого часу грав сам Карпенко-Карий.

15 вересня 1907 року видатний український драматург і актор помер у Берліні, куди поїхав на лікування. Похований Іван Карпенко-Карий поблизу хутора Надія. Згодом син драматурга Юрій відкрив тут літературно-меморіальний музей на честь батька.