“Хатина дядька Тома” образи героїв, їх опис та цитатна характеристика – Тома, Елізи, Джорджа Гарріса, Джорджа Шелбі, Єви Сен-Клер.
«Хатина дядька Тома» характеристика головних героїв
- Дядько Том – головний герой, негр, спочатку раб сім’ї Шелбі, потім раб Гейлі, потім його господарем стає Сент-Клер, і останній – Саймон Легрі. Це чесна, добросерда, благочестива, наглядова, вразлива людина. Том змінив погляди багатьох героїв, ставлення до рабів. Його вбив Саймон Легрі.
Сім’я Шелбі:
- Джордж Шелбі – син Шелбі, молодий господар. У дитинстві товаришував з Томом, вчив його грамоти. Коли бачить умираючого Тома, ховає його і відпускає всіх своїх рабів. Джордж імпульсивний, поривчастий, емоційний, але мудрий.
- Містер Шелбі – старий господар. Любив і цінував Тома як цінного працівника, але був вимушений його продати.
- Місіс Шелбі – любляча дружина та матір. Вона цінувала Тома і не хотіла, щоб його продали. Розумна леді, і красуня.
Сім’я Сен-Клер:
- Огюстен Сен-Клер – господар. Легковажний, але лояльний і справедливий. Добре поводиться з рабами. Азартний, легкий на підйом, розумний і дотепний. Мав пристрасть до алкоголю. Прислухається до думки Тома, навіть після розмови з Томом, перестає пити, стає більш вдумливим, стриманим. Цей герой ненавидить рабство і думає про звільнення своїх рабів. Любить дочку Єву, і страждає, після її смерті.
- Євангеліна “Єва” Сен-Клер – єдина дочка Огюстена і Марі. Юна, але дуже глибокодумно, розважлива дівчинка. Обожнює всіх слуг, особливо Меммі і Тома. Просить батька, щоб той звільнив їх. Вихована аристократкою, вона позбавлена егоїзму. Дівчинка помирає від туберкульозу.
- Марі Сен-Клер – господиня, дружина Огюстена. Егоїстична, показна-релігійна жінка, повна протилежність дочки і чоловіка. Постійно на все скаржиться, не терпить, коли їй суперечать. Піднімає руку на своїх слуг. Після смерті чоловіка і доньки розпродає всіх слуг.
- Офелія – кузина Огюстена, двоюрідна тітка Єви з Нової Англії. Ненавидить рабство, але недолюблює негрів. Сувора, цілеспрямована, чесна, справедлива жінка. Все робить своїми руками, не вдаючись до допомоги слуг, чим викликає подив і недовіру. Не любить Марі, обожнює Єву. Огюстена любить, але вважає його легковажним. Огюстен подарував їй дівчинку – негритянку на ім’я Топсі, яку жінка звільнила.
- Альфред Сен-Клер – брат Огюстена, деспотичний та жорсткий. Має сина Енріка, схожого на нього самого; той зовсім не схожий на Єву, але дуже її любить.
«Хатина дядька Тома» характеристика Тома
Опис зовнішності Тома: “Біля столу сидів дядько Том — найперший помічник містера Шелбі… То був високий на зріст, кремезний, міцної будови чоловік, з лискучою чорною шкірою і обличчям суто африканського типу, поважним та розумним на вигляд, а до того ж завжди добрим і приязним. Весь його вигляд виказував спокійну впевненість і гідність, але водночас було видно, що це людина простосерда й довірлива. Том — добра, чесна людина з почуттям гідності. Він звик довіряти людям, до оточуючого світу ставиться з любов’ю та повагою.”
Том став рідним для всіх мешканців маєтку, він ладен прийти на допомогу всім людям. На прикладі образу дядька Тома письменниця показує нам найкращі людські чесноти та ніби запитує: невже така людина має бути власністю іншої?)
Родина Тома: Тітонька Хлоя — неперевершена куховарка, діти — веселі, чемні та непосидючі. Перед читачем розгортається картина щасливого життя дружної родини. Автор підсилює враження від несправедливості та трагічності долі темношкірих, адже родинне щастя буде зруйноване.
Том не тікає з рабства, він жертвує собою заради порятунку інших невільників, щоб садиба жила звичним життям, як і раніше: «Ні, я нікуди не піду. Нехай Еліза тікає – вона має на те право, і я не буду її відмовляти, їй таки інакше не можна. Але ж ти чула, що вона сказала! Коли вже доконче мають продати або мене, або всіх наших людей щоб усе тут пішло прахом, то нехай краще продадуть самого мене. Я можу знести своє лихо не гірше від інших, — докинув він, і з його міцних, широких грудей вихопився глухий звук — чи то стогін, чи тяжке зітхання.— Хазяїн завжди знаходив мене на місці, і так буде до кінця.”
Том у полоні Гейлі зберігає почуття гідності та свою здатність прийти на допомогу іншим людям. Він щиро співчуває своїм товаришам так само нещасним, намагається допомогти та полегшити їхні страждання.)
Щира віра в Бога дає герою сили, щоб не очерствіти серцем та бачити в кожному безсмертну душу допомагає Томові пережити лихо.
Образ дядька Тома
| Готовий пожертвувати собою заради інших | Викликає любов у добрих та порядних людей та ненависть у покидьків | |
| Добра, порядна людина, щиро вірить у Творця | До оточуючого світу ставиться з любов’ю та повагою | |
| Засуджує рабство, проте вважає, що тільки любов’ю можна подолати зло | Гарний чоловік та батько | Має світлий розум та золоті руки |
В образі дядька Тома злилися всі людські чесноти, оспівані в Біблії. Автор підкреслює, що Том — набагато кращий, ніж його господарі. Образ Тома – узагальнений образ усіх невільників, що страждають у рабстві.
«Хатина дядька Тома» характеристика Елізи
Еліза виявилася мужньою людиною, заради порятунку свого сина вона зважилася на крок, який не під силу й дужому чоловіку
На прикладі долі Гаррісів автор показує справжніх борців за скасування рабства. Це прості квакери, люди, що живуть власною працею та допомагають рабам-утікачам. Їхня позиція не пасивна, як у Сен-Клера та Шелбі, вони ладні зі зброєю в руках захищати Свободу та Рівність.
«Хатина дядька Тома» образ Гейлі
Портретна характеристика Гейлі: «То був приземкуватий, кремезний чолов’яга, з грубим простакуватим обличчям і тим самовдоволеним, пихатим виглядом, який виказує людину незнатного роду, що чимдуж пнеться в пани. Одягнений він був надміру претензійно: химерний строкатий жилет та голуба хустка в яскраву жовту цяточку, хвацько пов’язана на шиї пишним бантом, цілком личили всій його подобі Незграбні ручиська чоловіка були винизані перснями, а важкий золотий ланцюжок годинника прикрашала ціла низка навдивовижу великих різноколірних брязкалець, що їх він у розпгалі балачки раз по раз перебирав пальцями з неприхованою втіхою. Його мова не відповідала ніяким приписам граматики, і при кожній слушній нагоді він присмачував її такими висловами, що ми, хоч і як прагнемо всіляко пожвавити нашу розповідь, усе ж не зважимося їх навести.» Читач бачить перед собою грубого, неосвіченого чолов’ягу, головною цінністю життя якого було лише матеріальне накопичення. Відчувається його духовна ницість, жадібність та черствість.
Ставлення містера Шелбі до маленького Гаррі скоріш нагадує стосунки між господарем та улюбленою дресированою собакою: «— Гей, Джіме-Галченя! — мовив містер Шелбі, а тоді свиснув і кинув хлопчикові гроно родзинок. — Ану держи! Малюк чимдуж скочив уперед і вхопив подачку. Ґосподар засміявся.
– Іди-но сюди, Джіме-Галченя, — сказав він. Хлопчик підійшов, і господар погладив його кучеряву голівку, а тоді поплескав підборіддя. —А тепер, Джіме, покажи цьому панові, як ти вмієш співати й танцювати.»
Письменниця зображує світ де до темношкірих невільників ставляться як до живого товару, вважають людьми нижчого сорту, навіть містер Шелбі, який добре ставиться до своїх рабів, все ж таки ладен, продати свого вірного Тома, який виняньчив його з дитинства, та відібрати єдиного сина в матері заради порятунку свого майна.
«Хатина дядька Тома» опис героїв
- Дядько Том «Людина висока, з широкими плечима, обличчям розумним, добрим і благородним. Увесь його зовнішній вигляд свідчив про велике почуття власної гідності, довіри та душевної простоти». «Хазяїн завжди покладався на мене. Я не зраджував його, я ніколи не використовував перепустки без потреби. Хай продадуть мене одного, ніж знищиться вся фазенда».
- Еліза «…в кімнату увійшла молода – років 25 – квартеронка. Досить було перевести погляд з цієї жінки на хлопчика, щоб впізнати в ній його матір. Такі ж великі темні очі з довгими віями, таке ж хвилясте чорне волосся».
- Джордж Гарріс, чоловік Елізи «…наділений неабиякими здібностями мулат. Своєю привабливою зовнішністю та добрим ставленням він завоював любов працюючих на фабриці».
- Тітонька Хлоя «Обличчя її, кругле, чорне, блищало, наче намазане білком яйця… Голова її покрита клітчастим тюрбаном, обличчя сяє радістю самовдоволення, як це личить жінці, яка має славу першої кулінарки в усій окрузі».
- Єва «…дівчинка років шести, за якою доглядала немолода леді… Уявіть собі дитячу постать, в котрій немає ніякої незграбності, чиє обличчя полонило не тільки тонкими рисами, але й виразом мрійливої задумливості, легке, як хмарка, золотисто-каштанове волосся, глибокий одухотворений погляд блакитних очей…».
- Гейлі «Він був невисокого зросту, кремезний, з грубими рисами обличчя, а його розв’язний тон свідчив про людину низького походження, котра прагне що є сили досягти вищих кіл суспільства. Одяг у нього яскравий. Пістрявий жилет і зав’язана на шиї синя хустка з жовтими цяточками найбільш підходили до його обличчя. Пальці – товсті, грубі – були прикрашені перснями».
- Місіс Емілі Шелбі. «… була жінка незвичайна, наділена великим розумом і добрим серцем. Доброта та великодушність підтримувались в ній релігійністю і твердими переконаннями, яким вона ніколи не зраджувала». «Я завжди щиро прагнула, як християнка, виконувати свій борг відносно цих нещасних, які повністю залежать від нас. Я піклувалася про них, вчила добру ».
- Сенатор Берд Він «від природи був людиною дуже доброю, чуйною і відмовляти людям, які потребують допомоги, було зовсім не в його правилах».
- Містер Шелбі «Тільки крайня необхідність вимагає від мене погодитися на цю угоду. Мені дуже неприємно продавати моїх негрів».
Лала! Все вірно! В мене 12! Дуже чудово!
Не ВСЕ. В першій Томовій характеристиці неправда. Не Саймон убив Тома, він сам помер.