«Квіти для Елджернона» скорочено – Денієл Кіз

«Квіти для Елджернона» короткий зміст твору, написаного в 1959 році нагадає сюжет. У науково-фантастичному творі описується сміливий експеримент зі штучного поліпшення інтелекту у розумово-відсталої людини.

«Квіти для Елджернона» скорочено читати

 Головні герої:

• Чарлі Гордон – розумово відсталий чоловік 32 років, учасник експерименту щодо поліпшення інтелекту.
• Доктор Ремюр і доктор Штраусс – вчені, які зважилися на сміливий експеримент.
• Аліса Кінніен – вчителька Чарлі, добра, чуйна жінка.
• Елджерон – мишеня, яке стало прикладом успішного експерименту.

Глава 1

32-річний розумово відсталий Чарлі Гордон живе в Нью-Йорку. Він працює прибиральником у пекарні містера Доннера й заробляє 11 доларів на тиждень. Своїх батьків і молодшу сестру Чарлі пам’ятає погано, але добре пам’ятає, що мати завжди мріяла бачити його розумним. Чарлі відвідує школу для розумово відсталих дорослих, де вчителька Аліса Кінніан навчає його читати й писати.

Одного разу міс Кінніан приводить Чарлі до професора Немура та доктора Штрауса. Вчені працюють над експериментом із підвищення інтелекту людини й шукають добровольця. Аліса пропонує кандидатуру Чарлі як найстараннішого учня. Хлопець із дитинства мріє стати розумним, тому охоче погоджується, хоча експеримент пов’язаний із ризикованою операцією

3 березня 1956 року Чарлі починає вести щоденник, куди записує свої думки та почуття, за порадою доктора  Штрауса. У перших записах він робить багато помилок, а деякі слова взагалі змушений шукати у словнику.

Глава 2
Перед операцією Чарлі проходить різні тести, але майже з усіма не справляється.

Глава 3

Чарлі боїться, що не підійде для експерименту. Його знайомлять із мишею Елджерноном, якій уже зробили таку саму операцію. Разом вони проходять випробування, долаючи лабіринт, але мишка щоразу перемагає Чарлі.

Глава 4

Чарлі добровільно погоджується на операцію з поліпшення інтелекту. Він дуже радий, що професор Немур і доктор Штраус обрали саме його, й обіцяє старанно працювати.

Глава 5

Напередодні операції Чарлі боїться, проте бажання стати розумним і перевершити Елджернона виявляється сильнішим за страх. 7 березня йому роблять операцію.

Глава 6

Після операції Чарлі кілька днів ходить із забинтованими очима й головою. Спершу він не помічає жодних змін і дуже засмучується, але міс Кінніан пояснює, що розвиток розуму відбуватиметься поступово.

Глава 7

Чарлі продовжує брати участь у випробуваннях і змаганнях з Елджерноном. Він починає ненавидіти мишу, бо та постійно перемагає. Дізнавшись, що Елджернон виграє завдяки проведеній операції, Чарлі знову сповнюється надії, що й сам стане розумнішим.

Глава 8

Чарлі повертається до роботи в пекарні, не розповідаючи нікому про операцію. Він щодня ходить на огляди до лікарів. Доктор Штраус приносить йому спеціальний прилад, який має стимулювати мозок під час сну.

У пекарні Джо Карп і Френк Рейлі постійно глузують із Чарлі, а він вважає їх своїми друзями й сміється разом із ними, не усвідомлюючи насмішок. Чарлі працює в пекарні вже сімнадцять років. Колись містер Доннер, друг його дядька Германа, домігся, щоб Чарлі забрали з притулку й дали йому роботу, пообіцявши залишити його тут назавжди. Хоч Чарлі мріяв стати пекарем, раніше його розумові здібності цього не дозволяли.

Після операції Чарлі починає швидко розумнішати. Він більше не відвідує центр для дорослих, бо міс Кінніан навчає його індивідуально в лабораторії. Навчання дає результати: Чарлі читає «Робінзона Крузо», пише грамотніше й усвідомлює власні помилки. Коли Джо Карп намагається його принизити, доручивши складну роботу на тістомісі, Чарлі виконує її бездоганно. Містер Доннер вражений і підвищує його на посаді, що викликає заздрість колег.

Міс Кінніан радіє успіхам Чарлі, але застерігає, що з розвитком інтелекту він почне інакше сприймати людей. Її зворушує те, що Чарлі щиро вірить у доброту та порядність усіх навколо.

Глава 9

Поступово Чарлі починає усвідомлювати, що для своїх «друзів» він був лише клоуном, над яким можна безкарно й жорстоко жартувати. Він пригадує найболючіші випадки з минулого й утрачає довіру до людей. Доктор Штраус проводить із ним сеанси психотерапії, адже, попри стрімке зростання інтелекту, Чарлі в емоційному плані все ще залишається дитиною.

Під час випробувань Чарлі починає перемагати Елджернона й поступово навіть прив’язується до миші. Він багато читає, його грамотність помітно зростає — тепер він пише майже без помилок. Міс Кінніан щиро радіє успіхам свого учня. Чарлі починає вивчати історію, географію, арифметику, іноземні мови.

Глава 10-11

До кінця квітня, стрімкий розвиток інтелекту зводить між Чарлі та його колишнім оточенням невидиму стіну. Він усвідомлює, що все життя був об’єктом насмішок. Недовіра й гнів стають його звичними реакціями, навіть щодо Берта, доктора Штрауса та професора Немура.

На роботі Чарлі щодня відчуває ненависть колег. Їхні знущання й образи він детально описує у щоденнику. Доктор Штраус намагається допомогти йому за допомогою психотерапії, але Чарлі дедалі більше віддаляється від людей.

Чарлі згадує, як мама не хотіла прийняти той факт, що він хворий, била його і змушувала навчатися у звичайній школі. Всі старання батька захистити сина були безуспішні. На роботі до нього почали ставитися насторожено.

Незабаром Чарлі усвідомлює, що закоханий у свою вчительку Алісу Кінніан. Але його лякають думки, про будь-які відносини з жінкою, коли він згадує свою матір. Оскільки вона, боячись за свою молодшу дочку, забороняла сину торкатися до жінок. Чарлі намагається залицятися до Аліси, але це дається йому надзвичайно важко. Він почувається незрозумілим і самотнім, як ніколи раніше.

Університетська бібліотека стає для Чарлі другою домівкою. Він захоплено вивчає стародавні мови, складні математичні теорії, історію Індії. Розмови студентів про політику, релігію чи історію здаються йому поверховими. Завдяки Бертові Чарлі знайомиться з професорами й швидко розуміє, що багато з них далеко не такі геніальні, як здаються.

Згодом містер Доннер змушує Чарлі звільнитися з пекарні: працівники більше не хочуть із ним працювати, вважаючи його зарозумілим розумником. Чарлі гостро відчуває самотність і потребу поговорити з Алісою. Він зізнається, що боїться залишатися на самоті й почувається, немов тварина, вирвана з безпечної клітки. Аліса зауважує, що, попри високий інтелект, у ньому живе наляканий хлопчик.

Спогади про матір Розу викликають у Чарлі паніку: її заборони, погрози, страх перед його сексуальністю. Саме тому він не може фізично зблизитися з Алісою. Коли вона намагається його поцілувати, Чарлі стає зле, і він не стримує сліз. Він і Аліса розуміють, що тепер Чарлі так само далекий від неї з високим інтелектом, як і раніше — з низьким.

Фонд Велберга починає виплачувати Чарлі гроші з гранту, тож він більше не мусить працювати. Наближається міжнародний психологічний симпозіум у Чикаго, де Чарлі та Елджернон мають стати головними доказами успіху експерименту. Чарлі болісно переживає те, що професор Немур ставиться до нього як до піддослідного.

Глава 12

10 червня професор Немур і доктор Штраус вирушають на симпозіум до Чикаго. Чарлі та Елджернон мають бути головними «експонатами».  У літаку Чарлі згадує, як мати безрезультатно намагалася вилікувати його, зробити розумнішим. Вона витратила майже всі сімейні заощадження, на які батько, продавець перукарського обладнання, хотів відкрити власну перукарню. Мати дала спокій Чарлі, народивши ще раз і довівши, що здатна мати здорових дітей. Чарлі ж мріяв перетворитися на нормальну людину, щоб мати нарешті полюбила його.

На симпозіумі Чарлі усвідомлює, що знає більше, ніж більшість учених. Проте Немур називає його своїм «творінням», прирівнюючи до Елджернона. Професор упевнений, що до операції Чарлі був “порожньою оболонкою” і не існував як особистість. На доповіді, присвяченій операції з підвищення інтелекту Гордон почувається піддослідною твариною. На знак протесту, Чарлі забирає з клітки Елджернона і летить разом з ним до Нью-Йорка, відмовляючись від подальших експериментів.

Газети подали втечу сенсаційно, зневажливо назвавши Чарлі «дебілом-генієм». У статтях з’явилися фотографії його матері й сестри, а також інформація про батька, який жив окремо й мав перукарню. Чарлі згадав, як мати хотіла відправити його до притулку, бо соромилася такого сина, і відчув гнів і біль.

Чарлі винаймає чотирикімнатну мебльовану квартиру неподалік бібліотеки. В одній із кімнат він влаштовує тривимірний лабіринт для Елджернона. Про своє місцезнаходження Чарлі не повідомляє навіть Алісу Кінніган. Незабаром він знайомиться із сусідкою — вільною художницею Фей Лілмен. Задля подолання самотності Чарлі вступає в стосунки з нею, але ці відносини не приносять йому справжніх почуттів.

Чарлі знаходить батька й йде до його перукарні в Бронксі. Чоловік не впізнає сина й ставиться до нього, як до звичайного клієнта. Поки батько стриг і голив його, Чарлі пригадав страшний епізод із дитинства, коли мати в істериці хотіла віддати його до притулку Воррена й навіть бажала йому смерті. Усвідомивши, що зізнання нічого не змінить, Чарлі не каже батьку правди і повертається до своєї квартири.

Якось він став свідком того, як відвідувачі кафе насміхалися над розумово відсталим офіціантом. Йому стає ніяково, і він вирішує допомогти таким людям, продовживши свою наукову діяльність. Крім цього, Чарлі нарешті зустрічається з Алісою і зізнається їй у коханні, але визнає, що травми дитинства заважають їм бути разом.

Робота в лабораторії займає досить багато сил. Весь цей час Чарлі стежить за Елджерноном. І ось одного разу він помічає, що у миші з’являються напади агресії, а іноді Елджернон не може пройти лабіринт.

Чарлі відносить мишу до лабораторії. Він запитує професора Немура, що вони збиралися робити з ним у разі невдачі. Виявилося, що для Чарлі заброньоване місце у державній соціальній школі та лікарні «Уоррен». Гордон відвідує цей заклад, щоб знати, що на нього чекає. Побачене вражає: більшість пацієнтів жили там до кінця життя без надії на лікування чи повернення в суспільство. Повертаючись, Чарлі відчував холодну безнадію й страх, що така доля може чекати й на нього.

З кодним днем Елджернону ставало гірше, він відмовлявся від їжі. Чарлі ж досягає піку розумової активності. Він повністю поринає в наукову роботу, навіть переселяється до лабораторії. Фей це не подобалося, і зрештою він розірвав із нею стосунки. Аліса підтримувала його, приносила їжу.

26 серпня Гордон знаходить помилку у розрахунках професора Немура. Чарлі розуміє, що незабаром у нього почнеться розумова регресія, така сама, як і в Елджернона. 15 вересня мишеня Елджернон вмирає. Чарлі ховає його на задньому подвірʼї, тяжко переживаючи втрату.

Чарлі боїться за своє майбутнє, він згадує свою матір та відвідує її. Жінка вже у поважному віці, вона хвора старечим маразмом. Бачить Чарлі і молодшу сестру, якій дуже важко доглядати за матірʼю. Сестра рада, що Чарлі їх знайшов. Вона навіть не підозрювала, що мати позбулася брата заради неї.

IQ Гордона стрімко знижується, він стає забудькуватим. Книжки, які раніше улюблені, тепер йому незрозумілі. До Гордона приходить Аліса. Вона намагалася підтримати його й хотіла провести з ним той час, що залишився. Між ними зникли всі бар’єри, вони стали близькими.

Аліса доглядала за ним, готувала й прибирала. Він забував усе, чого навчився після операції, ставав грубим, втрачав координацію, а весь його світ зводився до телевізора. За кілька тижнів він проганяє Алісу – вона нагадує йому про здібності, які не можна повернути. У звітах, які пише Чарлі, з’являється все більше помилок. Зрештою, вони стають такими ж, як і до операції.

Повернувшись у свій початковий розумовий стан, Чарлі ні про що не шкодував, адже він використовував свій шанс стати розумним і дізнатися багато нових цікавих речей.

Про Чарлі почала піклуватися хазяйка дому місіс Муні: вона приносила їжу й прибирала. Його мова знову наповнилася помилками, словниковий запас збіднів, інтереси звузилися. Чарлі часто носив квіти на могилу Елджернон.

Коли Аліса прийшла до нього, Чарлі через двері сказав, що більше її не любить і не хоче бути розумним, хоча це була неправда — він хотів захистити її від болю.

20 листопада Чарлі повернувся до своєї колишньої роботи в пекарні. Працівники, які раніше знущалися з нього, тепер опікуються і захищають його. Однак Чарлі пам’ятає, що був розумним, що колись зробив важливий внесок у науку, але вже не пам’ятав який. Він не хоче, щоб його жаліли, і вирушає до «Уоррена». Він пише прощальний лист Алісі Кінніан, у якому просить покласти квіти на могилку Елджернона.

Цей твір Деніела Кіза розкриває глобальні проблеми в суспільстві, зокрема, ставлення до людей, які в силу вроджених вад не можуть відповідати нормам навколишнього соціуму.