Андрій Кокотюха “Таємниця Зміїної Голови” читати скорочено пригодницьку повість про пошуки скарбів варто, щоб згадати сюжет твору.
“Таємниця зміїної голови” скорочено
РОЗДІЛ 1, У ЯКОМУ ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДУРНОГО ВЧИНКУ
Невеличке селище Подоляни славилось замком князя Козицького, який налічував 300 років. Поруч був величний праліс та печера з тоненьким струмочком. Печера мала недобру репутацію, тому дітям батьки забороняли туди ходити. А ось головні герої стояли перед її входом саме зараз.
Богдан Майстренко і Данило Лановий приїхали з Києва гостювати на Поділля. Дружили вони з місцевими жителями – Андрієм та його сестрою Варварою. Данило був невисоким та худорлявим, Богдан високим та широкоплечим. Опецькуватого Андрія з рудим волоссям прозвали Вухом, через те, що він мав клапаті вуха. Його сестра-близнючка припала до душі Богдану Майстренку. Він хотів їй сподобатись.
Богдан з Вухом змагались, хто швидше пройде печеру. Андрій пройшов за 43 хвилини, наступним був Богдан. Данило хвилювався: якщо товариш заблукає, то прийдеться кликати дорослих. Не так страшно коли прийде тато Данила. Набагато страшніше якщо до них на допомогу поспішить капітан міліції Рудик – батько Вуха. Але Богдана було не спинити. З ліхтариком в руках він зробив крок у темну печеру.
РОЗДІЛ 2 У ЯКОМУ БОГДАН МАЙСТРЕНКО ВИРУШАЄ В ПІДЗЕМНУ МАНДРІВКУ
Богдан робив кожний крок обережно. Сходи вели вниз на десять метрів в печеру, яку звали Змією. Її довжина сягала п’ять сотень кілометрів. Колись тут був печерний лабіринт, а зараз всі галереї завалені, окрім однієї.
Богдан пройшов чотири повороти і цікавість взяла верх. В напівкруглій залі в різні боки розходилися темні галереї. Пройти можна було лише однією. Від світла ліхтарика заполошились кажани і Богдан замахав руками. Він кинувся тікати та стукнувся лобом об гостру каменюку.
РОЗДІЛ 3, У ЯКОМУ БОГДАН ШУКАЄ СВІТЛА В КІНЦІ ТУНЕЛЮ, А ЧУЄ ТАЄМНИЧІ ГОЛОСИ
Богдан Майстренко злився за свій переляк. Поки йшов печерою встиг ще стукнутись головою. Ще трошки і вихід: у вузькому коридорі Змії вже виднівся промінчик світла. Підземелля пройдено. І раптом хлопець почув якісь звуки. Хлопець повернув назад до зали та сховався в темній проймі.
РОЗДІЛ 4, ОБОВ’ЯЗКОВИЙ, У ЯКОМУ ВАРТО НАГАДАТИ, ХТО ТАКІ ДАНИЛО З БОГДАНОМ, ТА ПОЯСНИТИ, ЯКИЙ ВІТЕР ЗАНІС ДРУЗІВ НА ПОДІЛЛЯ
Ким же були головні герої? Данило був відмінником, любив читати та грати в шахи, почав вчити англійську. Богдан займався спортом і дружив з вуличними грабіжниками. Вони обидва жили в Києві, здружились та їздили відпочивати влітку до Данилової бабусі в село, що на Полтавщині. Друзі навіть знайшли там скарб, але зіткнулись з бандитами. Все закінчилось добре. В селі вони познайомились з дочкою бібліотекарки – Галею. У неї був страус Футбол. Історія його появи у дівчинки дуже цікава. В селі є страусина ферма і один страус втік та прибився до Галки. Так і живе тепер з нею, захищаючи дівчинку від усіх.
Ще один сільський товариш – Льонька Гайдамака, навіть гостював у них в Києві. Галку теж хотіли запросити, але вона не могла полишити свого Футбола. Данько дуже сумував за Галкою і вже мріяв як поїде влітку до бабусі.
Але вийшло інакше: його тато вирішив зі своїм другом Михайлом Вороненком досліджувати ріднуУкраїну. І почали з Поділля, куди взяли Данила та його друга Богдана. Батько пообіцяв після цього відправити сина на Полтавщину.
В Поділлі хлопцям не було нудно. Поки дорослі їздили околицями, вони познайомились з близнюками: рудоволосою Варварою та Андрієм Рудиками.
РОЗДІЛ 5, У ЯКОМУ БОГДАН МАЙСТРЕНКО НЕ РОЗУМІЄ, ЯКІ САМЕ ДВЕРІ ПОВИННА ВІДКРИТИ ЖІНОЧА РУКА
Богдан у печері чув два голоси – чоловічий і жіночий. Жінка, «пані Крук» звала чоловіка «Карликом». Вона турбувалась, що «київські» візьмуться за Змію, почнуть розкопки та облагородять її для туристів. Потрібно їм якнайшвидше самим знайти місце, яке відімкне жіноча рука. Карлик не знав де воно, адже місце схованки назвала тяжкохвора людина в маренні.
- Де ж ця Зміїна голова? – питалась жінка.
Чоловік відповів, що в замку. Адже в печері немає дверей взагалі. Пані Крук веліла починати пошук саме звідси. Бо коли Лановий із Вороненком зберуть всі потрібні папери та почнуть свою роботу – діаманта їм не знайти.
Почувши це, Богдан вирішив, що потрібно попередити про все дорослих та друзів. Хлопець навіть про змагання забув, бо думав, що батьку друга і Вороненку щось загрожує.
РОЗДІЛ 6, У ЯКОМУ ПОЧИНАЮТЬ ШУКАТИ ЗНИКЛОГО
Варвара хвилювалась через те, що Богдана немає більше як годину. Вона взяла Данила і пішла до іншого виходу печери, а Вухо залишився чекати на місці. Друзі обійшли пагорб та стали кликати Богдана. Та замість нього почули голос: «А це ще хто волає?».
РОЗДІЛ 7, У ЯКОМУ БІЛЯ ВИХОДУ З ПЕЧЕРИ ВПЕРШЕ ВІЧ-НА-ВІЧ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ДРУЗІ ТА ВОРОГИ
З тунелю вийшов високий, лисий чоловік з худорлявою невисокою жіночкою в брючному костюмі. Вона прийнялась сварити дітей за те, що тут ходять. Жінка збрехала, що під землею чадний газ, а вони ходили все перевіряти. Попросила про це нікому не повідомляли, щоб юди в селі не панікували.
Данило злякався за Богдана, а дівчина сказала, що в печері їх товариш. Раптом з місця, де чекав Андрій донеслись крики радості: Бодя вийшов. Вони прибігли до Варки з Данилом. Жінка захвилювалася та запитала у нього прізвище.
- А ваше? – зухвало відповів Богдан.
На це чорнявка нічого не відповіла. Але заборонили ходити в печеру і комусь розповідати про те, що тут сталось. І вони пішли геть.
РОЗДІЛ 8, У ЯКОМУ ВСІ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ОПИНИЛИСЯ В НЕБЕЗПЕЦІ, АЛЕ НЕ РОЗУМІЮТЬ, ЧОМУ
Майстренко розповів про усе почуте в печері. Друзі зрозуміли: дорослі підозрюють, що їхню розмову було почуто. Лановий думав, що робити. Звичайно, потрібно бути обережним і нічого не говорити батькам. Він попросив Рудиків розповісти про діамант, але вони нічого не знали. Варка запропонувала пошукати інформацію про скарб у музеї.
РОЗДІЛ 9, У ЯКОМУ ДРУЗІ ЙДУТЬ ДО СТАРОГО ЗАМКУ У СПРАВАХ
Друзі пішли коротким шляхом до замку князя Козицького – тепер музею, яким завідував директор Георгій Дмитрович. Пересікши пагорб та глибокий рів по дерев’яному мосту, вони опинились у музейному дворі.
У двоповерховому замку нещодавно зробили ремонт. Тут було чисто та затишно. Данилу хотілось погуляти тут більше, але вони не для цього сюди прийшли.
РОЗДІЛ 10, У ЯКОМУ ДИРЕКТОР ЖОРА ПОЯСНЮЄ, КОГО КОЛИСЬ НАЗИВАЛИ РОЗБІЙНИКАМИ
Діти стали біля кабінету директора, але ніяк не наважувалися постукати. Тут Георгій Дмитрович відчинив двері. Він мав нетиповий вигляд, як для директора. Був одягнений в джинси та червону футболку з кросівками. На футболці був зображений революціонер Че Гевара: такий же розпатланий, як і власник футболки.
Георгій Дмитрович познайомився з Данилом і Богданом і зовсім не здивувався, коли син Ланового попросив розповісти про скарби. Адже його батько теж приходив сюди і вони говорили про місцеві легенди, які були так чи інакше пов’язані з розбійниками. Вони розповідали про Устима Кармелюка та його подвиги.
РОЗДІЛ 11, У ЯКОМУ ГЕРОЇ СЛУХАЮТЬ ЛЕГЕНДУ ПРО ЗМІЇНУ ГОЛОВУ
Жора, так називали директора односельці, розповів про свідчення друга Кармелюка – Охріма Куцого. Їм уже було більше як 150 років. Ходили чутки, що коли царські війська придушили повстання Кармелюка, то запропонували Куцому обміняти своє життя на діамант – Зміїну Голову.
Камінь належав Станіславу Козицькому і він був єдиною коштовністю, якою той володів. Замок він отримав у спадок від батька. Коли на Поділлі російська влада змінила польську, Станіслав погодився їй служити в замін на збереження свого титулу та землі. Тоді князь найняв інженерів на чолі з Михайлом Ружичем, щоб замок перебудувати. Він склав проект потаємної кімнати, підземний хід з якої вів за межі замку. Після виконання робіт князь Станіслав Козицький наказав убити всіх робітників. Ружичу вдалося втекти і він приєднався до Кармелюка.
Князь любив хвастатись діамантом. Поки якось вночі на замок не напали розбійники з Ружичем. Він забрав камінь, щоб покарати вбивцю невинних людей. Вони сховались у лабіринтах печер під землею. Колишній інженер отримав поранення після поліцейської облави і перед смертю розказав Охріму Куцому де захований діамант. Охріма вигнали з-під землі. Де знаходиться Кармелюк він не знав, зате розповів про скарб. Точніше про марення Ружича перед смертю і його уривки фраз: «Двері через Змію. Відчиняє жіноча рука. Далі під землею. Потім під водою. Потім за стіною. А потім – за собою. Хто розумний – знайде».
Тільки-но товариші вийшли з кабінету директора, як побачили Карлика і пані Крук. Діти швидко втекли парком, зрозумівши: аферисти вирішили знайти Зміїну Голову. Їм знадобиться допомога друзів, з якими вони вже мали схожі пригоди.
РОЗДІЛ 12, У ЯКОМУ ЛЬОНЬКА ГАЙДАМАКА ДОМОВЛЯЄТЬСЯ З ГАЛКОЮ, А ДІВЧИНА – ЗІ СТРАУСОМ
Данило Лановий гукає Льоньку Гайдамаку з містечка на Полтавщині допомогти. Це вони колись разом уже мали справу з бандитами і врятували справжню золоту булаву.
У Льонки не було мобільного телефону і вловити його було майже нереально: хлопець з настанням літа вдома не сидів. З ним можна було зв’язатись через Галку. Ту дівчину в якої був страус Футбол. Вона і передала слухавку Льонці, який уважно вислухав товариша. Він твердо вирішив допомогти Данилу та Богдану. Галка тупнула ногою та сказала, що також поїде. Але що ж робити зі страусом? Дівчина таки вмовила птаха відпустити її ненадовго.
РОЗДІЛ 13, У ЯКОМУ ВСІ ЗБИРАЮТЬСЯ ТА СЛІЗНО ПРОЩАЮТЬСЯ
Льонька того вечора розповів діду, що хоче поїхати в Подоляни. Виявилось, що у старого Гайдамаки там десь друг живе. Може десь в іншому місці, але суть не в цьому. Він домовився з батьками онука та батьками Галки. Наступного дня дід з Леонідом та Галкою сіли у вантажну машину з критим брезентом фургоном, і рушили в дорогу.
РОЗДІЛ 14, У ЯКОМУ Є ПЕРЕГОНИ І СТАЄ ЯСНО, ЧИМ СТРАУС МОЖЕ БУТИ ПОДІБНИМ ДО СЛОНА
Вантажівка рушила з місця, а за нею побіг страус. Водій дав газу і Футбол залишився позаду. Перед поворотом на асфальтовану дорогу шофер різко гальмує – посеред дороги стояв птах і не хотів рушати з місця! Довелося брати його з собою.
РОЗДІЛ 15, У ЯКОМУ СТРАУС ТА ВСІ, ХТО ПОДОРОЖУЄ З НИМ, НЕ ДУЖЕ ПОДОБАЮТЬСЯ МІЛІЦІЇ
Мандрівники дістались Києва за декілька годин. Компанія зі страусом привертала до себе увагу перехожих. Коли вони дійшли до привокзального майдану та залу очікування – до них підійшов патруль. Поліціянти подумали, що птах крадений. Дід швидко придумав історію про експеримент з перевезення незвичайних домашніх улюбленців залізницею та приховані камери, і решту дослідів. Та ще й представ себе як професора та доктора орнітологічних наук. Льонька був в захваті. Міліціонер поважно так відповів, що українська міліція сприяє науковим експериментам. Їх провели до каси без черги та сказали що допоможуть, якщо виникнуть проблеми при посадці.
РОЗДІЛ 16, У ЯКОМУ СТАЄ ЗРОЗУМІЛА КОРИСТЬ ВІД СТРАУСІВ НА ЗАЛІЗНИЦІ
Мандрівники купили квитки, навіть страусу дали дитячий білет. Міліція провела товаришів до потяга, а лейтенант особисто домовився з начальником поїздка про перевезення птаха. Лише провідниця переживала, щоб птах не нагидив у вагоні. В купе їм було тісно. Футбол намагався спокійно стояти. Коли провідниця принесла чай, то птиця взяла склянку дзьобом і подала Галі. Це всіх вразило. Потім птах ходив по вагону і подавав чай та соки дітям та враженим пасажирам. Чутки про дресированого птаха розлетілися по потягу і всі приходили на нього поглянути.
Провідниця дозволила Футболу зайти у своє купе, де їм вдвох було б не так тісно. Страус вдячно клацнув дзьобом. Поїзд рушив далі за розкладом.
РОЗДІЛ 17, У ЯКОМУ ШУКАЮТЬ БОГДАНА МАЙСТРЕНКА, А ЗНАХОДЯТЬ ТЕЛЕФОН ПАНІ КРУК
В той самий час старший Лановий сказав сину, що їм з Богданом доведеться днів три побути самим в Подолянах. Вони мали ходити в їдальню та не гуляти ночами. Після від’їзду батька з Вороненком, Данило пішов в бібліотеку за газетою зі згадкою про замок Козицького. Але такої не було. Він знайшов електронну версію потрібного видання та занотував те, що було потрібно.
Повернувшись, він розповів другові все, що прочитав і раптом у вікні побачив пані Крук, Карлика та дільничного Рудика. Богдан швидко заховався під ліжко. Зайшовши в кімнату, жінка кинулась на Данила зі звинуваченнями: начебто його друг Майстренко вкрав її мобільний телефон.
Дільничний Рудик запитав хлопця чи це його батько Лановий налагоджує тут туризм та розробляє різні маршрути.
Данило розповів дільничному, що його батько разом з Богданом поїхали на три дні.
Міліціонер набрав на номер пані Крук і щось задзвеніло у шафі. Карлик знайшов там наплічник Богдана, у якому був телефон пані Крук.
РОЗДІЛ 18, У ЯКОМУ НАШИМ ГЕРОЯМ ЛИШАЄТЬСЯ ОБМАЛЬ ЧАСУ НА ПОРЯТУНОК
Жінка сказала, що хлопці заодно. Мовляв, їх потрібно заарештувати, бо саме Богдан витягнув трубку із машини пані Крук. Міліціонер запитав, звідки вони знають про місцеперебування друзів. Карлик відповів, що селище невелике і всі про всіх знають. На щастя, Рудик сказав, що сам знає кого затримувати, і що потрібно ще довести, що телефон в рюкзак поклав саме Богдан, а не хтось інший.
Дільничий повернув телефон і випровадив непроханих гостей. Потім розповів Данилові про цю парочку. Вони приїхали з Києва. Чим займаються – невідомо і що тут роблять теж. Було відомо, що Ганна Крук та Роман Карлович являються впливовими людьми і можуть викликати багато проблем.
Рудик знав, що Богдан в Києві водився з вуличною шпаною. Але через, те що хлопці спілкувалися з його дітьми – вирішив допомогти. Але хлопець має бути в неділю на місці або справа буде розглядатися зовсім по іншому.
Данило розпитав, коли у пані Крук зник мобільний. І дізнавшись, що це сталося ще вчора, поцікавився, чому ж київські гості чекали наступного дня, а не заявили відразу? Рудика здивував гострий розум хлопця. Та все ж наголосив, що чекає на візит Богдана Майстренка з поясненнями за три дні.
Друзі стали мізкувати: як довести непричетність Богдана до крадіжки? Єдиний вихід – якнайшвидше знайти діамант Станіслава Козицького. Тоді Ганна Крук сама забере свої звинувачення.
РОЗДІЛ 19, У ЯКОМУ ДРУЗІ ПРИДУМУЮТЬ, КУДИ ЗАХОВАТИ БОГДАНА
Данило пішов за підмогою – Вухом і Варкою. Завтра мали приїхати друзі з Полтавщини. Наступного ранку Данило разом з Андрієм пішли на станцію. Як же вони були здивовані, коли з вагона вийшов не тільки Льонька Гайдамака, а і його дід та Галка з страусом. Футбол підійшов до Рудика-меншого та легенько ущипнув за праве вухо, а потім за ліве. Галка пояснила, що там птиця намагається подружитись з хлопцем. А Льонька Гайдамака додав: «Йому твої вуха сподобались! Он у Галки кіски стирчать, а в тебе вуха. Віднині Футбол всіх заклює за твої вуха!».
Потім Данило розповів всім подробиці справи. Було запропоновано стати табором біля печери та взяти туди ж Богдана.
РОЗДІЛ 20, У ЯКОМУ ДАНИЛО ЛАНОВИЙ БЕРЕ КОМАНДУВАННЯ НА СЕБЕ
В селищі люди всі заглядались на Футбола. Спальники та намети можна було взяти в музеї. Дід Гайдамака швидко знайшов спільну мову з директором Жорою. Він збрехав, що вони з дітьми досліджують процеси пристосування страуса до природно-кліматичних умов. Для цього їм потрібно спорудити наметове містечко в лісі. Вислухавши їх, директор дозволив взяти намети та спальники.
Друзі взяли спорядження і пішли до печери. Дорогою Льоньчиному діду стало погано і він сказав, що йому потрібно в лікарню. За старшого тепер буде Данило.
РОЗДІЛ 21, У ЯКОМУ ОПЕРАЦІЯ З ПОРЯТУНКУ БОГДАНА ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ВЕЛИКЕ ПЕРЕВДЯГАННЯ
Мама Рудика працювала в лікарні, тому Вухо з Данилом привела діда до неї. Жінка стала клопотатись біля старого, а друзі побігли за Богданом.
Біля турбази, де жили хлопці, крутився Карлик. Щоб якось вийти з будівлі, Майстренку довелось вдягти дівчачий одяг. А Варка переодяглась у хлопчаче вбрання. Тому Карлик не звернув на них ніякої уваги.
РОЗДІЛ 22, У ЯКОМУ НАШІ ГЕРОЇ ЗДОГАДУЮТЬСЯ, ДЕ ВЗЯТИ ЖІНОЧУ РУКУ
У найближчих кущах всі переодяглись. Згадавши, що цілий день майже нічого їли, діти побігли у невеликий табір біля печери. Після перекусу Данило дістав аркуш з записами та повторив загадку скарбу: «Двері через Змію. Відчиняє жіноча рука. Далі під землею. Потім під водою. Потім за стіною. А потім – за собою».
Льонько засумнівався в існуванні діаманту, але не Данило. Михайло Ружич сам розповів Охріму Куцому, що камінь його лютого ворога захований десь в печерах Змії. Данило вважав, що потрібно шукати вхід, який може відкрити тонка жіноча рука.
РОЗДІЛ 23, У ЯКОМУ ХЛОПЦІ ЗБИРАЮТЬСЯ ПІД ЗЕМЛЮ, А ДІВЧАТА ЛИШАЮТЬСЯ НА ПОВЕРХНІ
Вухо розповів про те як виглядає печера зсередини, з її зміїним проходом та округлою залою. Також Андрій згадав, що раніше тут був великий лабіринт з переходами довжиною в п’ять кілометрів. Друзів цікавило одне: чому ж так багато людей спускалось в печеру і ніхто не бачив таємних дверей Ружича. Подумали, що ймовірно потрібний прохід був замаскований під завалений породою підземний коридор! Ружич був талановитим інженером і міг прокласти таємний хід із печери просто до замку.
Хлопці вирішили наступного дня йти на пошуки замаскованого підземного ходу до таємної «кімнати страху». Дівчата ж мали стежити біля входу в печеру за Карликом та пані Крук. Тим часом Льонька встиг провідати діда в лікарні, який був під наглядом медсестри.
РОЗДІЛ 24, У ЯКОМУ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ ПІДЗЕМНІ ДВЕРІ
Богдан, Данило та Галка ночували наметах. Зранку до них прийшли Андрій та Варвара з ліхтариками та мотузкою. Хлопці взяли все необхідне та по черзі протиснулись в печеру. Швидко діставшись до великої зали, вони освітили всі ходи та розбрелись на пошуки таємного входу. Данило задумався і запитав Вуха, в якій стороні замок Козицького. Той показав рукою на вхід. Лановий увійшов туди та пробігся пальцями по каменю. Раптом він намацав вузький отвір з гострим камінчиком чи важелем. Данило напружив руку: кілька каменів випали та відкрився холодний прохід.
РОЗДІЛ 25, У ЯКОМУ НАШІ ГЕРОЇ ЙДУТЬ ПІД ЗЕМЛЕЮ
Першим у прохід пройшов Льонька, а потім решта. Прохід вів постійно ліворуч. Хлопці під землею вже були понад дві години. Нарешті товариші дістались до сходів, потім до каменюки за якою прохід значно розширився і підземелля скінчилось: хід упирався в стіну. Крізь щілину пробивались промінчики сонця. Данило штовхнув стіну і кам’яна піраміда піддалась. Хлопці пролізли в прохід та опинились на дні мурованого колодязя з старими металевими східцями. Неба зверху не було видно, лише дротяну сітку, яка закривала колодязь. Коли вибралися назовні, то опинились у музейному парку. А точніше, у його занедбаній частині.
РОЗДІЛ 26, У ЯКОМУ СТАЄ ЗРОЗУМІЛО, ЯК ОПИНИТИСЯ ПІД ВОДОЮ, КОЛИ ВОДИ НЕМА
Виходить так, що Ружич організував підземний хід, яким можна було непомітно пройти до самого замку. Далі загадка казала йти під водою. Але де ця вода? Богдан згадав, що раніше рів був наповнений водою. Це зараз він осушений та проклали місток. Лановський сказав, що інженер був оригінальною людиною: він створив декоративний рів, щоб приховати підземний вихід із замку Козицького.
За двадцять кроків від старого колодязя хлопці знайшли діру в землі, яка заросла травою. Вона теж була обкладена камінням та накрита іржавими ґратами. Майстренко з Вухом відсунули решітку вбік.
Майстренко першим схопився за ґрати. Вухо взявся зі свого боку, Данило допоміг. Льонька не встиг оговтатись, як решітку вже відсунули вбік.
РОЗДІЛ 27, У ЯКОМУ НАШІ ГЕРОЇ ПРОХОДЯТЬ КРІЗЬ СТІНУ
Богдан скочив туди та опинився у проході. Повзли хлопці навкарачки близько ста метрів. Данило подумав, що вони, мабуть, вже десь під замком князя. За поворотом була коротка галерея та знову поворот. І тут Лановський вперся в кам’яну сходинку, що вела нагору.
- Як же пролізти через стіну? – озвався Вухо.
Ніяких отворів в стіні не було. Лише малюнок на камені – троянда, як пояснив Данило. Вухо відповів, що по-місцевому її називають ружа.
- Ружа…ружа…Ружич! – вигукнув Данило. Ця робота плід його фантазії, адже в інженера все має значення. Тому це точно підказка.
Лановський поклав руку на квітку та натиснув так сильно, наскільки зміг. Засув активувався і стіна повільно відсунулась.
РОЗДІЛ 28, У ЯКОМУ ХОЧ І СТОЇТЬ СУЦІЛЬНА ТЕМРЯВА, ТА ВСЕ ОДНО ВИДНО ЗЛУ ДІЮ ПІДЗЕМЕЛЬ І КАМ’ЯНИХ СТІН
Звідти вийшло завмерле повітря, якому було більше півтора століття. Кімната була невелика з голими стінами та гранітною підлогою. Вікон не було, хоча десь мала бути вентиляція. Ліхтариками хлопці освітили дерев’яне ліжко та стілець біля стіни, ослінчик. Льонька перший порушив тишу та сказав, що діамантом тут навіть не пахне. Богдан почав сварку, але Данило попросив їх заспокоїтися. Він був впевнений, що скарб тут. Вухо ненароком розбив дзеркало на стіні.
РОЗДІЛ 29, У ЯКОМУ ЗНАХОДЯТЬ РОЗБІЙНИЦЬКИЙ СКАРБ
Данило почав бурмотіти: «Ми пройшли Змію під землею, потім під водою, нарешті за стіною…Як же Ружич вдало придумав заховати скарб прямо під носом Станіслава Козицького. Але де ж схованка за собою?». Точно! Кожен може побачити себе в дзеркалі. Значить діамант захований за ним, тобто за людиною, за собою. Вухо саме розбив дзеркало, а де ж воно висіло?
Хлопці забули про сварки та знайшли місце, де воно знаходилось. Данило став промацувати каміння одне за одним. Третій камінь піддався. Ліхтарик висвітив в стіні акуратну прямокутну дірку. Хлопець засунув руку і намацав щось тверде. Витягнув.
Хлопці обступили Данила з ліхтариками. Він розтулив долоню, а там…. Гранований камінчик, формою як яйце, виблискував під світлом ліхтариків. Кращого вони і не бачили.
РОЗДІЛ 30, У ЯКОМУ НАШІ ГЕРОЇ ПОТРАПЛЯЮТЬ У ЗАСІДКУ ТА РОЗУМІЮТЬ, ХТО НАСПРАВДІ ХОТІВ УКРАСТИ ДІАМАНТ
Нагору діамант хлопці несли по черзі. Адже знайшли вони його разом. Хлопці були під землею цілих чотири години. Йшли товариші впевнено та обережно. Першим з-під землі виглянув Льонька, далі Лановий та Майстренко. До них бігла чорнокоса пані Крук, а позаду неї стояв Карлик. Вона кричала, щоб хлопці віддали знахідку. Виявилося, що жінка здогадалася, що шукають друзі, і просто не заважала їм у пошуках. Але тепер парочка була налаштована забрати скарб. У лисого Карлика в руках був пістолет, направлений на гурт хлопців. Крук кричала, що вона нащадок князя Козицького і заради Зміїної Голови не зупиняться ні перед чим.
РОЗДІЛ 31, У ЯКОМУ СТРАУС ФУТБОЛ НЕ ЛЮБИТЬ, КОЛИ ЙОГО ДРУЗІВ СМИКАЮТЬ ЗА ВУХА
Пані Крук розповіла, що вона спадкоємиця молодшої доньки Козицького. І діамант її по праву, і тепер не лише діамант, а й вся земля довкола: ліс, печера, урочище будуть належати їй. Бо Зміїна Голова коштував неймовірно дорого.
До компанії весело наближався Футбол, а чорнокоса пані продовжувала погрожувати. Данило вмить сказав, що діамант у Вуха – забирайте. Такої зради хлопці не очікували. А Лановський продовжував: «Не знаєте як у нього забрати камінь? Подивіться, які у нього великі вуха. Тягніть за них та забирайте діамант».
Карлик зареготав та смикнув Андрія за ліве вухо. Хлопець закричав від болю. Страус не стримався і накинувся на чоловіка, який ображав його друга. Пістолет упав на землю, як і сам Карлик. Він, не витримав копняка від Футбола, й покотився стежкою.
Четверо хлопців пішли наступом на пані Крук. До них також наближались Галка, Варвара з батьком та директор музею Сокирко, дід Гайдамака. Розбійники зрозуміли, що це кінець.
РОЗДІЛ 32, У ЯКОМУ СЕЛИЩЕ ПОДОЛЯНИ МОЖЕ СТАТИ ВІДОМИМ НА ЦІЛИЙ СВІТ
Всі стали роздивлятись скарб. Дід зізнався, що спеціально «захворів», щоб не плутатись у молоді під ногами. Директор розповів, що пані Крук та Карлик також викликали у нього підозру. Але добре, що все так закінчилось.
Голодних та втомлених дітей погодували та помили. Потім вони все розповіли, а директор Жора все записував у свій довідник. Під вечір він відвів компанію до замку. В місце, де могла бути кімната страху. Там, де колись була зброярня, а тепер красувалась музейна виставка, на стіні розташувався знак троянди. Це знову підказка. І це було місцем входу в підземелля.
Діждавшись, коли в Подоляни повернулись Лановий-старший та бізнесмен Вороненко вони відчинили двері. Лановий зробив дзвінок і повідомив, що має знайомих, котрі вкладуть кошти в проект «Розбійницький скарб». Директор музею радів, що тепер про Подоляни дізнається весь світ.
Всю компанію з задоволенням чекатимуть наступного літа. Дітям навіть запропонували проводити туристам екскурсії. А Данило-молодший запропонував провести у селі футбольний матч за участю страуса Футбола.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
