«Кораліна» скорочено – Ніл Гейман

«Кораліна» скорочено читати дитячу повість 2002 року Ніла Геймана варто, шоб згадати її сюжет. Книга отримала ряд престижних премій: премію Х’юго за кращу повість, премію Брема Стокера для молодих читачів, премію Локус за кращу повість для підлітків.

Ніл Гейман «Кораліна» короткий зміст

11-річна Кораліна Джонс разом з татом і мамою переїздить в старий триповерховий будинок в Англії, який розділили на окремі квартири.  Хоча батьки Кораліни працюють вдома, героїня часто почувається самотньою та ізольованою. У результаті Кораліні доводиться шукати способи розважитися. Вона не вважає свій світ достатньо цікавим, батьків — достатньо люблячими, вона незадоволена всім, що вона має.

У новому будинку є кілька ексцентричних сусідів. Старенькі актриси міс Примула та міс Форсібілла живуть під квартирою Кораліни зі своїми собаками та проводять більшу частину часу, згадуючи свої дні на сцені. «Божевільний старий», містер Бобо, живе нагорі з купою мишей, яких, як він стверджує, дресирує мишей для мишачого цирку,.

В один з дощових днів, коли Кораліні заборонили гуляти в саду, вона знаходить замкнені двері в дальшому кутку їхньої вітальні. Мама відкриває замкнені двері, але за ними виявляється тільки цегляна стіна.

Тієї ночі Кораліні сняться дивні сни про щурів, які співають пісню. Вже наступного дня містер Бобо передає Кораліні, що  миші просять її не відкривати двері.

Сусіди з першого поверху, колишні актриси міс Примула та міс Форсібілла, ворожать дівчинці на чаїнках і кажуть, що Кораліні загрожує страшна небезпека. Про всяк випадок вони дають їй амулет (захисний камінь), який вона кладе в кишеню та залишає, радіючи новим пригодам.

В один із днів, коли батьків немає вдома, Кораліна раптом помічає, що закриті раніше двері опиняються відкритими. Вона проходить через довгий темний коридор і виявляється знову у себе вдома. Кораліна вражена тим, наскільки порожня квартира була схожа на її власну. Шпалери, килим і картини були ідентчні речам у її квартирі. Кораліна там зустрічає інших батьків: інша мама і інший тато виглядають так само, як справжні, але вони вищі та худіші, а замість очей у них пришиті гудзики. Вони кажуть Кораліні, що люблять її, і що вони дуже раді, що вона нарешті прийшла.

Інша Мати помітно вище і тонше, ніж її справжня мати. Її чорне волосся, здається, рухається самі по собі, її шкіра як білий папір, а її нігті довгі і червоні. Коралайн вважає, що «Інший світ» краще, ніж її власний: інші батьки дбайливіші, вони годують її смачним обідом, інший тато завжди готовий грати з нею, а в її кімнаті знаходиться ящик з дивовижними іграшками, що оживають та можуть самостійно рухатися і навіть літати.

Кораліна вирішує відвідати інших сусідів і виходить на вулицю. Там вона зустрічає чорного Кота,  який блукає по дому в реальному світі. У “іншому світі” він може розмовляти. Від нього дівчинки дізнається, що він не з того світу; він лише подорожує з одного світу в інший і попереджає Кораліну про неминучу небезпеку, але Кораліна не звертає на нього уваги.

Кораліна йде до міс Примули та міс Форсібілли, колишніх актрис. У цьому світі жінки більш молодші, для неї вони  виконують пречудову циркову виставу прямо у власній квартирі.

Повернувшись, вона знову зустрічає іншу маму: та ще раз говорить, як любить Кораліну і пропонує їй назавжди залишитися в іншому світі. Єдине, що для цього потрібно зробити – пришити Кораліні гудзики замість очей; інша мама її запевняє, що це «навіть не боляче». Кораліна відмовляється і через двері тікає до себе додому.

Повернувшись в свою квартиру, Коралайн розуміє, що її справжні батьки зникли. На наступний день вони не повертаються. Чоний Кіт будить її і веде до дзеркала в коридорі, через яке вона бачить своїх замкнених батьків. Вони сигналізують їй, написавши «Врятуй нас» на склі. Це Інша Мати, викрала їх. Незважаючи на те, що вона боїться повертатися, Коралайн знову йде в «Інший світ», щоб врятувати своїх батьків.

Інша мати намагається переконати Коралайн залишитися, але Коралайн відмовляється, і в якості покарання її замикають за дзеркалом.

У темряві вона зустрічає трьох дітей-привидів, кожна з іншої епохи.Це були дві дівчинки і один хлопчик. Кожен з них в минулому дозволив іншій Матері, пришити на очі гудзики.

Та з часом інша Мати згодом стала нудьгувати з ними, залишивши їх помирати і відкинувши їх в сторону, але вони виявилися в пастці, тому що вона зберегла їх душі. Якщо їх душі будуть врятовані від Іншої Матері, тоді примари можуть звільнитися і потрапити у загробний світ.  Примарні діти благають Коралайн втекти і уникнути їх долі. Вони розповідають Кораліні, що це інша мати створила Інший Світ, це вона захопила їх.

Після того, як Інша Мати випускає Коралайн з дзеркала, Коралайн пропонує гру: якщо вона знайде душі примарних дітей і її батьків, тоді вона, її батьки і діти-примари можуть звільнитися. Якщо вона програє, тоді Коралайн дозволить іншій матері пришити гудзики на її очі і стане люблячою дочкою. Інша Мати погоджується

За допомогою амулета Кораліна знаходить кольорові м’ячики – душі трьох хлопців, які були заховані в різних місцях будинку. В цей час Кіт виявляє, що всі лазівки з іншого світу закрилися, тому дівчинка бере Кота з собою до іншої мами. Кораліна вирішує перехитрити відьму і каже, що її батьки за дверима в реальний світ. Інша Мати не може втриматися від зловтіхи, відкривши двері, щоб показати Коралайн, що її батьків немає. Коли інша мама відкриває двері ключем, Кораліна кидає їй в обличчя Кота, хапає ключ і втікає з іншого світу з душами трьох хлопців і сніжною кулею, в якій заховані її батьки. Кіт тікає разом з нею. Вони закривають двері на ключ.

Повернувшись в справжній будинок, вона бачить справжніх батьків живими і неушкодженими. Вони не пам’ятають того, що сталося в альтернативному всесвіті, і Кораліна задоволена тим, як все обернулося. Вона обіймає свою матір і цілує свого тата, і з радістю їсть піцу, яку батько приготував на вечерю. Її батьки теж люблять її. Вона розуміє, що вони люблять її по-своєму і що щастя не в тому, щоб отримати все, чого хочеш.

На наступну ніч героїні сниться сон, в якому душі трьох хлопців дякують її і прощаються з нею. Душі дітей також кажуть, що для Кораліни не все ще закінчено, що Інша Мати надзвичайно розлючена і що вона не заспокоїться, поки не знайде ключ, який відчиняє двері до альтернативного всесвіту.

Інша Мати послала свою руку через коридор шукати ключ. Рука постійно стежить за Кораліною. Кораліна ж виношує план, як перехитрити Іншу Матір. Вона йде до покинутого колодязя недалеко від будинку. Там Кораліна накриває скатертиною колодязь і влаштовує «чаювання» для ляльок. Коли Кораліна вдає, що відволікається,  рука стрибає на «скатертину» і разом з ключем провалюється в колодязь. Закривши колодязь, щоб в нього ніхто не впав і ніхто звідти не виліз, Кораліна йде додому.

Кораліна знову відвідує містера Бобо, який передає Кораліні ще одне повідомлення від своїх мишей, кажучи, що небезпека минула. Кораліна задоволена і йде спати. Наступного дня — перший день її навчального року, і вона знову прокидається з нетерпінням чекаючи нової пригоди.

Ніл Гейман «Кораліна» скорочено читати

Розділ 1

11-річна Кораліна Джонс разом з татом і мамою переїздить в старий триповерховий будинок неподалік Лондона. Після переїзду Кораліна почала досліджувати нове помешкання. На першому поверсі, під квартирою Кораліни, жили дві дивакуваті сусідки: міс Примула й міс Форсібілла — старенькі акторки з кількома собаками. Вони завжди плутали ім’я Кораліни, називаючи її Кароліною.

Над квартирою Кораліни, на горищі, мешкав ексцентричний дідусь із великими вусами – містер Бобо. Він стверджував, що тренує мишачий цирк, але нікому його не показує, бо миші ще не готові до виступу. Кораліна не вірить розповідям чоловіка, вважає, що він усе вигадує.

Наступного дня Кораліна обстежила сад біля будинку.  Там був занедбаний тенісний корт, занедбаний розарій і стара криниця, закрита дошками, а також зустріла кота, який уважно спостерігав за нею, але близько не підходив.

Батьки Кораліни працювали вдома на комп’ютерах і мало приділяли уваги доньці. Якось у дощовий день Кораліні стало нудно. Щоб дочка не заважала працювати, тато порадив їй дослідити квартиру – порахувати двері, вікна. Кораліна серйозно взялася до справи. Вона нарахувала 21 вікно й 14 дверей. Але одні з дверей були зачинені на замок. Разом з мамою Кораліна відкрила їх — і виявила, що за ними лише цегляна стіна. Колись двері, ймовірно, вели до іншої частини будинку, яку згодом замурували.

Вночі Кораліна довго не могла заснути і почула дивні звуки. У коридорі вона, помічає тінь, схожу на якусь істоту, що тікає у вітальню. Таємничі двері були відчинені, хоча за ними й була лише цегляна стіна. Кораліна зачинила двері й пішла спати. Тієї ночі їй снився моторошний сон про чорних істот із червоними очима, які співали лячну пісню про смерть.

Розділ 2

Наступного ранку уже не дощило, але будинок оточив густий туман.  Дівчинка тепло вдяглася й вирушила в сад. Там вона зустріла божевільного старого з третього поверху. Він передав їй послання від своїх мишей: “Не заходь у двері”.  Кораліна нічого не зрозуміла, тому вирішила повернутися додому.

Дівчинці було нудно, вона просила маму й тата пограти з нею, але вони були зайняті роботою й не звернули на неї уваги. Від нудьги вона вирішила навідати стареньких акторок. У стареньких вона попила чаю, а ті почали сперечатися про театр. Згодом міс Примула запропонувала поворожити на чаї. Ворожіння передбачило, що Кораліні загрожує страшна небезпека, але яка невідомо.

Старенькі подарували Кораліні дивний камінчик із діркою посередині — “на щастя”, який за їх словами міг допомогти у небезпеці.

Повертаючись додому, Кораліна замислилася над словами стареньких. Її охопило відчуття тривоги й захоплення — бути в небезпеці звучало наче щось загадкове.

Розділ 3

Наступного дня Кораліна з мамою поїхали до міста купувати шкільний одяг. Повернувшись додому, мама виявила, що холодильник порожній, і поїхала до магазину за продуктами. Кораліні стало нудно. Вона знайшла ключ від дивних дверей і відчинила їх.

За дверима була не цегляна стіна, а темний коридор. Кораліна вирішила, що він веде до порожньої квартири, пішла ним і опинилася в квартирі, дуже схожій на свою. Там її зустріла жінка, схожа на її маму, але з блідою шкірою та великими чорними гудзиками замість очей, яка назвала себе «іншою матір’ю». У дівчинки також з’явився «інший тато» — теж із ґудзиками замість очей.

Інша мама сказала, що дуже чекала на Кораліну, нагодувала її смачним обідом. Після цього дівчинка пішла до своєї «іншої спальні», де були були дивовижні живі іграшки і кілька щурів, що співали дивну пісеньку. Незабаром з’явився божевільний старий з горища з голодними очима-ґудзиками і запросив Кораліну в гості.  Але вона відмовилася і вирішила піти надвір. Її «інші батьки» на прощання посміхались і махали їй руками, кажучи, що чекатимуть її повернення.

Розділ 4

На подвір’ї Кораліна побачила знайомого чорного кота і подумала, що то інший кіт. Але кіт запевняє її, що він просто кіт, один і той самий, і коти не мають «інших» версій, як люди.  Після короткої розмови кіт зникає і Кораліна йде в квартиру стареньких-акторок. На вході її зустрічає старий дог-білетер і попри відсутність квитка, впускає на виставу. Зал наповнений глядачами-собаками.

На сцену виходять панни Примула і Форсібілла. Вони починають шоу: спершу жонглюють і сиплять квіти, а згодом скидають зі себе старечі подоби – з них виходять молоді жінки з ґудзиками замість очей. Кораліну запрошують на сцену як добровольця. Вона приймає участь у номері з метанням кинджалів та повертається до “інших батьків”.  Вони запропонували дівчинці залишитися з ними назавжди, але для цього їй потрібно було пришити ґудзики замість очей. Кораліна відмовилася і повернулася додому.

Розділ 5

Кораліна замкнула двері на ключ і почала чекати батьків. Вона чекала більше доби, та батьки так і не повернулися. Вона самостійно готувала собі їжу, ходила в гості до стареньких сусідок, міс Примули й Форсібілли, і навіть записала на татів комп’ютер власне коротеньке оповідання. Дівчинка намагалася жити, як доросла, хоча все більше сумувала за батьками.

На другу ніч до Кораліни прийшов кіт і показав їй, куди поділися її батьки. Виявилося, що інша мама замкнула їх у великому старому дзеркалі, що висіло наприкінці коридору. Мати написала на дзеркалі слово «ВРЯТУЙ НАС» у зворотному порядку.

Вона зателефонувала до поліції, але її історія видалася їм дитячою вигадкою. Кораліна зрозуміла, що врятувати батьків може  лише вона. Дівчинка вирішила повернутися до іншого світу. Вона взяла з собою свічку, талісман-камінчик з діркою, яблука  — і  відчинила двері до паралельного світу, щоб урятувати батьків.

Пройшовши через темний коридор, Кораліна побачила фігуру, схожу на маму. Вона побігла до неї, але її чекало розчарування, бо це була «інша мати». Кораліна вимагає повернути своїх батьків, але «інша мати» намагається переконати її, що справжні батьки її покинули. Вона навіть показує обманливу картинку в дзеркалі, де ті нібито радіють, що Кораліни більше немає. Але дівчинка не вірить цій ілюзії й усвідомлює, що це брехня.

Інша мама розлютилася і зачинила двері у свій світ на ключ, який їй принесли зі світу Кораліни щурі. При цьому інший тато проговорився, що ключ від дверей був лише один.

Потім інша мама пішла відпочити, а Кораліна йде надвір, де зустрічає знайомого чорного кота. Вони розмовляють, і кіт натякає, що «інша мати» хоче або когось любити, або когось з’їсти. Він радить Кораліні кинути їй виклик, бо такі істоти люблять ігри.

Розділ 6

Вранці Кораліна досліджувала квартиру іншої матері. Вона йде до дверей, що ведуть у реальний світ, але вони замкнені.  Вона була точнісінько як справжній будинок дівчинки, тільки у вітальні на камінній полиці лежала незнайома річ — снігова куля з двома чоловічками всередині.

Потім Кораліна вирішує світ навколо будинку. Вона виходить надвір і йде до лісу. Та ліс поступово перетворюється на щось неприродне, ніби недомальоване. У тумані вона зустрічає чорного кота, який попереджає: це місце несправжнє, лише частина світу, яку не завершили. Він каже, що цей світ – пастка, створена «іншою матір’ю». Також він розповідає, що пацюки є шпигунами чаклунки. Кіт же міг вільно пересуватися між світами, використовуючи таємні ходи.

Кораліна повернулася до будинку, де на неї чекала інша мама, яка пропонувала їй пограти в якісь ігри. Але дівчинка відмовляється, вимагаює відпустити своїх справжніх батьків і дозволити їй піти. Іншу маму розлютили «невдячність» і «погані манери» нахабство Кораліни, тому вона замкнула її в темній комірчині за дзеркалом.

Розділ 7

Дівчинка ледь стримала ридання, почала обмацувати стіни, шукаючи вихід, але нічого не знаходила. Раптом вона почула голоси. Виявилось, що у тій комірчині були замкнуті привиди трьох дітей. Вони розповіли Кораліні, як чаклунка заманила їх, спокусила іграшками та розвагами, і вони дозволили пришити їм гудзики замість очей. Потім чаклунка забрала у дітей душі і назавжди залишила їх у цій комірчині

Привиди дітей попросили Кораліну забрати в іншої мами їхні душі та порадили шукати їх «крізь дірочку у камені».

Розділ 8

Коли інша мама випустила Кораліну з комірчини, дівчинка запропонувала їй зіграти у гру. Це буде пошукова гра, Кораліна спробує знайти своїх батьків та душі трьох дітей. Якщо у дівчинки нічого не вийде, вона назавжди залишиться в іншої мами і дозволить пришити собі гудзики. Інша мати погодилася і пообіцяла грати чесно.

Розпочавши пошуки, Кораліна виявила, що камінчик із діркою чарівний. Якщо подивитися крізь дірку, можна побачити те, що приховано від очей. За допомогою камінця у дитячій кімнаті вона знаходить першу душу. Другу душу дівчинка вирвала з рук чудовиська, на яке перетворилися копії стареньких акторок.

Розділ 9

Іншу маму розлютив успіх Кораліни. Вона заманила дівчинку в порожню квартиру, сказавши, що там може бути третя душа.   Там вона натрапляє на створіння, що колись було її «іншим батьком». Тепер це бліда, опухла істота з ґудзиками замість очей. Створіння попереджає, що «інша мати» хоче замкнути Кораліну назавжди.

Інший тато не хотів завдавати Кораліні зло, але чаклунка змусила його кинутися на дівчинку. Дівчинка вириває в нього єдине око-ґудзик, засліплює його й тікає нагору.

Розділ 10

Кораліна піднімається до квартири на горищі, де у реальному світі жив дивакуватий старий.   У квартирі вона чує дивну пісеньку й бачить істот з червоними очима, але не боїться – вона розуміє, що всі ці створіння лише викривлені копії, створені «іншою матір’ю». Там вона зустрічає істоту, що була схожа на “іншого старого сусіда”. Віг намагається переконати Кораліну залишитися в цьому світі, де їй обіцяють вічну радість і безтурботність. Та дівчинка заперечує: вона не хоче світу, де їй просто дають усе, чого вона забажає.

Тоді  сусід розсипається на купу чорних пацюків, і один із них тікає з останньою скляною кулькою – душею дитини. Кораліна женеться за ним, але падає й травмується. Втративши надію, вона бачить, як кіт убиває пацюка й повертає їй кульку. Тепер у неї є всі три душі дітей, яких вона мала врятувати.

У цей момент Кораліна здогадується, де «інша мати» сховала її справжніх батьків — у сніговій кулі на камінній полиці.    Душі дітей попереджають Кораліну про те, що інша мати не збирається її відпускати. Кіт підтверджує це, бо бачить, що відьма закрила всі таємні ходи, і тепер її світ можна покинути лише через двері.

Розділ 11

Взявши зляканого кота на руки, Кораліна увійшла до квартири. Інша мати стала дуже високою і блідою, але дівчинка не злякалася і сміливо повідомила їй, що знайшла душі дітей, а її батьки, напевно, знаходяться в коридорі між світами.

Чаклунка відчинила двері, щоб довести, що Кораліна програла. Дівчинка жбурнула кота в обличчя іншій мамі, схопила снігову кулю і вискочила за двері. Кіт кинувся за нею.

У коридорі Кораліна спробувала зачинити двері, але в неї не вистачало сил, і тоді на допомогу прийшли примарні діти та душі її батьків. Двері, що зачинилися, відірвали руку в чаклунки. Кораліна і кіт бігли темним і мотрошним коридором, який намагався їх спинити, за ними гналася рука відьми. Але дівчинка не здається. Врешті-решт Кораліна вбігла до своєї квартири і замкнула двері на ключ.  Опинившись в безпеці дівчинка заснула в бабусиному кріслі.

Розділ 12

Згодом Кораліну розбудила мама. Батьки тепер були з нею, але про свої пригоди нічого не памʼятали. Ключ від дверей Кораліна повісила собі на шию, а кульки із душами дітей поклала під подушку.

Кораліна йде до батькового кабінету й, радіючи, що все стало на свої місця, цілує його. Вони вечеряють піцою, а потім Кораліна лягає спати.

Вночі дівчинці наснилося, що вона зустрілася з трьома дітьми на пікніку. Діти подякували Кораліні за те, що вона їх врятувала, і попередили про небезпеку, а потім пішли. Кульки під подушкою розкололися, як порожні яєчні шкаралупки.

Прокинувшись вранці, Кораліна почула дивний тупіт, визирнула в коридор і побачила руку чаклунки. Дівчинка зрозуміла, що  руці потрібен ключ від дверей…

Розділ 13

Наступного дня Кораліна завітала до сусідок на чай. Міс Форсібілла знову ворожила їй на чаїнках і побачила в чашці щось, схоже на руку. Це лише підтвердило здогадки дівчинки про те, що рука за нею шпигує. Уночі Кораліна побачила, як щось біле, з червоними нігтями, дряпає її вікно — це була рука «іншої матері».

Наступного дня дівчинка вирішує діяти і влаштувати пастку. Вона зняла зі старої криниці дошки, прикрила отвір паперовою скатертиною, а зверху як приманку поклала ключ. Коли рука стрибає за ключем, вона провалюється в колодязь разом із ним. Кораліна щільно закриває колодязь дошками, щоби ніщо більше не вибралося звідти.

По дорозі назад дівчинці зустрівся божевільний старий з третього поверху і повідомив, що мишки назвали дівчинку рятівницею. Тепер Кораліна нічого не боялася, навіть нової школи.

Зазвичай перед першим навчальним днем ​​Кораліна хвилювалась і не знаходила собі місця. Тепер же вона знала, що нічого такого в школі не залишилося, що могло налякати її.