“Королівство” дуже скорочено (переказ) – Галина Пагутяк

Галина Пагутяк “Королівство” стислий переказ варто читати, щоб знати усі події цього фентезі скорочено.

“Королівство” дуже скорочено

Частина перша  

Події твору відбуваються у Львові. Старенький трамвай, що постійно ламався, вже під’їжджав до кінцевої зупинки і віз лише одного пасажира — п’ятнадцятирічну Люцину, яка поверталася з художньої школи. Раптом трамвай самовільно зупинився між зупинками, і до нього зайшов рудоволосий шістнадцятирічний хлопець. Він сів поруч із Люциною. Кондуктор і водій здивувалися новому пасажирові, а потім почали безперестанку чхати. Невдовзі «чхнув» і сам трамвай —та так, що в ньому потріскалися шибки.

На кінцевій хлопець зник, а замість нього Люцина побачила рудого лиса, що прямував до парку. На зупинці сидів старий дід, який торгував насінням. Люцині він ніколи не подобався, хоча пояснення цьому не було. Вона пішла додому — на вулицю Кульбабову, до квартири №14.

Мами не було — вона поїхала у відрядження продавати книжки свого видавництва. На Люцину чекав лише кіт Фелікс, який з’являвся вдома раз на кілька днів, а решту часу десь вештався. Оскільки виходив з дому він через кватирку, то найбільше кіт боявся зачинених вікон.

Почалася злива. Люцина зателефонувала мамі і дізналася, що вона повернетться за день. Дівчинка взяла фарби і аркуш, щоб помалювати. Раптом на її аркуші з’явився дивний напис: «Хто я?.. Де я?..». Це налякало Люцину. Коли напис побачив Фелікс, він занявчав і кинувся до вікна — йому треба було повідомити про це свою Королеву.

Невдовзі до Люцини завітала сусідка Гортензія, схожа на циганку. Вона з кимось розмовляла по телефону і назвала співрозмовника «мій повелителю». Потім сусідка зацікавилась малюнком Люцини з двома вежами, який їй нагадав Клуб книголюбів. Вона хотіла розповісти дівчині про це місце, але її щось укололо, і вона швидко пішла.

Насправді Гортензія була донькою Великої відьми Олівії-Гізелли-Павлонії. Мати вщипнула її, щоб та не розпатякала секрет сусідці. Відьма зневажала доньку, забороняла їй учитися читати, тому в їхній квартирі не було жодної книги. Йдучи від Люцини, Гортензія поцупила одну й заховала в сумочку. Того вечора відьма з дочкою на візку, запряженому чотирма чорними цапами вирушили до Повелителя. Візком керував довгомудик Лукаш — спритний злодій.

Під містом текла річка, яка уже двісті років була схована під землю. За цей час там оселилася різна нечисть. Одним із мешканців підземелля був опир фон Стронціус. Його житло було завалене різним мотлохом та він любив лише комп’ютер «Макінтош» на прізвисько Тосик, який, утім, часто відмовлявся працювати. Стронціус майже не виходив з дому й пив лише кров, замовлену у «Вампірнеті».

Про життя у підземеллі писав слюсар-водопровідник Мортіус у тижневику «Посейбічні і потойбічні новини». Того вечора він  шукав новини для нової статті. Він добре знав світ нечисті, але не боявся його, бо мав  мав оберіг — амулет із срібною собачою головою, подарований самим Повелителем. За це репортер мусив погоджувати всі свої матеріали з ним перед публікацією. Усе життя Мортіус мріяв про тигра і нещодавно завів його. Тигр на ім’я Ілля, або Колобок, мешкав на балконі репортера. Щоб ніхто в людському світі про це не дізнався, Мортіус нікого не запрошував додому й навіть не одружувався.

За новинами Мортіус вирушив до діда Пилипка, який торгував насінням, а в минулому був найзухвалішим грабіжником міста на прізвисько Джума. Старий розповів про лиса, який вибіг з потрощеного трамвая  і побіг у бік Медової печери, де був зачарований лицар. Це свідчило про загострення подій між Королівством та Імперією. Мортіус дізнавшись про це сам пішов до печери.

А тим часом, Лис про якого розповідав дід Пилипко, дістався Медової печери, вхід до якої охороняли коти. Вони впустили його, бо знали, що це був Марко — син Головного королівського архіваріуса Теренція, і це його Люцина бачила в трамваї. Всередині печери Лис обернувся на людину й підійшов до кованих дверей. За ними спочивав лицар Серпень — єдиний син короля Даниїла. Колись його отруїли, і він довгі роки перебував без тями. Охороняв лицаря король котів Сиволап, який чекав його пробудження, сподіваючись, що Серпень допоможе Королівству й котам перемогти крутиголовців і повернутися зі світу людей.

Повертаючись додому, Гортензія загубила книжку, вкрадену в Люцини – «Енциклопедію Королівства». Це була безцінна річ — єдиний примірник «Енциклопедії Королівства» у Серединному світі.

Після зборів упир фон Стронціус зустрівся з Повелителем на Кропив’яному цвинтарі. Упир повідомив, що лицар Серпень прокинувся і Повелитель має знищити його, аби той не повернувся в Королівство. Та Повелитель не вважав Серпня серйозною небезпекою. Він перемагав сильніших ворогів і не збирався витрачати сили на слабшого.

Тим часом Серпень, Марко й Сиволап радилися, що робити далі. Круглолиці з Імперії, яким служила нечисть, майже завоювали Королівство: нищили книги, насаджували свою музику й поневолювали людські уми. Більшість мешканців уже не вірила у свободу, адже Імперія була втричі більшою і контролювала все довкола. Та друзі вірили, що все можна виправити. Марко дістав два зачаровані мечі — його й Серпня. Вони мали найбільшу силу разом, тож друзі почали тренуватися.

Саме тоді до Медової печери дістався репортер Мортіус. Та на нього напали вовкулаки, яким Повелитель наказав ловити всіх хто буде йти до печери. Переляканий Мортіус відбився перцевим балончиком і втік. Удома він зрозумів, що своїм розслідуванням накликав на себе гнів Повелителя. Тоді його тигр Колобок уперше заговорив і запропонував утекти до Королівства. Він зізнався, що народився там і готовий боротися на стороні добра та дати бій крутиголовцям. Разом вони спустилися в стару каналізацію, щоб дістатися до королівства підземними ходами.

Вранці Люцині хтось телефонував, щодо загубленої книги, але вона не зрозуміла хто це і що від неї потрібно. Коли Люцина вийшла до магазину, біля під’їзду на неї чекав дід Пилипко. Він знайшов книгу і вирішив повернути, бо добре знав дідуся й бабусю дівчинки. Пилипко порадив дівчинці триматися подалі від її сусідки Гортензії та її матері, бо вони були відьмами.

Коли відьми кинулися до неї, Люцина прошепотіла бабусині слова — «Мене нема» — і стала невидимою. Спрячик, єдиний, хто її бачив, допоміг Люцині втекти.

Тим часом Мортіус із тигром через чарівні двері потрапили до печери, де перебували Сиволап, Марко й Серпень. Сиволап не довіряв Мортіусу, але розумів, що гість не бажав Серпню зла, адже через закляття вороги в печеру потрапити не могли. Тигра ж він не боявся — усі звірі залишалися вірними Королівству.

Серпень, Марко та Мортіус з тигром вирішили іти до Королівства. Щоб уникнути переслідування слуг Повелителя, вони спустились у підземелля, наділи протигази й рушили вздовж підземної ріки Стікс.

Вийшовши з підземелля, товариші опинилися в Граничному світі — сірому й безбарвному, оповитому туманом. З’явилися з’їдлики, що висмоктали туман. Марко пояснив: колись ці істоти осушили болота й зробили світ придатним для життя, та граф Шкробель, слуга крутиголовців, спотворив їх чарами. Вони перетворилися на злидників, які знищили все довкола, зробивши світ мертвим і бідним.
Марко сказав, що їм треба дістатися замку Шкробеля, де міститься Великий Льох — шлях до Королівства. Дорогою вони зустріли діда Люстія, який погодився провести їх до Замку. Дорогою дід розповів, що був письменником із Серединного світу, але не міг потрапити в Королівство через те, що колись знищив власну книгу. Тому тепер він жив в Граничному світі. Дід додав, що бідність тут спричинена не лише браком знань, а й лінощами та небажанням діяти.

Тим часом Люцина, вийшовши з автобуса, теж опинилася в Граничному світі. З енциклопедії Королівства вона дізналася, що, аби перейти в Серединний світ або Королівство, їй потрібно дістатися Замку. У передмісті Люцина зустріла стареньку бабусю, якій допомогла з водою. Та нагодувала її, пообіцяла показати коротку стежку до Замку й попросила написати літери, бо мешканці цього світу були неписьменними. Люцина написала А, Я і Ї. Вранці вона вирушила до Замку. Дорогою, промовивши закляття, дістала яйце з дупла верби.

У Замку Люцина побачила відьом з автобуса, тому вирішила сховатися в підземеллі. Там вона познайомилася з Сонею — донькою бібліотекаря Замку, яка доглядала за книгами й жила з привидами Яськом та Мацьком.  Вони потоваришували. Соня попросила Люцину допомогти зібрати книги, які відьми повикидали. Люцина погодилась, хоч їй і було страшно. Соня розповіла, що чула про наближення лицарів, які можуть їх захистити. Дівчата вирушили збирати книги, а привидів попросили попередити лицарів про засідку.

Нечисть продовжувала прибувати до Замку. Туди приїхав і Повелитель. Люцина разом із Сонею бачила, що вже прибула і Гортензія з матір’ю. Щоб не викликати підозр, дівчата повернулися до своєї кімнати. Тим часом Повелитель наказав очистити бібліотеку та зробив з неї свою штаб-квартиру. У Замку зібралась уся нечиста сила, яка мала на меті не пропустити принца Августа (тобто Серпня) до Королівства. Повелитель боявся не виконати наказ Імперії. До нього приєднався опир фон Стронціус.

Тим часом довгомудик Лукаш привів Соню — її спіймали, коли вона збирала книги. Повелитель наказав замкнути дівчину в кімнаті біля входу в Королівство. Стара відьма тієї ж ночі вирушила у місто й нашкодила байкерам-крутиголовцям з Імперії. Вранці розлючені байкери все ж дістались до замку і нагадали Повелителю, що він має не дати Серпню потрапити в Королівство, адже того дня його батько мав зректися престолу.

У цей час Серпень дістався до замку і знайшов Люцину, яка розповіла йому все що знала та показала Енциклопедію. З неї Серпень дізнався, що Люцина має королівську кров і перебуває під його захистом. Завдяки магії дівчина намалювала двері, через які вони потрапили в іншу частину Замку та звільнили Соню. Сиволап же покликав своїх котів для вирішальної битви.

На шляху до Королівства уже стояв Повелитель, його свита та байкери-крутиголовці. Спершу Повелитель хотів битися з Серпнем, але коли дізнався, що Марко — нащадок Лицаря Королівських Окулярів, який колись його поранив, викликав на двобій саме його. Бій був запеклий. Коли довгомудик Лукаш підставив Маркові підніжку, той упав, і Повелитель приставив меч до його горла.  Серпень спробував урятувати друга, але мечі самі зірвалися з рук і почали битися між собою.

У хаосі Лукаш розбив чарівне скельце старої відьми, а Гортензія випадково вистрелила з пістолета й ледь не вбила Марка. Постріл зупинив меч. У цей час прибула армія котів Сиволапа й оточила Замок. Повелитель визнав поразку та наказав відступати. На прощання стара відьма щось прошепотіла Люцині, від чого та зблідла.

Після цього відкрився прохід у Королівство, і вся компанія, до якої приєднався кіт Люцини Фелікс, рушила вперед.

Частина друга «Повернення Королівства»

Коли Серпень прибув до Королівства, він дізнався, що того ж ранку помер його батько — король Даниїл. На площі збиралися люди, а з дерев обпадало кольорове листя, хоч надворі ще було літо.

Принц із друзями вирішив тимчасово сховатися в домі Онися — сивого діда, якого всі поважали за мудрість і знання. Серпень хотів перепочити, адже Люцина після подорожі так і не прокинулася, і всі хвилювалися за неї. Тим часом Сиволап збирав армію, яку згодом мав очолити принц. Марко розповів Онисьові, що Люцина, ймовірно, королівської крові, бо Енциклопедія Королівства належала лише королівській родині.

Мортіус, не знаючи, як поводитись в Королівстві, вирішив допомогти Серпневі повернути трон. У бібліотеці Онися, він знайшов місцеву казку, схожу на «Сплячу красуню», і зрозумів, як можна допомогти Люцині.

Тієї ж ночі Серпень згадав свій останній день у Королівстві: як не дозволив батькові підписати наказ, що давав Імперії право будуватися на їхній землі. Після цього він знепритомнів і опинився у Серединному світі.

Наступного дня Марко пішов до свого батька — Королівського Архіваріуса. Там усе було перевернуто, але сховок із магічними речами лишився неушкодженим. Марко забрав їх і залишив батькові послання, написане чарівним пером. Біля палацу він зустрів принца з Онисьом, які ходили прощатися з королем. Розпорядник похорону Йосиф упізнав Серпня і пообіцяв повідомити вірних підданих, що принц живий.

У парку магічна куля Марка розбилася, і з неї вирвалася темна тінь. Марко ще не знав, що в цю мить крутиголовці вбили його батька.

Жінка вирушила до будинку книголюбів — до Повелителя.  Олімпія запропонувала йому угоду: зняти з неї закляття в обмін на зцілення його рани й перенесення в місце абсолютної свободи — без слуг, панів і болю. Повелитель погодився й зник, а його слуга Лукаш пообіцяв змінити своє життя.

Повертаючись додому трамваєм, Олімпія вголос вимовила слово «Королівство». Після цього кондукторка, що була в трамваї, почала чхати, а за нею і трамвай. Знову повилітали шибки і розлетілось скло. Олімпія хотіла вибачитись, що так необережно повела себе, але кондукторка не чула її і вважала, що це террористи підірвали бомбу.

Вдома Олімпія побачила, що з малюнка Люцини зник будинок Повелителя, а з її зап’ястя — мітка закляття. Вона дістала схований ключ, відчинила книжкову шафу й сказала книжковим гномам, що повертається до Королівства й залишає їм повну свободу.

Тим часом у Королівстві тигриця Іляна порадила Мортіусу тікати з будинку Онися. Вона знала, що скоро туди прийдуть крутиголовці, бо бачила це уві сні. Мортіус передав її слова Онисю. Дідусь сказав, що спершу вночі вони мають сходити в одне місце, а Мортіус залишиться за головного й у разі небезпеки виведе всіх та сховає.

Уночі Онисьо, Марко й Серпень вирушили до Ради Старих — дванадцяти осіб, чия влада в окремих справах була більшою за королівську. Саме вони вирішували, хто стане наступним королем. Імператор давно прагнув підкорити або знищити їх, але не знав, де вони перебувають, і навіть його головний маг не міг допомогти. Тим часом Мортіус складав план боротьби з крутиголовцями, спираючись на свій воєнний досвід із Серединного світу.

Нарешті прокинулася Люцина, яка проспала три дні. Вона хотіла зателефонувати мамі, але Мортіус відмовив її — телефони могли прослуховувати. Невдовзі Фелікс повідомив, що до будинку приїхали крутиголовці. Друзі вийшли через чорний хід і дісталися їхнього автомобіля. Іляна виманила водія, його зв’язали, а Мортіус сів за кермо й вивіз усіх подалі.

У цей самий час до Королівства прямували двоє. З боку Імперії ріку перелетів злий перевертень у подобі чорного птаха. А з боку Серединного світу вирушила Олімпія. Коли Олімпія опинилася біля Вежі вона переодягнулась і почала обмірковувати подальші дії. У Вежі до неї прийшли книжкові гноми з «Енциклопедії Королівства» й повідомили їй, що насправді вона — законна королева.

Тим часом в Серединному світі стара відьма відчула втечу Олімпії. Вона зізналася доньці Гортензії, що жодної справжньої книги не спалила, і померла.

На зібрання Ради Старих в домі аптекаря прибули Марко, Серпень та Онись. Спершу члени Ради покликали Марка й повідомили про смерть його батька, який був одним з них. Потім Маркові подякували за порятунок принца й попросили не втручатися далі. Серпневі ж наказали вирушити до Вежі біля Чарівного лісу, аби знайти втрачене, взявши з собою Сиволапа. Онисю ж запропонували місце в Раді замість убитого Архіваріуса, і той погодився.

Тим часом немолодий Імператор уперше вирушив до Королівства. Нікому не довіряючи, він узяв із собою міністрів, які могли за його відсутності вчинити переворот. Під час переправи через ріку з’явилося чарівне зелене місиво, що зірвало подорож. Розлючений Імператор наказав оголосити, що візит скасовано через державну зраду, й замислився, кого зробити показовим винуватцем.

Тим часом Мортіус, керуючи викраденою машиною, запропонував надрукувати у друкарні листівки з новиною, що принц живий і Королівство ще можна врятувати. Усі підтримали ідею, а охоронець друкарні Роланд охоче допоміг. Люцина, подорожуючи з друзями, почувалася в Королівстві як удома й усвідомила, що родина приховувала від неї правду.

Марко повернувся до будинку Онися й побачив, що крутиголовці вже там побували. Не знаючи, де друзі, він залишився чекати їх там. На самоті Марко згадував батька й те, як у дитинстві вирішив стати магом після зустрічі з фокусником, який відкрив йому бачення майбутнього.

Уночі друзі розповсюджували листівки, а під ранок Мортіус повіз їх до центральної телефонної станції, щоб зірвати прослуховування всіх телефонів. Дорогою він випадково врізався в авто крутиголовців — почалася погоня. Машина злетіла в озеро, але всім вдалося врятуватися й сховатися. В укритті Люцина розповіла про чарівне яйце з Граничного світу, яке дивом залишалося неушкодженим.

Того ранку принц Серпень і король котів Сиволап дісталися Чарівного Лісу та Вежі, де їх зустріла Олімпія. Вона зізналася Серпневі, що є його матір’ю. У двадцять один рік Олімпія зустріла в Серединному світі Даниїла — пораненого після поєдинку з чорним птахом. Зрозумівши, що він із Королівства, вона привела його додому, де її мати разом із матір’ю Гортензії вилікували майбутнього короля.

Кохання Даниїла й Олімпії зняло прокляття її роду, і вона змогла повернутися до Королівства. Невдовзі Даниїл став королем, Олімпія — королевою, і в них народився Серпень. Та з часом король почав дивно поводитися: зачинявся в кабінеті й говорив, що кров чорного птаха руйнує його самого й Королівство. Зрештою він таємно пішов до Граничного світу, щоб сховати чарівне яйце, без якого Імперія не здатна захопити їхній світ.

Одного дня до Олімпії прийшов чоловік у чорному з жовтими хижими очима, назвався членом Ради Старих і наказав покинути Королівство, залишивши Серпня там, як майбутнього короля. Вагітна другою дитиною, вона підкорилася й повернулася до Серединного світу. Серпень зрозумів, що її ошукали, адже Рада Старих складалася з дванадцяти осіб і не ухвалювала рішень одноосібно.

Вранці Мортіус разом із дівчатами та тиграми зайшли до готелю, щоб відпочити. Згодом вийшовши на вулицю, друзі побачили чарівний напис на бруківці, що кликав їх і вказував дорогу. Йдучи за вказівниками, Люцина на мить відстала від інших, і якийсь дід попросив її про допомогу. Коли дівчина нахилилася, він спробував викрасти з торбинки чарівне яйце. Та кольорові миші Соні покусали злодієві руку. Дід закричав, почав зменшуватися, міняти подоби й зрештою зник. Друзі збіглися на крик, а тигриця Іляна пояснила, що це був могутній злий чаклун, який тепер полюватиме на Люцину та яйце, тож дівчину потрібно охороняти.

У цей час до Люцини прилетіла біла ворона Аона й попросила сховати яйце. З’явився чорний птах, і між ними почалася битва. Завдяки Люцині, яка відгадала загадку перемогло добро, і птахи зникли залишивши по пір’їні.

Невдовзі до альтанки прийшли Олімпія, Серпень і Церемоніймейстер. Люцині одягли корону, і королівська родина знову була разом.

Епілог: ЩО БУЛО ПОТІМ

У Серединному світі
Серединний світ названий так, бо люди в ньому час від часу схиляються то до добра, то до зла, і важко передбачити їхні вчинки. Зникнення Олімпії, Люцини та Мортіуса майже ніхто не помітив. Гортензія навчилася читати і переїхала до села. Вона дізналася, що її мати Олівія-Гізелла-Павлонія виябула охоронцею королеви та вела подвійну гру — справжній Джеймс Бонд у спідниці. Фон Стронціус полагодив комп’ютер Тосика і оселився у відлюдькуватому, але сухому будинку. Довгомудик Лукаш став першокласним автомеханіком. Лише Сиволап іноді навідувався до Серединного світу, щоб забирати покинутих кошенят до Королівства.

У Граничному світі
Межа між Граничним світом і Королівством зникла, і тут почалися постійні дощі, які спершу змили злидників, а потім все навколо заросло деревами. У цей світ прибули перелітки і почали доглядати за рослинами. Життя мешканців покращилося. Бібліотекарка Соня повернулася до свого замку й почала ремонт. Згодом до неї приїхав Мортіус з Тигрикиком, привіз чарівну білу квітку, яка зняла закляття з привидів Яська та Мацька, і вони стали вільними. Потім Мортіус запропонував Соні одружитися і залишився з нею.

У Королівстві
Олімпія стала рішучою і впевненою королевою. Вона видала укази, які змусили крутиголовців покинути її землі. Її найкращою подругою та охоронцею стала тигриця Іляна. Олімпія навіть прийняла запрошення Імператора відвідати його землі. Вона не боялася підступу та зради, бо її діти були готові стати новими правителями. Серпень і Люцина займалися навчанням, а Марко відправився у подорож. Чаклун із Імперії зник, перетворившись на Чорного Птаха, що шукав чарівне яйце, а Білий Птах полював на Чорного. У кожного з них, була своя таємниця, яку ніхто не хотів відкривати…