“Козак і король” Руданський аналіз – тема, ідея, основна думка, композиція та текст твору.
Спiвомовка С. Руданського Козак i король
побудована на фольклорному сюжетi: тут i казковi елементи, i загадки, i легенди про кмiтливiсть запорожцiв та ïхню готовнiсть завжди прийти на домогу iншим. Козак виручив пана, замiсть нього вiдгадав загадки короля, давши дотепнi вiдповiдi. Як у казцi, король дотримав слова i нагородив козака.
“Козак і король” аналіз
Тема “Козак і король”: зображення пана, який не зміг дати відповіді королю на його загадки і скористався допомогою козака.
Ідея “Козак і король”: Засудження жадібності, безглуздя, невміння логічно мислити (пан); возвеличення кмітливості, винахідливості, рішучості (козак).
Основна думка: тільки той здобуває перемогу, хто працьовитий, безкорисливо допомагає іншим; у першу чергу в людині цінується не її матеріальне забезпечення, а розум.
Композиція “Козак і король”:
Експозиція: звернення пана до короля, щоб той дозволив йому взяти воєводство, а король запропонував за це відгадати «три штуки».
Зав’язка: згода козака допомогти панові у виконанні складних завдань.
Кульмінація: козак замість пана успішно витримав іспит перед королем, давши відповідь на «три штуки».
Розв’язка: мрія пана здійснилася; козак у золоті вирушив додому.
Степан Руданський “Козак і король” читати текст онлайн
Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
«Відгадай три штуки,
Відгадаєш — тоді на!
А як ні — на муки!
Перша штука: скільки зір
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світа!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік
Для того розсуду!»
Відійшов багач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати — так біда,
А вгадати — трудно!
Сидить плаче неборак,
Козак проїжджає…
«Чого плачете ви так?» —
Багача питає.
Той і каже, так і так!..
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!»
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля.
Король поглядає:
«А що, пане, скільки зір?» —
З міною питає.
А той поли ті підняв,
Чи як довелося,
«Стілько, — каже, — в небі зір,
Скілько тут волосся».
Задумався сам король
Від сего відвіту.
«Ану, — каже, — покажи
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
«Отут середина!»
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» —
Козака питає.
«Думаєте, що я пан!»
«Або що за річі?»
«То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!»
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!
