Легенда про заснування Риму (про Рема і Ромула)
Римляни вважали себе нащадками Енея — славетного лицаря-героя. Після знищення ворогами його рідного міста Трої Еней урятувався. Приплив кораблем в Італію, об’єднав місцеві племена латинян на берегах річки Тибр і нібито заснував нове царство.
Пройшли століття. І от якось престол у цьому царстві захопив негідник Амулій. Він насильно відібрав владу в свого старшого брата Нумітора, а його маленьких онуків-близнюків наказав утопити в Тибрі.
Але кинутий на мілководді кошик не потонув. Хвилями його прибило до берега поблизу пагорба Палатин. Немовлята зголодніли, намокли і почали голосно плакати. Саме в цей час до річки підійшла величезна вовчиця, щоб напитися води. Почувши дитячий плач, вона не накинулася на близнюків, а пожаліла їх: облизала, обігріла своїм диханням і нагодувала молоком.
А незабаром дітей побачив пастух і приніс їх додому. Пастух та його дружина назвали братів Ромулом і Ремом і виховали їх відважними та сильними юнаками. Вони стали ватажками сільської молоді, головними учасниками численних сутичок, які виникали через викрадення худоби чи поділ пасовищ. Адже подейкували, що батьком близнюків був сам бог війни Марс. Поступово брати згуртували біля себе загони однодумців і підняли повстання проти царя-самозванця. Так Ромул і Рем повернули владу дідусеві Нумітору.
Самі ж брати зі своїми родинами переселилися на берег Тибру — у ті місця, де їх урятувала вовчиця. Там на семи пагорбах вони вирішили закласти нову столицю свого царства. Але ніяк не могли домовитися, звідки починати будівництво міста і яким воно буде.
Під час чергової сварки надто запальна вдача близнюків призвела до трагедії: Ромул ударив Рема так сильно, що той упав мертвим. Засмучений брат поховав його на пагорбі Чорної вовчиці, біля якого знаходилася печера їхньої рятівниці.
На пагорбі, де пролилася братня кров, і були зведені перші укріплення міста. Сталося це 21 квітня 753 року до нашої ери. Саме цю дату і вважають днем заснування Риму. Місто назвали ім’ям свого засновника (Рим — по-латині Рома). Тож, Ромул і став його першим царем, або, як тоді називали, Рекс. Відтоді й досі римляни вважають Ромула батьком і захисником свого міста.
“Легенда про заснування Риму” скорочено
Римляни вірили, що їхній рід походить від героя Енея — троянця, який урятувався після знищення Трої. Еней приплив до Італії, де з часом об’єднав племена й заснував нову державу.
Через багато років владу в цій державі захопив жорстокий цар Амулій. Він відібрав престол у свого брата Нумітора й наказав утопити його онуків — двох немовлят, Ромула і Рема. Але доля зберегла дітей: кошик із ними прибило до берега річки Тибр.
Там малюків знайшла вовчиця. Вона пожаліла їх: облизала, зігріла і нагодувала своїм молоком. Згодом їх підібрав пастух і разом із дружиною виростив Ромула й Рема сильними, хоробрими юнаками. Вони стали ватажками серед сільської молоді, брали участь у сутичках із ворогами, захищали своє право на землю й худобу.
Коли брати дізналися правду про своє походження, вони зібрали військо й повалили злого царя Амулія, повернувши владу дідусеві Нумітору. Потім Ромул і Рем вирішили побудувати нове місто на тому самому місці, де їх врятувала вовчиця.
Але між братами виникла сварка — вони не могли домовитися, з якого пагорба почати будівництво. У розпалі суперечки Ромул штовхнув Рема і той помер. Він поховав брата на тому самому пагорбі, де колись їх урятувала вовчиця.
21 квітня 753 року до нашої ери Ромул заклав перші мури нового міста, яке назвали на його честь — Рим. Ромул став першим царем (Рексом) цього міста. Відтоді римляни вважають його своїм засновником і захисником.
