Лев Давидович Ландау біографія відомого фізика і цікаві факти з його життя розкажуть за що він отримав Нобелівську премію.
Лев Давидович Ландау коротка біографія
Народився 9 (22) січня 1908 року в Баку. Його батько був відомим інженером-нафтовиком, а мати – лікарем.
У 1922 р Ландау вступив до університету Баку; через два роки він перевівся на фізичний факультет Ленінградського університету. У 1927 р Ландау вступив до аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту, де він працював над магнітною теорією електрона і квантовою електродинамікою. З 1929 по 1931 р Ландау перебував у науковому відрядженні в Німеччині, Швейцарії, Англії, Нідерландах та Данії.
У 1931 р переїжджає до Харкова і стає керівником теоретичного відділу Українського фізико-технічного інституту. Одночасно він завідує кафедрами теоретичної фізики в Харківському інженерно-механічному інституті та в Харківському університеті. Академія наук СРСР присудила йому в 1934 вчений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації, а в наступному році він отримує звання професора. Ландау вніс великий вклад в квантову теорію і в дослідження природи і взаємодії елементарних частинок.
У 1937 р Ландау на запрошення Петра Капіци очолив відділ теоретичної фізики в новоствореному Інституті фізичних проблем в Москві.
У 1937 р Ландау одружився на Конкордії Дробанцевій. У них народився син.
У 1962 отримав Нобелівську премію з фізики за піонерську теорію конденсованих середовищ, перш за все рідкого гелію
7 січня 1962 року Ландау потрапив в автокатастрофу і знаходився протягом 59 діб в комі. Його врятували, але після аварії Ландау практично перестав займатися науковою діяльністю.
Ландау помер 1 квітня 1968, через кілька днів після операції по усуненню непрохідності кишечника.
Лев Давидович Ландау цікаві факти
Дуже обдарований математично, Ландау навчився диференціювати в 12 років, а інтегрувати – в 13.
Нобелівську премію отримав у віці 54 років
У Берлінському університеті він зустрівся з А. Ейнштейном, в Гетінгені відвідував семінари М. Борна, потім в Лейпцигу зустрівся з В. Гейзенбергом. У Копенгагені працював з Нільсом Бором, якого з тих пір вважав своїм єдиним вчителем.
Єдиною не фізичною теорією Ландау була теорія щастя. Він вважав, що кожна людина повинна і навіть зобов’язана бути щасливою. Для цього він вивів просту формулу, яка містила три параметри: робота, любов і спілкування з людьми.
Ландау не терпів пихатості, і його гостра, часто дотепна критика іноді створювала враження про нього як про людину холодну і навіть неприємну. Але П. Капіца, який добре знав Ландау, відгукувався про нього як про “людину дуже добру і чуйну, завжди готову прийти на допомогу несправедливо скривдженим людям”.
