Написати листа одній з героїнь твору О. Кобилянської “Меланхолійний вальс” Марті, Софії чи Ганні допоможуть приклади викладені нижче.
Лист героїні твору “Меланхолійний вальс”
Мист до Марти “Вальс меланхолійний”
Дорога, Марто!
Я прочитав про твій життєвий шлях у творі Ольги Кобилянської «Меланхолійний вальс». Твоя доброта, щирість, чуттєвість до музики, до людей — усе це справило на мене велике враження.
Мені дуже близька твоя мрія стати вчителькою — це нелегка, але благородна справа. Але ще більше мене зворушило, як сильно ти турбувалась про інших: підтримувала Ганну, допомагала Софії, навіть коли було важко й не було грошей. Ти проявила людяність і справжню дружбу.
Твоє ставлення до Софії — мене вразило. Ти не просто прийняла її як співмешканку, ти намагалася зрозуміти її, підтримати та допомогти. Ти стала для неї справжньою підтримкою.
Я хочу, щоб ти ніколи не втрачала своєї чуйності та доброти. Але і не забувала про себе, щоб завжди знаходила час на свої мрії та бажанню. Я радий, що ти вийшла заміж і стала мамою — ти заслуговуєш на любов і турботу, які так щедро дарувала іншим.
З повагою,….
Лист до Софії з твору “Вальс меланхолійний”
Дорога Софіє,
Твоя історія дуже зворушила мене, тому я вирішив написати тобі листа. Ти жила в світі музики, витонченості, глибоких почуттів. Ти творила прекрасну музику, що змушувала задуматися, плакати, відчувати. Але життя жорстоко обійшлося з тобою. Зрада коханого, смерть матері, байдужість родичів — усе це розбило твоє серце.
Я щиро шкодую, що ти залишилась одна в ті моменти, коли найбільше потребувала підтримки. Але знай: твої подруги — Ганна й Марта — щиро тебе любили. Вони зберегли в серці спогади про тебе, про твою музику, про твій «Меланхолійний вальс».
Мені здається, якби ти змогла пережити цей складний період, то в твоєму житті усе б змінилося. Варто було попросити друзів про допомогу, не боятися бути слабкою. Люди, які тебе люблять, завжди знайдуть сили підтримати. І твоя музика ще довго жила б — не лише в серцях тих, хто тебе знав, а й на великих сценах.
Дякую тобі за ніжність, за силу і за музику.
З повагою…
Лист до Ганни з твору “Вальс меланхолійний”
Дорога Ганно!
Після прочитання новели Ольги Кобилянської «Меланхолійний вальс» я довго думав саме про тебе. Ти вразила мене своєю внутрішньою силою, впевненістю та прагненням до мистецтва. Я бачив у тобі образ сучасної жінки: незалежної, самодостатньої, з чіткою метою — поїхати до Італії й реалізувати себе як художницю. Це викликає захоплення.
Та попри свою силу, ти виявила справжню душевну глибину, коли прийняла Софію. Спочатку тобі не подобалась поява сусідки, та згодом ти полюбила її, захопилась її музикою. Мені здається, саме тоді в тобі відбулося якесь внутрішнє перевтілення — ти відчула справжнє мистецтво в музиці, навчилась бачити глибину в іншій людині.
Я радий, що ти таки здійснила свою мрію, поїхала до Риму, стала мамою. Це доводить, що в житті можна поєднувати мистецтво й материнство, незалежність і любов.
З повагою, …
