М. Шашкевич «Веснівка» аналіз

М. Шашкевич «Веснівка» аналіз твору – тема, ідея, жанр, художні засоби допоможе підготувати літературний паспорт. Поезія “Веснівка” написана у формі діалогу, у творі автор намагався відобразити алегоричні образи.

Шашкевич «Веснівка» аналіз

Автор – Маркіян Шашкевич

Роки написання – 1835–1836

Тема: звернення квітки до весни з проханням «згорнути весь світ до себе».

Ідея: висловлення співчуття весни до квітки з приводу можливої загибелі через імовірний мороз, вихор, бурю.

Основна думка: возвеличення краси, яка прагне протистояти лиху.

Жанр: літературна веснянка (М. Шашкевич започаткував цю традицію в українській літературі).

Композиція: діалог між квіткою і весною.

Художні засоби М. Шашкевич «Веснівка»

• Звертання: «Нене рідная!», «Доню, голубко!».
• Риторичні оклики: «Нене рідная!», «Доню, голубко!», «Весь світ до себе!».
• Порівняння: «була, як сонце, ясна, як зоря, красна».
• Зменшувально-пестливі слова: «ненька», «раненько», «любко», «личко», «голівонька», «листоньки».
• Метафори: «вихор свисне», «мороз потисне», «буря загуде», «краса змарніє», «личко зчорніє».

Алегорична спрямованість твору М. Шашкевич «Веснівка»

«Веснівка» належить до значної частини поезій М. Шашкевича, які пройняті громадянською тугою в умовах національного і со­ціального гніту.

Квітка просить весну дати їй таку долю, щоб вона «зацвіла, весь луг скрасила», щоб була, «як сонце, ясна, як зоря, красна…» Звичайно ж, веснівка алегорична. В ясній долі М. Шашкевич уявляв майбутнє України. У долі нашої країни поет передбачає і вихор, і мороз, і бурю. Пророцтво Шашкевича повністю збулося: мороз притиснув — «і краса змарніла». Україна втратила свій національний колорит, стала безликою під пресом тоталітарного режиму.

Веснівка письменника завершується сумно: «Жаль серцю буде». Цей сум і досі проймає наші серця.

Ідейно-художній аналіз

М. Шашкевич створює поетичну картину, яку можна розуміти й алегорично. Квітка (цвітка) просить матусю-весну, щоб та допомогла їй швидше розквітнути, привернути до себе увесь світ своєю красою. А ненька остерігає необережну квіточку, яка не розуміє, що ще можуть бути мороз, вітер, які знищать її красу.

Так і матері застерігають своїх доньок, які прагнуть швидше подорослішати. Вірш нагадує народну пісню, містить ознаки національного гуцульського колориту, зокрема діалектизми.