«Малі козаки» І. Крип’якевич аналіз оповідання наведений в цій статті.
«Малі козаки» І. Крип’якевич аналіз
Тема: зображення часів боротьби українського козацтва з польськими паничами на чолі з Б. Хмельницьким; мрія малих хлопців стати козаками, присвятити своє життя, навіть віддати його, якщо потрібно, за визволення України від загарбників, за вільне життя.
Ідея: уславлення прагнень хлопців, малих козаків, служити народові, його інтересам, а також Б. Хмельницького, який уболівав за долю рідного краю.
Основна думка: ніхто не знаходиться осторонь, коли Україні загрожує небезпека, поневолення; навіть мале козацтво намагається довести власну значимість. «Ми молоді, але готові віддати на службу вітчизні все наше життя, а як буде треба, то й смерть приймемо для добра України…»
Жанр: історичне оповідання за часів Хмельниччини.
Герої твору: Василько Романів, Лесь Береза, Остапко Варениця, Грицуню Петрів, Михайло Олійник, Іванко Чорний, Степан Великий, Петрусь Карпенко, Михалко Дяченко, дід Стефан, Б. Хмельницький.
Композиція “Малі козаки”
Твір складається з чотирьох частин:
I. Знайомство з хлопцями; їх прагнення стати козаками; промова козацтва до селян.
II. Опис козацького війська, задум хлопців організувати козацтво.
III. Озброєність малих козаків, бажання хлопців боронити волю України.
IV. Обирання Василька отаманом малих козаків; раптова зустріч хлопців із Б. Хмельницьким.
Експозиція: випасаючи власну худорбу, хлопці намагаються побачити козацтво, яке йшло повз села Нова Воля.
Зав’язка: промова козаків до селян від імені Б. Хмельницького; Кульмінація: утворення малого козацтва, прагнення козаків боронити Україну від будь-якого ворога, поневолювання.
Розв’язка: зустріч малих козаків із Б. Хмельницьким, його промова до них: «Приймаємо вас, малі козаки, до запорозького війська».
Опишіть зовнішності козаків у оповіданні “Малі козаки”
«Наші лицарі сиділи на рослих конях, прибрані були в сині жупани, підпоясані жовто-золотими поясами, на головах мали високі шапки, через плече рушниці, при боках висіли довгі криві шаблюки, а при поясі ще якесь знаряддя. Сідло у одного було дивної роботи, вкрите оксамитом чи якоюсь іншою дорогою матерією, а уздечка хіба посаджена самоцвітом, так світилася». «Попереду їхали козацькі музики. Всі на конях з інструментами, аж дивно було глядіти. Інструментів було без числа, а такі незвичайні, що у нас ніколи не відали. Одні грали на трубах і сурмах; труби були то великі, то маленькі. Довгі і короткі, деякі кручені, дивної, форми, а всі світилися, як золото. Інші козаки били в бубни, а бубни також були різної.величини: деякі дуже великі і голосні, а інші маленькі, що дрібонько торохкотіли. їхали на конях і бандуристи з великими бандурами перед собою, а пальцями водили по струнах то швиденько, то спроквола. Се була дивна музика». «їхали козаки в рядах, різними відділами зі старшиною. Десять козаків — то був десяток, а коло них їхав отаман. Сто козаків — се була сотня, а старшим був сотник, і він їхав перед своїм відділом. Тисяча козаків — се був полк, а старшиною був полковник; але в деяких полках було більше козаків, певно, по кілька тисяч. Копелий старшина мав відзнаку своєї, власті: полковники мали золочені булави, сотники тримали в руках менші булави, пірначі, а отамани мали прості палиці, тільки деякі були з булавами. Кожен відділ козаків мав свій знак: десятки мали малі прапорці, а називали їх «значками»; сотні мали більші прапори; а найбільші і найгарніші були полкові хоругви. Козацькі прапори були різної, краски: деякі червоні, інші сині, ще інші — жовті. На кожнім прапорі був інший знак: тут ангел з мечем в руці, там хрест, там знов хрест над півмісяцем; деінше намальовано козака з рушницею через плечі; то знов руки з мечем, або якогось звіра, або птицю. Говорили люди, що се знаки різних міст і повітів, з яких прийшли козаки. Козаки були в різних одягах, найбільше мали на собі сині і червоні жупани, а на головах великі шапки. Але деякі були в залізних збруях, панцирах, а як їхали, залізо дзвеніло глухим голосом. Оружжя мали всілякі: стрільби і рушниці, шаблі, пістолети; деякі відділи мали в руках довгі списи, дерев’яні із залізними кінцями, інші були з луками через плечі. Позаду за кожним полком везли військові гармати. Се були тяжкі, великі штуки з широкими чорними гирлами. За гарматами їхали довгі вози з військовими припасами; везли кулі, пороху залізних скринях, всякі харчі — муку, сухарі, сушене м’ясо і рибу і всякі інші потрібні речі».)
«…До козацького війська кожному можна йти; козаки — се такі самі люди, як в нашім селі, тільки не хочуть слухати пана і не роблять панщини. До війська приймають кожного, хто захоче до них приступити. Парубки з нашого села говорили, що підуть з козаками…»
