“Мандри і подвиги Лицаря Горчика” скорочено

Галина Малик “Мандри і подвиги Хитромудрого Лицаря Горчика” скорочено читати

У прадавні часи в Україні жили хоробрі лицарі, які боролися з різними чудовиськами, особливо зі зміями, що постійно вимагали собі в жертву красунь. Одного разу на півночі з’явився страшний Багатоголовий Змій-Горинич, здатний за раз проковтнути ціле село. Князь Галицький скликав усіх лицарів на велику нараду, щоб вирішити, як перемогти чудовисько.

Почувши про це, молодий, але відважний лицар Горчик вирішив вирушити в дорогу. Він підготував свою вередливу конячку Кобурку, прикрасив її та себе символами конюшини й поїхав до князя. Дорогою Горчик зупинився на ніч у лісі, де зустрів дивну істоту — Того-Що-В-Дуплі-Сидить. Той не зміг налякати лицаря й пообіцяв тричі допомогти йому в біді. Разом із ним до торби Горчика потрапив і Грець — кумедна, але хитра нечиста сила.

Подорожуючи далі, Горчик біля озера зустрів маленьку Русалоньку, яку дражнили інші через її незвичайний золотисто-рожевий хвостик. Лицар пожалів її й посадив у банку, щоб відвезти до князя Галицького, де їй було б краще.

Згодом Горчик потрапив у гори, де мешкав злий Той-Що-Печери-Риє, який ненавидів лицарів і заманював їх у пастки. Коли Горчик сховався від дощу в печері, ворог завалив вихід камінням. Та тут уперше допоміг Той-Що-В-Дуплі-Сидить: він зруйнував кам’яний завал, і лицар зумів вибратися назовні.

Після цього Горчик опинився в іншому князівстві, де жила родина Зайвих. Серед братів перші двоє були дурниками, а Третій Зайвий був найрозумнішим — кмітливий, талановитий і допитливий юнак. Дізнавшись про лицарську нараду у князя Галицького, він вирішив також вирушити туди, щоб спробувати щастя.

Дорогою Третій Зайвий натрапив на сплячого Горчика. Коли лицар прокинувся, вони познайомилися й з’ясували, що обидва прямують на турнір. Третій Зайвий погодився стати банконосцем Горчика та нести Русалоньку. Від нього лицар дізнався, що переможець Багатоголового Змія-Горинича зможе одружитися з красунею Каролею.

Під час подорожі друзі заїхали до темного лісу й натрапили на хатинку на курячих ніжках, де жила Баба Яга. Вона виявилася зовсім не такою страшною, як у казках: носила джинси, кросівки, пірсинг і пригощала мандрівників піцою та фастфудом. Проте небезпека все ж була поруч — Баба Яга привела маленьких людожерів. Завдяки хитрощам Того-Що-В-Дуплі-Сидить людожери самі себе знищили в дивній грі, а Яга всиновила останнього з них і стала турботливою мамою Ягою. Вранці вона нагодувала гостей і  провела в дорогу.

Невдовзі мандрівники побачили камінь із вказівниками доріг. Горчик обрав небезпечний шлях, бажаючи прославитися. Так вони потрапили в Блакитно-помаранчеве королівство, де під час виборів мешканці були дуже агресивні. Місцеві лицарі напали на мандрівників, але завдяки чарівним яйцям, які кидали ворони, небезпеку вдалося подолати. Це була друга послуга Того-Що-В-Дуплі-Сидить.

Невдовзі почалася буря, і перед друзями з’явився страшний дванадцятиголовий Змій-Горинич. Його голови сварилися між собою через те, що одна проковтнула смердючого гнома й спричинила біль у шлунку. Горчик запропонував несподіване рішення — заліпити рот тієї голови золотим скотчем. Іншим головам сподобався блиск, і вони теж захотіли бути заліпленими. Коли всі роти були закриті, Горчик і Третій Зайвий швидко втекли.

Незабаром Змій вибухнув, бо не зміг випустити вогонь. Так Горчик здобув славу Хитромудрого Переможця Дванадцятиголового Змія-Горинича. Разом із Третім Зайвим він рушив далі, а злий і незадоволений Грець бурчав у торбі, передчуваючи нові пригоди.

Лицар Горчик, Третій Зайвий і їхні супутники дісталися берега великого озера та вирішили відпочити. Поки друзі спали, Кобурка паслася, а Грець заліз у воду. Потім мандрівники за порадою Того-Що-В-Дуплі-Сидить вирішили збудувати пліт і переплисти озеро. На заклик Того-Що-В-Дуплі-Сидить з’явилися лісовики, мавки та потерчата, які швидко зробили пліт і так само раптово зникли.

Горчик укріпив на щоглі своє знамено, Русалонька вирішила пливти поруч, щоб відпочити від банки, а Кобурка довго впиралася. Лише злякавши її дикими звірами, лицар змусив конячку зайти на пліт, і подорож озером нарешті почалася.

Тим часом Грець спустився на дно до озерного владики — Того-Що-Греблі-Рве, який спав у подобі величезного коропа. Грець збрехав русалкам, нібито їхню маленьку Русалоньку викрали розбійники. Русалки кинулися рятувати посестру й наздогнали пліт. Та Горчик і сама Русалонька пояснили правду, тож русалки вибачилися й навіть допомогли — вони штовхали пліт, і той помчав озером, мов швидкий човен. Грець ледве встиг повернутися в торбу, де його добряче провчив Той-Що-В-Дуплі-Сидить за підступ.

На іншому березі друзі рушили далі й зустріли гурт котів-біженців із вузликами. Ті розповіли, що їхнє село знищив Багатоголовий Змій-Горинич, усіх людей проковтнув, а врятуватися змогли лише коти. Вони розповіли і про мудру та хоробру князівну Каролю, якій загрожує небезпека, та про те, що врятувати її може лише Хитромудрий переможець Змія — лицар Горчик. Попри страх і вмовляння Третього Зайвого не вплутуватися в нову пригоду, Горчик вирішив їхати рятувати князівну.

Невдовзі мандрівники зустріли зграю псів, які підтвердили: Змій спалив княже місто, а Кароля сама виходила з ним битися, та марно — на місці кожної відтятої голови виростали дві нові.

Незабаром мандрівники прибули до її князівства. Князівна Кароля була сміливою, запальною й незалежною. Вона вміла воювати, полювати й не боялася жодної небезпеки. Її вірними товаришами були Перестрічник і Гонихмарник, які завжди допомагали їй у скруті. Хоч зовні Кароля здавалася суворою і грізною, у душі вона мріяла про казкового принца та весілля.

Коли Змій-Горинич з’явився в її володіннях, Кароля одягла лати й сама вийшла на бій. Вона хоробро рубала голови чудовиська, але перемогти не змогла. Змій вирішив не з’їдати князівну, а взяти її за дружину й наказав готуватися весілля. Саме тоді до Каролі докотилася слава про подвиги Горчика. За її наказом Перестрічник і Гонихмарник швидко знайшли лицаря.