Дзвінка Матіяш “Мене звати Варвара” скорочено читати варто, щоб згадати короткий сюжет твору.
“Мене звати Варвара” скорочено
У житті кожної людини бувають події, що змінюють усе назавжди. Для Варвари Сабадаш таким днем стало 21 листопада 20.. року, коли вона вирішила почати вести щоденник.
Навчалася дівчина у хорошій школі. Класна керівниця, вчителька української мови й літератури Ольга Миколаївна, часто давала дітям творчі завдання. У листопаді потрібно було підготувати розповідь про власне ім’я. Варвара забула про це завдання, бо захопилася творами Артура Конана Дойла. Лише перед уроком вона нашвидкуруч знайшла інформацію в інтернеті й дізналася, що її ім’я має грецьке походження та означає «чужоземка».
Її вразила й трагічна історія святої Варвари, яка жила у III столітті й загинула від рук батька-деспота за віру в Христа. На уроці вчителька несподівано викликала Варвару першою. Розгублена школярка розповіла, що ім’я має сумне значення, а історія святої здається надто трагічною, щоб надихати.
Після неї виступили інші. Однокласник Кирило розповів про свій рід, пов’язаний із гетьманом Кирилом Розумовським, і це викликало захоплення всіх. Федір пожартував, що його ім’я означає «Божий дар», і навіть намалював банку з медом. Три Наталки разом пояснили значення свого імені, а Маргарита, близька подруга Варвари, розповіла, що її імʼя пов’язане з Афродітою, богинею краси.
Після уроків Варвара вирішила розпитати батьків, чому вони дали їй таке ім’я. Тато розповів про традицію Barbarazweig: 4 грудня у Німеччині, на день святої Варвари, у воду ставлять гілочку черешні, яка має розквітнути до Різдва на щастя. Ця історія вразила його під час подорожі з мамою до Відня, і він вирішив: доньку назвуть Варварою — як символ сили, ніжності й дива. Незабаром після цього мама завагітніла, і гілка черешні справді розквітла у їхньому домі. А навесні народилася Варвара.
Варвара була розчулена й уперше відчула гордість за своє ім’я. Вона теж захотіла 4 грудня поставити гілочку черешні у воду.
Того вечора дівчинка довго не могла заснути — хотіла записати почуту історію, аби нічого не забути. Так 21 листопада вона почала вести свій щоденник.
Наступні кілька тижнів Варвара присвятила пошукам історій, пов’язаних зі своїм іменем. Вона шукала інформацію про святу Варвару, звичаї й легенди, навіть захопилася творчістю художника Лукаса Кранаха та мріяла поїхати у Відень. Подруга Маргарита подумала, що подруга закохалася, але Варвара про це і не думалаю
Особливо дівчинку вразила постать Варвари Ханенко, меценатки та колекціонерки. Варвара дізналася про її життя, зв’язок із містом Глухів та родиною Терещенків, які багато зробили для культури й освіти. Вона навіть уявляла, що колись її теж шукатиме тезка у майбутньому.
Нарешті настав день 4 грудня. Родина поїхала до дідуся, щоб зрізати черешневу гілочку за традицією Barbarazweig. Варвара зробила це дуже урочисто, з надією, що вона розквітне до Різдва. Потім усі відсвяткували — зі смаколиками, черешнями й прогулянкою в лісі. Для дівчинки цей день став особливим.
Варвара чекала, коли зацвіте її черешнева гілочка, і продовжувала вивчати біографію своєї тезки. Її здивувало, що в життєписі Варвари Ханенко не згадувалося нічого про матір. Згодом дівчинка дізналася, що її матір звали Пелагея, у перекладі з грецької воно означає «море». Вона відкрила й інші цікаві факти: мати Григорія Сковороди теж носила це ім’я і походила з роду Чингісхана.
Вивчаючи історію, Варвара щоразу відкривала несподівані зв’язки: про сім’ю Терещенків, про родинні корені Ханенків, пов’язані з Кирилом Розумовським. У цих пошуках вона відкривала не лише минуле, а й саму себе, ставала впевненішою й енергійнішою.
Зрештою Варвара знову повернулася до читання пригод Шерлока Голмса. В епілозі розповідається, як дівчинка вдало закінчила семестр, а її гілочка Barbarazweig зацвіла на Різдво. У школі її історія й фото квітучої гілочки справили велике враження, а слово Barbarazweig стало популярним.
Родина Варвари святкувала Різдво, співала колядки, а подруга Маргарита вже не підозрювала її в закоханості. Хоча з цим усе змінилося, бо лютому Варвара отримала валентинку від «того самого» хлопця.
Дівчинка мріяла про подорожі до Глухова, Батурина й Відня, почала вчити німецьку. Перед Новим роком вся сім’я відвідала музей Ханенків.
До дня народження Варвари залишався місяць. Вона запланувала разом із дідусем посадити черешню — і вони таки посадили дві, обидві прижилися. Дівчинка радить іншим досліджувати значення своїх імен, адже це відкриває нові знання і несподівані відкриття.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
