Микола Вороний цікаві факти

Микола Вороний цікаві факти з життя театрального критика, публіциста та літературознавця розкажуть про його дитинство, захоплення, особисте життя.

Микола Вороний цікаві факти 

Народився в 1871 році у родині ремісників.

Мама навчила його любити народні звичаї, українську пісню, навчила його писати і читати.

Навчався у Харківському училищі та Ростовському. Останнього так і не зміг закінчити, тому що був виключений з нього за товаришування з народниками, читання та поширення літератури, забороненою владою. Цілих три роки знаходився під наглядом поліції без права вступу до вищого навчального закладу.

Отримав філософські знання у Віденському та Львівському університетах.

Товаришував з І. Франком. Допомагав видавати йому газети «Громадський голос», «Радикал».

Був знайомий з такими видатними українцями як: М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Лисенко, П. Тичина, М. Рильський.

Товаришував із М. Коцюбинським, М. Жуком, Б. Грінченком, О. Коваленком

Близько знав багатьох знаменитих людей свого часу: Михайла Грушевського, Марка Кропивницького, Леся Курбаса, Панаса Саксаганського. Із Володимиром Самійленком працював у банку, у Миколи Міхновського квартирував у Харкові.

Використовував безліч псевдонімів –  Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко.

Був один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Національного театру.

Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Миколаївною Вербицькою. Та через рік вони розлучилися, хоча й народився син Марко. Марко Вороний теж став відомим поетом.

Вперше почав друкуватися Микола Вороний у 1893 році з віршем «Не журись, дівчино».

Перша видана збірка називається «Ліричні поезії» (1911 рік) та «В сяйві мрій» (1913 рік).

Поет жив або навчався, або працював у Харкові, Одесі, Ростові, Варшаві, Відні, Львові, Чернігові, Києві.

Ким він тільки не працював. Був актором і режисером, перекладачем і журналістом, земським статистиком і банківським клерком, працював бібліотекарем, режисером українського театру, редактором газети «Життє і слово», коректором Наукового Товариства ім. Шевченка, неофіційним редактором газети «Зоря»,  педагогом, кіноредактором і навіть діловодом ремонтної частини механічного відділу “Округи водяних шляхів”.

В 1920 році виїхав за кордон до Варшави, де знайомиться з письменниками – Ю. Тувімом та Л. Стаффом. Але на чужині не зміг довго жити і вирішив повернутися на Батьківщину.

Повернувшись до Львова займається педагогічною діяльністю, викладаючи у місцевій консерваторії.

Вороний був талановитим перекладачем. Він перекладав російських класиків О. Пушкіна, М. Некрасова, І. Тургенева, а також французьких, німецьких, польських, італійських поетів.

Поет мріяв побачити Африку, але, на жаль, його мрія не здійснилася.

Письменник займався колекціонуванням книг, монет та картин.
Серед захоплень Миколи Вороного були фехтування, верхова їзда та спів. Він навіть мав власного телескопа.

У 1934 році Миколу Вороного влада назвала «ворогом народу». Його заарештовують як польського шпигуна і відправляють на 3 роки до таборів, але згодом покарання замінили засланням у Казахстан. Його син Марко, дитячий письменник, який працював у Москві приїхав до Києва, щоб добитися помилування батькові. Проте настирливим сином зацікавилися органи, звинуватили в націоналізмі й заарештували. Рік тримали в окремій камері, а потім відправили на Соловки й у 1937 році розстріляли.

М. Вороний був розстріляний 7 червня 1938 року о 24 годині на Одещині. До речі, ідучи на смерть, батько так і не дізнався, що сина Марка вже немає.

Довгий час твори М. Вороного не вивчалися, його ім’я було несправедливо призабуте й тільки наприкінці 1980 року повернулося українській літературі.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Миколу Вороного.

Особисте життя

Був одружений на доньці письменника Миколи Вербицького. Правда, недовго. Через рік родина розпалась. Ще будучи на ранніх термінах вагітності, красуня отримала від аноніма шокуючі фотографії із Львова. На  них був зображений її чоловік із своїм кумом Іваном Франком в оточенні артисток. Одна з них, оголена сиділа на колінах у Вороного. Цього Віра пробачити не могла. Як тільки вона народила сина Марка і охрестили його, жінка вигнала Миколу Кіндратійовича. Письменник намагався навіть вкоротити собі віку після цього.

Марко Вороний, син Миколи Кіндраійовича та дитячий письменник, належить до когорти письменників  «розстріляного відродження». Його хрещеним батьком був М. Коцюбинський. За справою українських націоналістів був засуджений до таборів на Соловках. Його, разом із 1825 в’язнями, переважно діячами української культури  приговорили до розстрілу в урочищі Сандармох  неподалік Медвеж’єгорська.