“Місяць на небі, зіроньки сяють” аналіз

Місяць на небі, зіроньки сяють аналіз Аналіз твору

«Місяць на небі, зіроньки сяють» — родинно-побутова пісня, яка користується популярністю й донині. Аналіз “Місяць на небі, зіроньки сяють” допоможе підготувати літературний паспорт твору.

“Місяць на небі, зіроньки сяють” аналіз (паспорт)

Автор – невідомий (народна пісня)

Рік написання – невідомий

Рід літератури – лірика

Жанр – пісня (родинно-побутова)

Вид лірики – інтимна

Тема: оспівування палкого кохання козака до дівчини.
Ідея: возвеличення щирого почуття, яке не розлучить героїв за будь-яких обставин.
Основна думка: Як ми любились та й розійшлися, / Тепер зійшлися навіки знов.

Провідний мотив пісні “Місяць на небі зіроньки сяють” є торжество кохання, попри тимчасову розлуку молодої пари.

Художні засоби “Місяць на небі, зіроньки сяють” 

Пісня ніжна, лагідна, з багатьма пестливими словами, повторами, порівняннями та епітетами, наприклад:

  • Метафори: «серденько мре», «очі вкоротили вік», «очі навчились зводить людей».
  • Епітет: «пісня люба… мила», «очі дівочі темні… ясні».
  • Повтори: «…очі, очі, очі…».
  • Порівняння: «темні, як нічка», «ясні, як день».
  • Звертання: «Ви ж мені, очі…».

Настрій – сумний

Пісня “Місяць на небі, зіроньки сяють” починається романтичним пейзажем, у якому є народні символи: хлопець-місяць, козак; зоря – дівчина, красуня. Човен у творі сиволізує життєву дорогу.

У пісні описана чудова картина розмови сердець двох закоханих. Дівчина співає, пливучи в човнику місячної ночі, козак це чує, і його серце завмирає від радості й щастя, він сподівається, що його почуття взаємні. Кажуть, що очі — дзеркало душі. Отже, саме вони «звели з розуму» парубка.

Вірш “Місяць на небі, зіроньки сяють” слухати 

“Місяць на небі, зіроньки сяють” текст пісні

Українська народна пісня

Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.

Як ми сиділи мило з тобою,
А місяць ясний світив до ніг.
Я все дивився у твої очі
І надивитись ніяк не міг.

Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Дє ж ви навчились зводить людей?

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Вадим

    спасибо большое

    Відповіcти
    1. Сашка

      Ти люлевич

      Відповіcти
  2. максим

    спасиба

    Відповіcти
  3. игорь

    Норм

    Відповіcти
  4. Жека

    От души

    Відповіcти
  5. Меловінатор

    Дякую вам! Часто мені допомагаєте

    Відповіcти