“Місяць на небі, зіроньки сяють” аналіз

Місяць на небі, зіроньки сяють аналіз Аналіз твору

«Місяць на небі, зіроньки сяють» — родинно-побутова пісня, яка користується популярністю й донині. Аналіз “Місяць на небі, зіроньки сяють” допоможе підготувати літературний паспорт твору.

“Місяць на небі, зіроньки сяють” аналіз (паспорт)

Автор – невідомий (народна пісня)

Рік написання – невідомий

Рід літератури – лірика

Жанр – пісня (родинно-побутова)

Вид лірики – інтимна

Тема: оспівування палкого кохання козака до дівчини.
Ідея: возвеличення щирого почуття, яке не розлучить героїв за будь-яких обставин.
Основна думка: Як ми любились та й розійшлися, / Тепер зійшлися навіки знов.

Провідний мотив пісні “Місяць на небі зіроньки сяють” є торжество кохання, попри тимчасову розлуку молодої пари.

Художні засоби “Місяць на небі, зіроньки сяють” 

Пісня ніжна, лагідна, з багатьма пестливими словами, повторами, порівняннями та епітетами, наприклад:

  • Метафори: «серденько мре», «очі вкоротили вік», «очі навчились зводить людей».
  • Епітет: «пісня люба… мила», «очі дівочі темні… ясні».
  • Повтори: «…очі, очі, очі…».
  • Порівняння: «темні, як нічка», «ясні, як день».
  • Звертання: «Ви ж мені, очі…».

Настрій – сумний

Пісня “Місяць на небі, зіроньки сяють” починається романтичним пейзажем, у якому є народні символи: хлопець-місяць, козак; зоря – дівчина, красуня. Човен у творі сиволізує життєву дорогу.

У пісні описана чудова картина розмови сердець двох закоханих. Дівчина співає, пливучи в човнику місячної ночі, козак це чує, і його серце завмирає від радості й щастя, він сподівається, що його почуття взаємні. Кажуть, що очі — дзеркало душі. Отже, саме вони «звели з розуму» парубка.

Вірш “Місяць на небі, зіроньки сяють” слухати 

“Місяць на небі, зіроньки сяють” текст пісні

Українська народна пісня

Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.

Як ми сиділи мило з тобою,
А місяць ясний світив до ніг.
Я все дивився у твої очі
І надивитись ніяк не міг.

Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Дє ж ви навчились зводить людей?

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Андрій

    Дуже дякую

    Відповіcти
  2. Тая

    А можна будь-ласка запитати проблематику цього твору?

    Відповіcти
  3. Марина

    А можна віршовий розмір твору?

    Відповіcти
  4. Лія

    Ви зробили помилку
    – метафора : серденько мре ( а не серденько моє )
    А так дуже дякую!!!

    Відповіcти
    1. J. G. (Джей Джи) автор

      Дякуємо, за уважність! Уже виправили!

      Відповіcти
  5. Іван

    Ви зробили не значну, але все таки помилку: “Човен у твору сиволізує життєву дорогу” не ” у твору ” , а ” у творі ” – так краще звучить.

    Відповіcти