Вільям Сомерсет Моем “Театр” короткий зміст читати українською Ви можете за 4 хвилини.
Моем “Театр” короткий зміст
Джулія Лемберт – найталановитіша актриса Англії. Їй 46; вона гарна, заможна, популярна; зайнята улюбленою справою. Джулія грає у власному театрі; її шлюб вважають ідеальним; у неї дорослий син …
Томас Феннел – молодий бухгалтер, якого найняв чоловік Джулії, щоб навести порядок в рахункових книгах театру. На знак подяки за те, що Том навчив його знижувати прибутковий податок, не порушуючи закону, Майкл, чоловік Джулії, представляє його своїй знаменитій дружині. Бідний бухгалтер ніяковіє, червоніє, блідне, і Джулії це приємно – адже вона живе захопленнями публіки; щоб ощасливити юнака, вона дарує йому свою фотографію. Перебираючи старі знімки, Джулія згадує своє життя …
Вона народилася на острові Джерсі в сім’ї ветеринара. Тітонька, колишня актриса, дала їй перші уроки акторської майстерності. У 16 років вона вступила до Королівської академії драматичного мистецтва, але справжню актрису зробив з неї режисер з Міддлпула Ленгтон Джиммі.
Граючи в трупі Джиммі, вона зустріла Майкла. Він був неймовірно красивий. Джулія закохалася в нього, але не могла домогтися відповідної любові – можливо, тому, що Майкл був начисто позбавлений темпераменту як на сцені, так і в житті; але він захоплювався її грою. Майкл був сином полковника, закінчив Кембрідж, і його родина не надто схвалювала вибрану ним театральну кар’єру. Джулія чуйно вловила все це і примудрилася створити і зіграти роль дівчини, яка могла б сподобатися його батькам. Вона досягла мети – Майкл зробив їй пропозицію. Але і після заручин в їх відносинах нічого не змінилося; здавалося, Майкл зовсім в неї не закоханий. Коли Майклу запропонували вигідний контракт в Америці, Джулія була у нестямі – як він може виїхати, залишивши її? Однак Майкл Поїхав. Він повернувся з грошима і без ілюзій щодо своїх акторських здібностей. Вони повінчалися і перебралися до Лондона.
Перший рік їхнього спільного життя був би дуже бурхливим, якби не спокійний характер Майкла. Не в силах звернути його практичний розум до любові, Джулія шалено ревнувала, влаштовувала сцени …
Коли почалася перша світова війна, Майкл пішов на фронт. Військова форма дуже личила йому. Джулія рвалася за ним, але він не дозволив – не можна дозволити публіці забути себе. Вона продовжувала грати і її визнали кращою актрисою молодшого покоління. Її слава стала настільки міцною, що можна було дозволити собі піти зі сцени на кілька місяців і народити дитину.
Незадовго до кінця війни вона раптом розлюбила Майкла і разом з тугою відчула торжество, немов бажаючи помститися йому за свої минулі муки, – тепер вона вільна, тепер вони будуть на рівних!
Після війни, отримавши невеликий спадок, що залишився від батьків Майкла, вони відкрили власний театр – за фінансової підтримки «багатої старої» Доллі де Фриз, яка була закохана в Джулію ще з часів Джиммі Ленгтона. Майкл став займатися адміністративною діяльністю і режисурою, і це виходило у нього набагато краще, ніж гра на сцені. Згадуючи про минуле, Джулія сумує: життя обдурило її, її любов померла. Але у неї залишилося її мистецтво – щовечора вона виходить на сцену, зі світу удавання в світ реальності.
Увечері в театрі їй приносять квіти від Томаса Феннела. Машинально написавши подячну записку, бо «публіку кривдити не можна», вона негайно забуває про це. Але на ранок Томас Феннел дзвонить їй (він виявляється тим самим червоніючим бухгалтером, імені якого Джулія не пам’ятає) і запрошує на чай. Джулія погоджується ощасливити бідного клерка своїм візитом.
Його бідна квартирка нагадала Джулії пору, коли вона була молодою актрисою, пору її юності … Раптом Томас починає палко цілувати її, і Джулія, дивуючись собі, поступається.
Внутрішньо регочучи від того, що зробила таку дурість, Джулія почуває себе молодшою років на двадцять.
І раптом з жахом розуміє, що закохана.
Не відкриваючи своїх почуттів Тому, вона усіма засобами намагається прив’язати його до себе. Том сноб – і вона вводить його у вищий світ. Том бідний – вона обсипає його дорогими подарунками і оплачує його борги.
Джулія забуває про вік – але, на жаль! На відпочинку Том природно надає перевагу її синові Роджеру, свому ровеснику, а не їй… Помста її витончена: знаючи, як болючіше вколоти його самолюбство, вона запискою нагадує про необхідність залишити прислузі чайові і вкладає гроші в конверт.
На наступний день він повертає всі її подарунки – їй вдалося його образити. Але вона не розрахувала сили удару – думка про остаточний розрив з Томом ляккає її. Сцену пояснення вона проводить блискуче – Том залишається з нею.
Вона переселила Тома ближче до себе і обставила його квартирку – він не чинив опору; вони рази по три в тиждень з’являються в ресторанах і нічних клубах; їй здається, що вона абсолютно підпорядкувала Тома собі, і вона щаслива. Їй і в голову не приходить, що про неї можуть піти недобрі чутки.
Джулія дізнається про це від Майкла, якому відкрила очі захоплена ревнощами Доллі де Фриз. Джулія, звернувшись до першоджерела, намагається вивідати у Доллі, хто і як про неї пересуджує, і в ході розмови дізнається, що Том обіцяв якійсь Евіс Крайтон роль в їх театрі, бо Джулія, за його словами, танцює під його дудку. Джулії ледве вдається стримати свої емоції. Отже, Том не любить її. Гірше того – вважає багатою старою, з якої можна вити мотузки. І найогидніше – він вважав краще неї третьорозрядну актрису!
Дійсно, скоро Том запрошує Джулію подивитися молоду актрису Евіс Крайтон, яка, на його думку, дуже талановита і могла б грати в театрі «Сіддонс». Джулії боляче бачити, як сильно Том закоханий в Евіс. Вона обіцяє Тому дати Евіс роль – це буде її помстою; змагатися з нею можна де завгодно, тільки не на сцені …
Але, розуміючи, що Том і цей роман недостойні її і образливі, Джулія все ж не може позбутися від любові до нього. Щоб звільнитися від цієї мани, вона їде з Лондона до матері, погостювати і відпочити, звично думаючи, що ощасливить стареньку і прикрасить її безпросвітно нудне життя. На її подив, старенька не відчуває себе щасливою – їй абсолютно нецікава слава дочки і дуже подобається безпросвітно нудне життя.
Повернувшись до Лондона, Джулія хоче ощасливити свого давнього прихильника лорда Чарлза Темерлі, зв’язок з яким їй приписували так давно, що він став для суспільства цілком респектабельним. Але Чарлз не хоче її тіла (або не може ним скористатися).
Її віра в себе похитнулася. Чи не втратила вона привабливості? Джулія доходить до того, що прогулюється в «небезпечному» кварталі, сильніше звичайного нафарбувавшись, але єдиний чоловік, який звернув на неї увагу, просить автограф.
Син Роджер також змушує Джулію задуматися. Він каже, що не знає, якою є насправді його мати, бо вона грає завжди і всюди, вона – це і є її незліченні ролі; і часом він боїться зазирнути в порожню кімнату, куди вона тільки що увійшла, – а раптом там нікого немає … Джулія не повністю розуміє, що він має на увазі, але їй стає страшнувато: схоже, Роджер близький до істини.
У день прем’єри вистави, в якій отримала роль Евіс Крайтон, Джулія випадково стикається з Томом і насолоджується тим, що Том більше не викликає у неї ніяких почуттів. Але Евіс буде знищена.
І ось приходить зоряна година Джулії. Гравши на репетиціях упівсили, на прем’єрі вона викладається на повну показуючи свій талант і майстерність, і єдина велика мізансцена Евіс перетворюється на тріумфальний виступ великої Джулії Лемберт. Її викликали десять разів; біля службового виходу шаленіє натовп людей в триста; Доллі влаштовує пишний прийом в її честь; Том, забувши про Евіс, знову біля її ніг; Майкл щиро захоплений – Джулія задоволена собою. «У мене в житті більше не буде такої хвилини. Я ні з ким не має наміру її ділити », – каже вона і, вислизнувши від усіх, їде в ресторан і замовляє пиво, біфштекс з цибулею і смажену картоплю, яку не їла вже років десять. Що таке любов у порівнянні з біфштексом? Як чудово, що її серце належить їй одній!
Сховавши обличчя під капелюхом, Джулія дивиться на відвідувачів ресторану і думає, що Роджер неправий, бо актори і їх ролі суть символи тієї безладної, безцільної боротьби, що зветься життям, а тільки символ реальний. Її «удавання» і є єдина реальність …
Вона щаслива. Вона знайшла себе і знайшла свободу.
