Мої враження від оповідання “Крок вікінга”
Оповідання “Крок вікінга” Наталії Околітенко справило на мене сильне враження. Це фантастична, але дуже мудра історія про космос, майбутнє і про нашу рідну Землю. Головні герої — космонавти Микола і Ів — вирушили у подорож до іншої зоряної системи, щоб знайти новий дім для людства.
Мені особливо запам’яталась сцена, коли герої виходять на поверхню планети. Природа там була дивовижна — кольори неба, рослини, тиша… Все було схоже на сон або на фантастичну картину. Але в цій красі було щось тривожне — не було ані звуків, ані руху, ні птахів, ні комах. Здавалося, що сама планета жива і спостерігає за ними.
Найсильніше мене вразив момент, коли корабель почав розчинятися під впливом чужої біосфери. Це було схоже на попередження: люди ще дуже мало знають про Всесвіт і мають бути обережними. Фінал оповідання — дуже емоційний. Микола, розуміючи, що їхня місія завершилась, а життя — ось-ось обірветься, передає на Землю останнє повідомлення: “Бережіть Землю. Бережіть нашу біосферу.”
Ці слова змусили мене задуматися. Ми часто не цінуємо те, що маємо. Забруднюємо природу, вирубуємо ліси, не думаємо про майбутнє. А Земля — наш єдиний справжній дім. Тому потрібно берегти нашу природу, любити та цінувати рідну планету.
