Микита Годованець «Голуб і Лелека» читати повністю
Якось-то навесні,
Коли настали теплі дні,
Лелека з вирію прилинув
На дороге гніздо своє,
Що восени покинув
(В житті усяко є!)
Домашній Голуб запитав:
— Де, друже, був?
Що чув?
— До вирію літав.
Злякався – вітер в уші свище,
Із півночі повіяв холодище,
За ним повзе страшна зима…
А в вирію… Зими нема,
Природа стрінула привітом:
Там вічне літо!..—
А Голуб з усміхом йому:
— Тоді ж чому
Ти кинув ту країну,
Розхвалений той рай,
І повернувся на Вкраїну?
— Бо це – мій рідний край!
Любов до рідного — могутнє диво!
Нехай живеш на чужині щасливо,
А туга гірко в серце б’є:
Зове Вітчизна й путь далека,
І ти летиш, як з вирію Лелека
В гніздо своє.
«Голуб і Лелека» скорочено
Навесні лелека прилетів з вирію у своє гніздо, яке був вимушений покинути восени. Домашній Голуб запитав, де він був. Лелека розповів, що літав у краї де завжди літо, немає морозу. Голуб не розумів, навіщо ж Лелека повернувся в Україну. Лелека сказав, що хоча на чужині і добре, але він дуже сумує за своєю Батьківщиною.
«Голуб і Лелека» аналіз (паспорт)
Автор – Микита Годованець
Жанр – байка
Тема – любов до Вітчизни.
Ідея – “Нехай живеш на чужині щасливо, А туга в серце б’є: Зове відчизна й путь далекий”.
Мораль байки “Голуб і Лелека”: Немає в світі краще рідного краю.
Головні герої:
- Голуб
- Лелека
Художні засоби:
- епітети: теплі дні, дороге гніздечко, страшна зима, вічне літо, розхвалений рай, могутнє диво.
- метафора: повзе страшна зима, природа стрінула привітом, туга в серце б’є.
- порівняння: і ти летиш, як з вирію Лелека.
