«На смерть Шевченка» Некрасов

Вірш М. Некрасова «На смерть Шевченка» українською мовою, російською (оригінал) ви прочитаєте в данній статті.

«На смерть Шевченка» Некрасов українською

Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!
Випадок трапився трохи не бажаний.
Гине дочасно від божої милості
Краю російського син її вражений.
З часу дораннього молодість трудная,
Пристрастей повна, надій і захоплення…
Смілі промови, борня безрозсудная,
Довгі по тому часи поневолення…
Все йому знане: тюрма петербурзькая,
Допит, заслання, жандармів люб’язності,
Сині, безкраї степи оренбурзькії,
Ґрати залізні… У скруті, у незнаності,
Вічно образи холодні приймаючи,
Жив він солдатом — з солдатьми нужденними,
Міг і загинуть від лиха щоденного,
Певне, що й жив лиш того дожидаючи.
Та, не зменшаючи гніту знедолення,
Оберегло у часи поневолення
Руських людей провидіння грайливеє,—
Зникла пора його зла, нещасливая,
Все, що від юності ранньої марилось,
Серцю жадане, немов засміялося…
Бог же позаздрив йому.
І життя обірвалося.
Переклад П. Усенка

“На смерть Шевченко” Некрасов оригинал

Не предавайтесь особой унылости:
Случай предвиденный, чуть не желательный.
Так погибает по божией милости
Русской земли человек замечательный
С давнего времени: молодость трудная,
Полная страсти, надежд, увлечения,
Смелые речи, борьба безрассудная,
Вслед затем долгие дни заточения.
Всё он изведал: тюрьму петербургскую,
Справки, доносы, жандармов любезности,
Всё – и раздольную степь Оренбургскую,
И ее крепость. В нужде, в неизвестности
Там, оскорбляемый каждым невеждою,
Жил он солдатом с солдатами жалкими,
Мог умереть он, конечно, под палками,
Может, и жил-то он этой надеждою.

Но, сократить не желая страдания,
Поберегло его в годы изгнания
русских людей провиденье игривое.
Кончилось время его несчастливое,
Всё, чего с юности ранней не видывал,
Милое сердцу, ему улыбалося.
Тут ему бог позавидовал:
Жизнь оборвалася.

(27 февраля 1861)