Григір Тютюнник “На згарищі” читати скорочено варто, щоб згадати сюжет оповідання про жахіття війни та скалічені життя.
Тютюнник “На згарищі” скорочено
Федор Нестерович – головний герой твору – повернувся у село з війни на милицях, з протезом. Оскільки рідних не залишилось, він зупинився у Одарки, “чепурної жінки з чорними від землі руками”. Згодом став викладати історію в школі.
Якось вчитель історії Федір Несторович перевіряв знання дітей предмета та був трішки розчарований. Навіть на запитання про початок війни вчитель не отримує відповіді. Діти не знають цього. Це викликає біль у душі Федора Несторовича. Після уроку він шкандибаючи через протез у нозі (яку він втратив на війні) пішов дворами додому. А точніше на квартиру, яку орендував у Одарки. Там він зняв протез та взявши милиці пошкандибав за село.
Степ пахав землею. Навкруги паслися корови. А ось і згарище, котре навіювало спогади дитинства: десь там був тік, колодязь з якого малим він пив воду, його батько складає сіно та з хати виглядають його кохана Катерина з сином Дмитриком.
Спогади Федора Несторовича обірвав сусід, дід Макар, що жив біля цвинтаря. Він теж колись мав велику родину, але війна забрала синів, дівчата вимушено відправлені до Германії,а жінку з наймолодшим сином розірвало снарядом, коли ті були на грядках. Старий жив тепер на тому згарищі сам. Він розповів Несторовичу як ворожий літак на низькій висоті кинув бомбу до його хати.
Але вже вечоріло і час був повертатись додому. Одарка зовсім розхвилювалась: «Пізно вже, не встигнете і до уроків підготуватися». Але він був уже готовий і заквапився на милицях вперед.
Авторські права на опублікований переказ належать сайту dovidka.biz.ua.
