Новий тип природної людини у романі “Черниця”
У романі «Черниця» Дені Дідро створює образ Сюзанни Сімонен як уособлення нового типу “природної людини” — ключового поняття Просвітництва. Цей тип особистості будується на ідеях природної доброти, внутрішньої свободи, раціональності та моральної цілісності, що протистоять свавіллю соціальних інституцій.
Сюзанна Сімонен постає морально чистою, природно доброю, чутливою, здатною до критичного мислення й внутрішньо вільною, такої, що чинить спротив соціальному насильству. Саме тому вона вважається «новою природною людиною».
Нижче подано основні ознаки, що підкреслюють це.
1. “Природна людина” проти суспільного насильства
Сюзанна у творі опиняється в умовах тотального тиску: родинна байдужість, примус до монастиря, жорстокість духовенства, маніпуляція ігумень. Але попри це, героїня зберігає внутрішній моральний стрижень.
Вона не має ні влади, ні соціальних привілеїв, однак її сила — у правді, щирості та відмові прийняти брехню як норму.
Це і є фундаментальна риса “природної людини” за Дідро:
людина не народжена для неволі й неправди, а для свободи та справедливості.
2. Моральна чутливість і природна доброта
Сюзанна не схильна до релігійного фанатизму, але в неї є мораль від природи.
Вона не керується догмами — її поведінка визначається вродженим почуттям добра та співчуття.
На відміну від монахинь, які ховаються за ритуалами, Сюзанна щира у своїй вірі, вона не хоче брехати Богові, складаючи обітницю, якої не відчуває.
3. Розум і критичне мислення
Сюзанна не пасивна жертва. Вона здатна розпізнавати несправедливість, оцінювати ситуацію раціонально та захищати себе юридичними шляхами (звернення до адвоката, спроба розірвати обітницю).
У ній поєднується:
-внутрішня чутливість
-розважливість і рішучість
-здатність до критичного аналізу морального абсурду, який панує в монастирських стінах.
Це робить її героїнею типово просвітницькою.
4. Свобода як основна цінність
Найглибше прагнення Сюзанни — прагнення свободи, притаманне “природній людині”.
Для Дідро справжня людина — та, що:
– прагне жити відповідно до своїх природних бажань,
– не приймає насильного підпорядкування,
– виборює право на власне щастя.
Сюзанна відмовляється змиритися з роллю черниці, яка суперечить її природі. Її втеча — акт морального самоствердження, символ боротьби за людську гідність.
5. Антитеза церковній системі
Чернечі інституції в романі показані як простір лицемірства, пригнічення, придушення природних почуттів, жорстокості та фанатизму. На цьому тлі Сюзанна виглядає єдиною «живою» і справжньою, бо не дозволяє системі зламати або дегуманізувати себе.
Вона — не просто жертва, а символ людяності у світі, що відмовився від гуманності.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
