“Очима клоуна” скорочено читати українською Ви можете за 10 хвилин.
“Очима клоуна” скорочено
Все відбувається в місті Бонн. Оповідання роману представлено у вигляді монологу комічного актора Ганса Шнира.
Гансу двадцять вісім і зовсім недавно він пережив неприємний момент життя – від нього пішла його єдина і перша любов Марі, щоб стати дружиною «цього католика» Цюпфнера. Найгірше те, що коли його покинула Марі він почав випивати і працювати недбало, що в свою чергу відбилося на його заробітку. Крім цього днями, в Бохумі, він послизнувся, зображуючи Чарлі Чапліна, і пошкодив коліно. За цей виступ він отримав так мало, що ледве вистачило грошей на дорогу до дому.
До приїзду Ганса квартира повністю готова, про неї подбала Сільви Моніка. Ганс насилу добирається до будинку. Квартира дісталася йому у подарунок від діда, вона перебувала на п’ятому поверсі, там все в іржаво-червоному відтінку: шпалери, двері, настінні шафи. Моніка прибрались в квартирі, заповнила продуктами холодильник, в їдальні поставила квіти і запалила свічки. У кухні на столі стояла пляшка коньяку, мелена кава і сигарети. Ганс залпом випиває коньяк, а залишки виливає на припухле коліно. Гансу потрібно було десь дістати гроші, в кишені у нього залишалася лише одна марка. Він, влаштувавшись ще зручніше, починає виписувати із записної книжки номера своїх знайомих і рідних, збираючись викликати їх. Всі імена він ділить на два стовпчики, в одному ті, у кого можна попросити в позики, а в іншому ті, до кого він звернутися при крайній нужді. Між стовпчиками написано ім’я Моніки Сільви – дівчини, яка цілком могла б, як іноді думає Ганс, замінити йому Марі. Але поки він страждає по Марі, думати про іншу дівчині він просто не здатний. Ганс дзвонить додому і просить запросити до телефону пані Шнир.
Перед тим як мати взяла трубку Гансу згадалися не самі щасливі роки дитинства в забезпеченій сім’ї, постійне святенництво і лицемірство матері. Пані Шнир була заодно з націонал-соціалістами і, свою шістнадцятирічну дочку Генрієтту відправила служити в протиповітряні війська, де вона і загинула. На сьогодні мати Ганса, щоб повністю відповідати моді є главою «Об’єднаного комітету щодо примирення расових протиріч». Поговорити нормально з матір’ю не виходить. До всього іншого вона вже в курсі невдалого виступу сина в Бохумі, про що вона зловтішно повідомляє Ганса. Трохи пізніше в іншій телефонній розмові Ганс скаже: «Я клоун і збираю миті». І все його розповідь складено з миттєвих спогадів. Лише одні спогади у Ганса будуть самими докладними і довгими – спогади про Марі.
Йому вже двадцять один рік, а їй було дев’ятнадцять, коли він одного ввечора забрався в її кімнату, “щоб робити з нею те, що роблять чоловік із дружиною». Марі не стала його проганяти, але незабаром після тієї ночі поїхала жити в Кельн. Ганс кинувся за нею. Тоді почалося їх нелегке спільне життя, адже кар’єра Ганса тільки починалася. Так як Марі була ревною католичкою, то їх з Гансом неосвячений церквою союз був гріхом. Сім’я Ганса виховала його протестантом. Марі, з відома Ганса, часто відвідувала католицький гурток, члени якого переконали її залишити невіруючого клоуна і стати дружиною католика Гериберта Цюпфнера. Ганс в розпачі від однієї думки, що цей Цюпфнер «може або сміє дивитися, як Марі одягається …”.
Потім Ганс набирає номер телефону свого брата Лео, який для себе зробив вибір на користь духовенства. З Лео поговорити не вдається, тому що всі студенти-богослови знаходяться на обіді. Ганс намагається з’ясувати якусь інформацію про Марі, телефонуючи декільком членам католицького гуртка, який відвідувала Марі. Але вони дають пораду йому забути про Марі і стійко перенести розставання, кажучи, що Марі не була його законною дружиною. Дзвонить Гансу його агент Цонерер. Він хамоват і грубуватий, але щиро шкодує Ганса і дає обіцянку, що знову буде з ним співпрацювати, якщо той припинить пити і як мінімум три місяці проведе за тренуваннями. Закінчивши з ним розмову Ганс усвідомлює, що це була перша людина за минулий вечір, з ким він охоче б ще поговорив.
Дзвонять у двері. На порозі виявляється батько Ганса, Альфонс Шнир, який є генеральним директором вугільного концерну Шнирів. Син не очікував бачити батька, вони рідко спілкуються. Батько бажає надати Гансу допомогу, але робить це по-своєму. Батько, порадившись з кращим театральним критиком Генненхольдом, пропонує синові вступити на курси пантоміми до одного з кращих педагогів. При цьому Гансу потрібно буде повністю забути про свою манеру виступу. Батько може профінансувати його заняття. Ганс відмовляється від пропозиції батька. Говорячи, що йому вже надто пізно чомусь вчитися, зараз саме час працювати. «Значить, тобі не потрібні гроші?» – Запитав його батько з явним полегшенням в голосі. Але з’ясовується, що це не так і Гансу потрібні на сьогодні тисячі марок, для тренування, щоб він міг знову повернутися на улюблену роботу. Батько не готовий витрачати такі величезні гроші. Він міг би виділити двісті-триста марок на місяць. Після цього батько переводить розмову на іншу тему і Гансу не вдається більше згадати про потребу в грошах. Коли Ганс проводжає батька, щоб нагадати про гроші, він починає жонглювати останньою монеткою, але це не дає ніякого результату.
Після того, як батько покинув його квартиру, Набирає Ганс Белі Броз, яка є коханкою його батька, і просить, по можливості переконати батька в тому, що Гансу дуже потрібні гроші. Трубку він кидає в повній впевненості, «що з цього джерела ніколи нічого не капне», і, перебуваючи в гніві, викидає з вікна останню марку. Але наступної секунди він починає шкодувати про скоєне, і готовий вибігти на вулицю в пошуках монети на бруківці, але залишається на місці, адже він чекає, коли Лео подзвонить йому або прийде. На Ганса знову навалюються спогади і він, сам не усвідомлюючи, що робить, він дзвонить Моніці Сільви. Він просить прийти її і одночасно боїться її згоди. Але Моніка відмовляє, так як чекає гостей і після їде на двотижневий семінар. А потім обіцяє відвідати його. Ганс прислухається до її дихання в трубці ( «О Господи, хоч подих жінки …») і мимоволі починає згадувати кочове життя з Марі, після чого намагається представити її теперішній спосіб життя і не вірить, що вона могла ось так просто забути про нього. Він відправляється в спальню, щоб накласти грим. З моменту свого приїзду він не був в спальні, боячись побачити річ, що нагадує про Марі. Вона не залишила навіть натяку на свою присутність і Ганс не розуміє, добре це чи погано.
Він хоче вийти виступати на вулицю: сісти на щаблі боннського вокзалу з набіленим обличчям, без всякого іншого гриму, «і співати акафісти, підігруючи собі на гітарі». Поруч кинути капелюх, і було б не погано, якби в ньому знаходилися декілька пфенігів, або сигарета. Батько міг би зробити так, щоб у нього була ліцензія вуличного співака, мріє Ганс і тоді він міг би спокійно співати на щаблях вокзалу і чекати, коли прийде поїзд з Риму, адже Марі зараз саме там. Якщо Марі пройде повз і не обійме його, то у нього тільки один вихід – самогубство. Коліно вже не так сильно болить і Ганс бере гітару і приступає до репетиції нової ролі. Дзвонить телефон – це Лео, він говорить, що вже занадто пізно, і він не зможе сьогодні до нього прийти.
Ганс надягає на себе блакитну сорочку і яскраво-зелені штани, оцінює себе в дзеркалі – блискуче! Білила, нанесені на обличчя товстим шаром, потріскалися, а темне волосся виглядає як перука. Ганс уже уявляє, як знайомі і рідні кидають у капелюх монети. На шляху Ганс усвідомлює, що зараз карнавал і це дає хороший шанс професійно замаскуватися серед любителів. Він кладе на ступені подушку, сідає, поруч кидає капелюх, в якому знаходиться сигарета і починає співати. Незабаром в капелюсі з’являється перша монета …
