“Одіссей і кіклоп Поліфем” скорочено детальний переказ пісні допоможе згадати головні події цієї історії.
“Одіссей і циклоп Поліфем” скорочено
Незабаром флотилія Одіссея припливла до острова, де паслося безліч кіз. Греки ситно поласували їхнім м’ясом. Наступного дня Одіссей з одним кораблем вирушив оглядати острів. Невдовзі з’ясувалося, що тут живуть люті велетні-циклопи, кожен з яких мав лише одне око посеред чола. Вони не вміли обробляти землю й займалися тільки скотарством. У них не було ні міст, ні влади, ні законів. Кожен жив сам по собі — у своїй печері серед скель.
Підійшовши до однієї з печер, Одіссей і його супутники увійшли туди, не знаючи, що це житло циклопа Поліфема, сина морського бога Посейдона, лютого людожера. Греки розвели вогонь, стали смажити знайдених в печері козенят і поїдати сир, розвішений по стінах в корзинах.
Увечері раптом з’явився Поліфем. Він загнав у печеру своє стадо й закрив вхід величезним каменем, який греки не могли зрушити. Озирнувшись, циклоп помітив чужинців. Одіссей пояснив Поліфему, що вони пливуть на батьківщину з довгої Троянської війни, і попросив гостинності. Та Поліфем лише загарчав, схопив за ноги двох супутників Одіссея, убив їх ударом головами об землю і зжер, не залишивши навіть кісток.
Після кривавого бенкету велетень захропів. Греки не могли втекти, адже вихід був закритий каменем. Вранці Поліфем убив ще двох людей і, поснідавши ними, погнав стадо, замкнувши греків в печері тим же каменем. Але поки він був відсутній, Одіссей узяв стовбур дикої маслини, загострив його кінець, обпік на вогні і сховав під купою гною. Увечері циклоп повернувся і повечеряв ще двома людьми Одіссея. Прикинувшись ввічливим, Одіссей підніс Поліфему повну чашу міцного вина. Ніколи раніше Поліфем не куштував такого напою, тому швидко сп’янів. Випорожнивши ще одну чашу, Поліфем запитав у Одіссея його ім’я. «Мене звуть Ніхто», – відповів Одіссей. «Ну, тоді, Ніхто, в знак мого розташування я з’їм тебе останнім», – розреготався Поліфем.
П’яний циклоп швидко заснув. Одіссей з товаришами розжарили загострений стовбур і встромили його в єдине око велетня. Поліфем заревів від болю. На його крик збіглися інші циклопи, питаючи у сусіда, що з ним скоїлося.
— Хто тебе скривдив, брате? — запитали вони.
— Ніхто мене губить! — волав Поліфем.
— Якщо ніхто, то чого ж ти кричиш? Проси допомоги у свого батька Посейдона, — відповіли вони й розійшлися.
Вранці осліплений велетень Поліфем прибрав камінь і став випускати стадо, обмацуючи спини баранів, аби не випустити греків. Але Одіссей прив’язав своїх людей по одному під черево трьох баранів, а сам причепився під найбільшого вожака, тримаючись знизу за шерсть руками.
Поліфем, випускаючи баранів, обмацував їх спини, щоб переконатися, що ніхто не їде на тварин верхом. Під черево баранам циклоп просунути руки не здогадався. Одіссей і його супутники виїхали під баранами з печери і сіли на корабель.
Добравшись до корабля, Одіссей вигукнув:
— Знай, циклопе, що тебе осліпив руйнівник міст, цар Ітаки Одіссей!
Розлючений Поліфем жбурнув в море величезну скелю, яка впала попереду корабля і підняла хвилю, ледь не викинула судно назад на берег. Відштовхнувшись від суші жердиною, Одіссей прокричав:
– Знай, циклоп, що тебе осліпив нищитель міст, цар Ітаки Одіссей!
Розлючений Поліфем жбурнув у море скелю, яка мало не повернула корабель до берега. Він благав батька, Посейдона, помститися Одіссеєві й не дати йому легко повернутися додому. Ще одна скеля впала за кормою, та хвиля винесла корабель у відкрите море. Зібравши інші кораблі, Одіссей відплив від острова циклопів. Посейдон же почув прохання свого сина і пообіцяв помститися.
довидка если не ты я не знаю что я б делал продолжай в том же духе