Оксана Іваненко біографія скорочено

Оксана Іваненко біографія скорочено розповість про життя та творчість української письменниці.

Оксана Іваненко біографія коротко

Оксана Дмитрівна Іваненко — українська дитяча письменниця та перекладачка.

Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві.

Навчалася у гімназії, потім у робітничій школі.

Перший твір — казка «Квіти» — було надруковано 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово». Писала вірші та п’єски.

1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти.

Початком свого творчого шляху Оксана Іваненко вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання «До царя».

У 1926 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти, у 1931 році —аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту.

Була вихователькою в дитячій колонії імені Горького під керівництвом Антона Макаренка.

У 1932–1939 працювала у видавництві «Молодий більшовик», у 1947–1951 роках — у журналі «Барвінок».

У 1939–1957 роках мешкала в Києві у будинку письменників Роліті.

Померла письменниця на 92-му році в Києві 17 грудня 1997 року. 

Оксана Іваненко написала кілька десятків книжок оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Серед них: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок». (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін. Ці твори розкривають людське життя, допомагають пізнати красу рідної природи.

У більших її творах — повістях і романах — розповідається про видатних діячів культури, відомих письменників. Сюди належать повісті «Друкар книг небачених» (1947, про І. Федорова), «Богдан Хмельницький» (1954), романи «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини опубліковані 1939, про життя Тараса Шевченка), «Марія» (1973, про Марка Вовчка).

Оксана Іваненко цікаві факти

Її батько Дмитро Іваненко був журналістом та письменником, а мати вчителькою. У Оксани був брат Дмитро.

Дитинство Оксани проходило у творчій родині. Вона любила читати. У чотири роки дівчинка могла читати, незабаром – писати, а в шість років почала видавати власний журнал «Гриб».

Бабуся Оксани була вчителькою німецької та французької, тому дівчина добре знала ці мови і в дорослому житті перекладала твори з цих мов.

Родина Іваненків жила недалеко від театру і не пропускала жодної вистави.

Оксана з дитинства мріяла стати вчителькою.

Під час навчання в Харківському інституті народної освіти Оксана познайомилася з Наталією Забілою, яка стала її кращою подругою. Дівчата мали багато спільного: Наталія була з аристократичної родини, а дід Оксани колись купив собі особисте дворянство, так стала дівчина дворянкою. Відомо, як радянці ненавиділи дворян, українських письменників та ще й жінок.

Над романом «Тарасові шляхи» письменниця працювала понад 20 років…

Коли Оксана дізналася, що поблизу Полтави розташовано дитячу колонію, яку очолював хороший знайомий її матері, А.С.Макаренко. Оксана Іваненко влаштувалася вихователькою у колонії.

Оксана Іваненко особисте життя

Про особисте життя письменниці відомо небагато. 25 грудня 1926 р. у Харкові Оксана Іваненко народила доньку Валерію. Згодом вона народила й сина Віктора. Батько дітей Володимир загинув на війні … під Києвом у 1941.

Її донька також стала дитячою письменницею. Але її доля була трагічною. У 1953-му Валерія важко захворіла на поліомієліт: не могла говорити, рухатися, була прикована до ліжка. Талановита дівчина 15 років намагалася диктувати свої твори. У 42 роки померла Валерія Іваненко. Матір тяжко переживала смерть доньки.