Байрон “Дон Жуан” скорочено

Пісня перша

Дон Жуан народився в іспанській Севільї в родині дворянина дона Хосе та доньї Інес, жінки неабиякої освіченості. Батьки не знаходили спільної мови: дон Хосе цікавився радше жінками, ніж науками, і зраджував дружину. Донья Інес уже збиралася подати на розлучення, коли чоловік помер від гарячки.

Відтоді головною турботою доньї Інес стало виховання сина. Вона подбала, щоб він здобув ґрунтовні знання з мистецтв і наук, проте водночас пильнувала, аби хлопець нічого не довідався про найпростіші життєві істини.

Серед приятельок доньї Інес була донья Юлія — молода вродлива жінка, одружена з доном Альфонсо, чоловіком середнього віку, нездатним пробудити в ній справжні почуття. Коли Жуанові виповнилося шістнадцять, Юлія закохалася в красеня-юнака й почала шукати нагод побути з ним наодинці. Одного літнього вечора вони зізналися одне одному в коханні.

У листопаді того самого року дон Альфонсо якось уночі прийшов до спальні дружини в супроводі цілої юрби приятелів. Юлія та її служниця вже чекали на нього, а постільну білизну згорнули й склали купою на ліжку. Дон Альфонсо зі своїми супутниками обшукав усі покої дружини, сподіваючись знайти коханця, проте нікого не виявив. Під час обшуку дружина обсипала його гнівними докорами. Збентежена компанія зрештою пішла ні з чим.

Невдовзі дон Альфонсо повернувся, щоб попросити вибачення, але випадково помітив у спальні дружини чоловічі черевики. Він вийшов по шпагу. Дон Жуан, який ховався під купою постільної білизни, вирішив утекти через запасний вихід, проте зіткнувся з доном Альфонсо. У сутичці юнак ударив суперника в ніс і зумів утекти.

Після цих подій донью Юлію відправили до монастиря, а дон Альфонсо подав на розлучення. Донья Інес вирішила, що синові варто провести наступні чотири роки в мандрах.

Пісня друга

Дон Жуан вирушає кораблем до італійського міста Ліворно, де мешкають його родичі. Незабаром після виходу з порту судно потрапляє в сильний шторм і збивається з курсу. Попри всі зусилля команди, корабель зрештою тоне, забираючи із собою більшість пасажирів.

Рятуються лише ті, кому вдається вміститися в невеликому катері та шлюпці. Згодом катер захльостують хвилі, і дев’ятеро людей, які перебували на борту, гинуть. Ті, хто залишився у шлюпці, зокрема Жуан та його наставник, змушені їсти шкіряну обшивку взуття, аби хоч якось утамувати голод.

Тоді один із уцілілих пропонує вдатися до людоїдства, щоб урятувати решту. Жереб випадає на наставника Жуана. Однак човен зрештою прибиває до острова, і це рятує від загибелі наступну жертву.

Човен налетів на риф і перекинувся. На той час живими залишилися лише Жуан та ще троє чоловіків. Учепившись за весло, Жуан дістався берега, виповз на сушу й одразу знепритомнів. Решта троє загинули.

Пісня третя

Коли Жуан нарешті розплющив очі, то побачив над собою прекрасне молоде обличчя. Це була Гайде — єдина донька грецького пірата, який перетворив віддалений острів в Егейському морі на свою базу.

Гайде та її служниця допомогли виснаженому, знесиленому юнакові дістатися печери, де поступово виходили його. Дівчина не наважувалася привести Жуана до батьківського дому, адже знала, що батько продасть його в рабство.

Невдовзі Жуан і Гайде закохалися одне в одного й таємно побралися без церковного благословення. Через місяць після прибуття Жуана батько дівчини, Ламбро, вирушив зі своїм флотом у піратський похід. Згодом на острів надійшла звістка про його смерть.

Жуан і Гайде оселилися в батьківському маєтку й жили там як чоловік і дружина. Проте чутка про смерть Ламбро виявилася неправдивою. Коли він повернувся до свого острівного порту й попрямував додому, то здивувався, побачивши, як люди безтурботно гуляють, бенкетують і розважаються. Спочатку він не став виявляти своєї присутності.

Саме тоді Жуан і Гайде, вбрані в розкішний одяг, бенкетували в обідній залі Ламбро, а їх розважав співець-музикант.

Пісня четверта

Після обіду Жуан і Гайде прилягли відпочити. Уперше дівчину охопив лиховісний сон. Їй привиділося, ніби вона перебуває в печері, а Жуан лежить біля її ніг — мокрий, холодний і мертвий. Поки вона вдивлялася в його обличчя, риси юнака поволі змінювалися, набуваючи суворого вигляду її батька.

Гайде прокинулася й побачила перед собою Ламбро, якого вважала мертвим. Її крик розбудив Жуана. Дівчина вчепилася в коханого, пояснила, що незнайомець — її батько, і благала Жуана просити в нього пробачення. Сама ж вона просила батька пощадити юнака.

Ламбро спокійно наказав Жуанові віддати шаблю, яку той вихопив зі стіни. Коли юнак відмовився, батько Гайде витягнув пістолет і звів курок. Дівчина врятувала коханого, кинувшись перед ним. Ламбро сховав зброю в кобуру й свиснув. Тієї ж миті з’явилися двадцятеро його людей і напали на Жуана. Юнак устиг поранити двох нападників, перш ніж сам дістав два поранення.

Коли Гайде побачила, як Жуан упав, у неї розірвалася судина, і вона знепритомніла. Кілька днів дівчина пролежала в непритомному стані. Коли нарешті прийшла до тями, то була байдужою до всього й не могла вимовити жодного слова.

Лише гра арфіста зрештою викликала в неї бодай якусь реакцію — сльози. Потім Гайде підвелася й почала кидатися на всіх довкола, наче на ворогів. Та невдовзі знову поринула в апатію. Через дванадцять днів вона померла.

Жуана тим часом перенесли на один із кораблів Ламбро, де він опинився серед інших полонених. Невдовзі юнака доправили на невільничий ринок у Константинополі.