“Острів скарбів” характеристика образу Сільвера

“Острів скарбів” характеристика образу Сільвера одного з героїв твору Стівенсона викладена в цій статті.

“Острів скарбів” образ Сільвера

Сільвер (Довготелесий Джон) — одноногий пірат, колишній квартирмейстер відомого капітана Флінта. Він мріяв знайти карту, що вела до скарбів Флінта, захованих на безлюдному острові в Карибському морі.

Під виглядом доброго кухаря Сільвер найнявся на корабель «Іспаньйола», який купили друзі юного Джима Гокінса, щоб вирушити на пошуки скарбів. Насправді ж він планував захопити корабель і заволодіти скарбами. На шляху до острова Сільвер підняв бунт серед піратів. Проте його задум провалився — Джим і його друзі перемогли. Та все ж Сільверу вдалося втекти, прихопивши частину здобичі.

Сільвер — один із найяскравіших і найцікавіших героїв роману Роберта Льюїса Стівенсона «Острів скарбів». Він хитрий, розумний і дуже спритний. Хоч іноді здається добрим і привітним, насправді він підступний і небезпечний, уміє обманювати людей і пристосовуватися до будь-яких обставин.

Попри всі свої злочини, Сільвер приваблює читачів своєю сміливістю, розумом і силою характеру. Це робить його не просто лиходієм, а живим, складним образом, який запам’ятовується надовго.

Опис героя: чоловік приблизно 50 років (так він сам про себе каже). У молодості він був освіченим і розумним, міг говорити красиво, «як з книжки». Сільвер втратив ліву ногу — її йому відтяли аж до стегна, тому він ходив на дерев’яному протезі та з милицею. На відміну від більшості піратів, які після морських пригод жили в злиднях, Сільвер накопичив гроші і відкрив у порту Брістоля власний трактир «Підзорна труба». Він був одружений з темношкірою жінкою і мав папугу на ім’я Капітан Флінт, який часто кричав «Піастри! Піастри!».

Аудіокнига “Острів скарбів” (переказ)

Цитатна характеристика Сільвера

“…я з жалю до нього тут-таки запропонував йому місце корабельною кухаря. Звуть його Довгий Джон Сілвер, і в нього немає однієї ноги.”

“Сілвер — людина не без грошей. Я знаю, що в нього є рахунок у банку і він ніколи не заходив у борги. Хазяйнувати в шинку він залишає дружину.”

“Сілвер знаходив слушне слово для кожного і кожному вмів прислужитися.”

“А я був за старшого матроса, це через свою дерев’янку. Ноги я збувся у тій самій баталії, де старий П’ю збувся своїх баньок. Мені відтяв ногу вчений хірург з коледжу, напханий латиною та всякою такою всячиною.”

“Сілвер був тепер капітаном, і заколотницька команда слухала тільки його.”