«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз балади – тема, ідея, жанр, художні засоби
«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз
«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» — це соціально-побутова балада. В основі лежить моральний конфлікт свекрухи з невісткою, яка була до того залякана, що перетворилась на тополю.
Тема: моральний конфлікт між свекрухою і невісткою, яку та незлюбила і закляла так, що дівчина перетворилася на тополю.
Ідея: перед тим як узяти шлюб, треба добре пізнати один одного, з’ясувати стосунки в родині майбутнього подружжя, психологічний клімат сім’ї.
Основна думка: ”Не спішіть, дівчата, розпускати коси…”
Римування: паралельне.
Віршовий розмір: хорей.
Композиція «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»
- Експозиція: ”Чия то дівчина розпустила коси?”
- Зав’язка: ”Молодого хлопця рано полюбила”.
- Кульмінація: ”Бери топір в руки – рубай тополину”.
- Розв’язка: ”… я – твоя мила, на моєму листі спить твоя дитина”.
«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» художні засоби
- Метафори: ”Як ударив вдруге – вона й попросилась .”
- Звертання: ”Здрастуй, рідна мати! ”, “Не рубай, коханий”.
- Риторичне запитання: ”Де ж моя дружина, що не йде стрічати? ”
- Повтори: ”Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси… ”.
“ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ” балада
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала
І до сходу сонця тополею стала…
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —
Не питайся, сину, про свою дружину,
Бери топір в руки — рубай тополину.—
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.—
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси
классссс