Павло Грабовський “Надія” паспорт твору (аналіз)

Павло Грабовський “Надія” аналіз (паспорт твору)

Автор  – Павло Грабовський

Рід літератури – лірика

Жанр – ліричний вірш
Вид лірики – громадянська

Напрям – реалізм

Тема – заклик до активної боротьби проти соціального та національного гніту; віра у неминучу перемогу правди й волі.

Ідея – не можна втрачати надію й опускати руки, адже боротьба за свободу приведе до перемоги справедливості.

Мотиви: надія, боротьба, стійкість, визволення, братерство.

Настрій – піднесений, закличний, оптимістичний.

Ліричний герой: борець, який підбадьорює інших не зневірюватися.

Основні образи: луг і трава (образ життя, що триває), чесні люди (моральна сила народу), кайдани й батіг (символи гноблення), мученики-браття (борці за волю).

Побудова Вірш складається з чотиривіршів (катренів).
Віршовий розмір: Чотиристопний хорей з пірихієм.

Художні засоби

• Епітети: скорбних уст, чесні лиця, ворожим батогом.
• Метафори: «панство волі йде услід», «травиця потоптана упрах».
• Риторичні заклики: «Не зітхай!», «Не тікай!», «Глянь на луг!».

Римування: перехресне (ABAB).

Проблематика: національне й соціальне гноблення; моральна відповідальність людини за майбутнє; сила надії у визвольній боротьбі.
Значення твору: утверджує віру в духовну силу народу, належить до найхарактерніших зразків громадянської поезії Павла Грабовського.

“Надія” Павло Грабовський

Не зітхай так безнадійно,
Скорбних уст не замикай,
Рук не складуй ще подвійно,
З лану битви не тікай,

Глянь на луг — не вся травиця
Ще потоптана упрах;
Глянь на люди — чесні лиця
Ще не всі обвіяв страх.

Ще великі перепони
Злу поставлено кругом,
Не безкарно рвуться стони
Під ворожим батогом.

Встануть мученики-браття,
Встануть сестри, як живі…
За годиною прокляття,
Мук, кайданів та крові,

Зрадно купленої слави,-
Панство волі йде услід,
І на чолі миросправи

Особисті враження від твору

Читаючи вірш «Надія», я відчув неймовірну внутрішню силу, яку Павло Грабовський зумів вкласти у кожен рядок. Це не просто поезія, а справжній маніфест незламності. Автор звертається до читача як близький друг або побратим, який добре знає, що таке біль і відчай, але категорично забороняє здаватися.

Мене вразило те, як поет використовує образи природи та суспільства, щоб довести: добро ще має шанси. Фраза про «чесні лиця», яких ще не обвіяв страх, звучить надзвичайно актуально в будь-які часи випробувань. Грабовський переконує, що «година прокляття» не вічна, і за нею обов’язково прийде «миросправа».

Цей твір змушує задуматися над власною стійкістю. Він вчить, що надія — це не пасивне очікування кращого, а активна позиція: не складати рук, не тікати з лану битви. Після прочитання залишається світле відчуття впевненості в тому, що справедливість завжди бере гору над «ворожим батогом».