Павло Тетеря біографія скорочено

Перед 1648 р. Тетеря займав посаду канцеляриста гродського суду міста Луцька. З початком Національно-визвольної війни українського народу став писарем Переяславського полку. Протягом 1653—1658 рр. тримав пернач переяславського полковника, виїжджав з дипломатичними місіями до різних країн. Став одним з авторів Переяславських домовленостей з Російською державою та Гадяцької угоди з Польщею.

В 1659 р. Тетеря виїжджає до Варшави, де займає посаду спеціального секретаря при дворі короля. У 1662 р. Тетеря повертається до України і стає генеральним писарем в уряді Юрія Хмельницького. Після зречення останнього у січні 1663 р. обирається гетьманом, але поширює свою владу лише на Правобережжя. Спочатку намагався проводити політику лавірування між оточуючими державами та невдовзі визнає протекторат польського короля й підтримує його похід на Лівобережжя. Це мотивувалося бажанням об`єднати козацьку державу під однією   булавою та “дідичною” королівською зверхністю.  Ставши гетьманом, проводив політику на відрив України від Московії.

Після того, як у червні 1665 р. війська Тетері були розбиті повстанцями, він зрікся булави і знову виїхав до Варшави. Після оголошеної польським сеймом баніції у червні 1670 р. втік до Молдавії, а згодом до Османської імперії. Там він розглядався турецьким султаном як один з претендентів на українське князівство від його імені.

На початку квітня 1671 отруєний польським агентом.

Був одружений на сестрі І. Виговського, а з 1660 р. на доньці Б. Хмельницького Олені.

Володів багатьма маєтками на Київщині, Брацлавщині, Волині та Підляшші. Був неперевершеним дипломатом та оратором, добре знав латинську, польську та російську мови. Джерела засвідчують, що Тетеря всіляко підтримував православну Церкву, зокрема, він входив до Львівського православного братства.