Перец Маркіш біографія та цікаві факти розкажуть головне про життя та творчість поета та письменника єврейського походження з України, який писав мовою їдиш.
Перец Маркіш біографія скорочено
Перец Давидович Маркіш народився 25 листопада (7 грудня) 1895 року в містечку Полонне на Волині в сім’ї меламеда (вчителя єврейської релігійної школи). Початкову освіту отримав у батька, а з трьох років навчався в хедері. У дитинстві виявив музичний талант, уже з 7 років він співав у синагогальному хорі в Чуднові, пізніше у Бердичеві. Однак музична кар’єра не склалася, і Маркіш повернувся в рідне місто.
У підлітковому віці працював конторником у ощадно-позичковому товаристві в Полонному, але був звільнений за те, що дав притулок мандрівній трупі єврейських артистів. Згодом покинув рідне місто, мандрував Півднем України, працюючи поденником, репетитором і збирачем винограду.
Під час Першої світової війни був мобілізований до царської армії. Отримав поранення. Лютневу революцію зустрів у шпиталі. Саме в цей період почав друкувати свої вірші мовою їдиш. У Києві познайомився з єврейськими поетами Давидом Гофштейном, Лейбом Квітко, Ошером Шварцманом.
Його перший вірш “Бійці” було опубліковано в більшовицькій газеті в Катеринославі. У 1918 році написав поему “Волинь”, яка разом зі збіркою “Пороги” принесла йому визнання. Далі з’явилися збірки “Неприкаяний” (1919), “Витівки” (1919), “Просто так” (1921) та “Нічний грабіж” (1922), які відображали складну епоху громадянської війни.
У 1921 році виїхав за кордон і проживав у Варшаві, Берліні, Парижі, Лондоні та Римі. Став учасником гурту “Халястра”. Брав активну участь у видавничій діяльності, зокрема, разом із Урі Грінбергом та Меєром Равічем випускав літературний альманах “Халястре” (1922-1924) та “Літераріше блетер” (1924-1926).
У 1926 році повернувся до СРСР, став членом Спілки письменників та очолив Єврейську секцію. За свою діяльність отримав Орден Леніна. У творчості звертався до тем єврейських погромів, історії та культури єврейського народу, боротьби з фашизмом. Серед його найвідоміших творів: романи “Повсякчас” (1929), “Сам на сам” (1934), поема “Брати” (1929-1941), збірки “Заклеєні циферблати” (1929), “Земля батьків” (1938), монографія “Міхоелс” (1939). Його п’єси “Земля” (1930), “Не журись” (1931), “Сім’я Овадіс” (1937), “Повстання в гетто” (1930-1946) ставилися на єврейських і російських театральних сценах.
Під час Другої світової війни Маркіш служив фронтовим журналістом, написав поему “Війна”. Був активним діячем Єврейського антифашистського комітету, редагував збірку “До перемоги” (1944) та альманах “Батьківщина” (1947-1948).
У ніч з 27 на 28 січня 1949 року його було заарештовано за звинуваченням у “буржуазному націоналізмі” як члена президії Єврейського антифашистського комітету. На закритому судовому процесі був засуджений до розстрілу. 12 серпня 1952 року страчений у Бутирській в’язниці. Посмертно реабілітований у 1955 році.
Творчість:
Перец Маркіш залишив багатий літературний спадок. Його твори сповнені експресії, драматизму, пафосу. Його стиль відзначався гіперболізацією, сміливими метафорами, новаторським підходом до мови. Навіть після смерті його творчість продовжувала впливати на розвиток єврейської літератури.
Перец Маркіш: цікаві факти
Маркіш мав чудовий голос. У семирічному віці почав співати в синагозі, а з десяти років самостійно поїхав до Бердичева, де співав у хорі синагоги.
З 17 років Маркіш писав вірші російською мовою, згодом перейшов на ідиш, а друкуватися почав у 22 роки.
У юності, щоб заробити він працював різноробочим, банківським службовцем і домашнім учителем.
Одного разу Маркіш запросив єврейських артистів-бродяг до ощадного товариства, де працював. Через порушення правил його наступного ж дня звільнили.
Під час Першої світової війни був мобілізований в царську армію, поранений і зустрів Лютневу революцію в госпіталі.
5 років жив у Варшаві та Парижі, відвідав Лондон, Берлін та Єрусалим, збирався до Америки, але повернувся до Радянського Союзу і оселився у Москві.
Він дружив з художником Марком Шагалом. Через десятиліття після смерті поета Шагал подарував його вдові книгу зі своїм автографом і портретом, написавши: «Дорогій Естер Маркіш у пам’ять про любого друга моєї молодості».
Його дружина, Естер Маркіш, згадувала про нього як про людину з надзвичайною красою, динамічністю і творчою енергією.
Поет мав унікальну пам’ять. Вищої освіти він не мав, але був дуже освідченим завдяки самоосвіті.
Дивом переживши масові арешти в 1937 році, він продовжував писати і вірити в ідеали. Однак у 1952 році його було розстріляно разом з іншими єврейськими діячами культури. Його родину після того довго переслідували, тому дружина і діти змушені були приховувати своє походження.
Особисте життя
Перец Маркіш мав непросте, але насичене особисте життя. У нього було двоє офіційних дітей – сини Симон (1931) і Давид (1938) від дружини Естер Лазебникової. Проте ще до одруження в нього народилася дочка Голда (Ляля) від Зінаїди Борисівни Іоффе.
Навесні 1929 року 34-річний Маркіш познайомився із 17-річною Естер Лазебниковою. Вона була зачарована його зовнішністю: «Він був гарний надзвичайною, сліпучою красою…». Через рік після знайомства Перец запропонував їй стати його дружиною. Перед весіллям Маркіш зізнався нареченій, що в нього є маленька донька, про яку вона не знала. Попри це, пара одружилася і вирушила у весільну подорож до Харкова, а потім до Києва.
